Рішення № 137738780, 25.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 280/3206/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 03.04.2024 № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704, яким визначено грошове зобов`язання податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 3955,01 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 18.02.2025 № 0257493-2411-0829 UA23060070000082704, яким визначено грошове зобов`язання податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в сумі 4191,13 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не має з огляду на те, що позивач на праві приватної власності є власником нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 119,03 кв.м (житлова площа 78,8 кв.м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому для даної нерухомості встановлена нульова ставка податку, що підтверджується абз. 1 пп. 2.5.2 п. 2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49). Наголошує, що станом на сьогоднішній день Рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016, якими встановлено нульову ставку податку для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.

Ухвалою суду від 10.04.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою суду від 24.04.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою та поновити їй строк звернення до адміністративного суду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05.05.2026 через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №24316), у якому вказує, що ОСОБА_1 є власницею об`єкту нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 119,03 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Пояснює, що база оподаткування за 2023 рік становить 119,03 кв. м 60 кв. м (пільга у відповідності до Податкового кодексу України) = 59,03 кв. м х 67 грн за кв. м = 3955,01 грн; база оподаткування за 2024 рік становить 119,03 кв. м 60 кв. м = 59,03 кв. м х 71 грн за кв. м = 4191,13 грн. З огляду на вищезазначене, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані спірні податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки «Ф» від 03.04.2024 № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704 на суму 3955,01 грн та від 18.02.2025 № 0257493-2411 0829 UA23060070000082704 на суму 4191,13 грн. які відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси. Наголошує, що ГУ ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м. Враховуючи вищевикладене, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення за 2023-2024 роки винесені з дотриманням вимог ст. 58 Податкового кодексу України та не суперечить Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсязі. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

11.05.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №25772), у якій проти доводів відповідача заперечив в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити.

У період з 05.06.2026 по 19.06.2026 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі у зв`язку з перебуванням у запланованій відпустці.

У період з 22.06.2026 по 24.06.2026 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі у зв`язку з перебуванням у відрядженні.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об`єкт нерухомості, відмінний від земельної ділянки, а саме: квартира, загальною площею 119,03 кв.м (житлова площа 78,8 кв.м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №24701054 від 04.03.2021 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та не заперечується сторонами.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 03.04.2024 № 0253102-2409-0830-UA23060070000082704 за 2023 рік на суму 3955,01 грн; від 18.02.2025 № 0257493-2411-0829-UA23060070000082704 за 2024 рік на суму 4191,13 грн, які відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси. Проте, кореспонденція повернулась на адресу контролюючого органу без вручення адресату.

Вважаючи прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Пунктом 6.3 ст. 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

За змістом п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 ст. 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом..

У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені ст. 266 ПК України.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом «в» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, зокрема за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

За приписами пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп. 12.3.3 і 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та п. 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) ст.12 цього Кодексу та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Так, Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", яке опубліковано шляхом розміщення на офіційному сайті міськради (надалі - Положення).

До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.

Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати цього податку. Так, відповідно до пп. 2.4.1. п. 2.4 Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За пп. 2.4.2 п. 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

В абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.

Враховуючи наведене, оскільки у приватній власності позивача протягом 2023-2024 року перебувала квартира у м. Запоріжжя, площа якої складає 119,03 кв.м, то для її нерухомості встановлена нульова ставка податку.

Суд відхиляє покликання відповідача на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 вих. № 5849/0/20-21, оскільки даний лист є лише доказом листування між конкретними особами; у листі висвітлюється власна позиція Державної регуляторної служби України; суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), адже це не є предметом спору у даній справі.

Судом враховано, що Рішення міської ради від 30.04.2025 № 27 «Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2015 №5 (зі змінами)» Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до п. 2.4.2 Положення (у новій редакції) встановлюється пільга (шляхом звільнення від сплати податку) з податку на об`єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, а саме: осіб з інвалідністю першої та другої групи; фізичних осіб, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонерів (за віком); ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичних осіб, визнаних законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; членів сім`ї загиблих (померлих) Захисників, Захисниць України. Зазначена пільга надається власникам житлової нерухомості, крім власників квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 80 кв. метрів. При цьому платники податку мають звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки відповідно до пп.266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, зокрема, щодо права на користування вищезазначеною пільгою із сплати податку. Така пільга застосовується лише для одного об`єкта житлової нерухомості на одну особу вказаних категорій.

Водночас, відповідачем не надано до суду доказів того, що наведені зміни до рішення Запорізької міської ради щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) були чинними на час прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та зазначеного у ньому податкового періоду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області всупереч приписів пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення про податок на майно (в частині «податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши подану заяву із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує на таке.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 23.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, акт прийому-передачі наданих послуг від 09.04.2026 згідно з договором.

Дослідивши подані документи із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує на таке.

Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 09.04.2026 згідно з договором на правову допомогу адвокатом Сідельниковою О.Л. надано наступні послуги:

1 Збір доказів, необхідних для захисту прав та інтересів клієнта у справі по оскарженню ППР № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704 за 2023 рік та № 0257493-2411-0829 UA23060070000082704 за 2024 рік;

2. Підготовка правової позиції, дослідження отриманих матеріалів, з метою оскарження ППР № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704 за 2023 рік та № 0257493-2411-0829 UA23060070000082704 за 2024 рік;

3. Складання та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях у межах розгляду справи по оскарженню ППР № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704 за 2023 рік та № 0257493-2411-0829 UA23060070000082704 за 2024 рік.

Відповідно до п Акту встановлено, що вартість наданих послуг складає: 5000,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги за послуги, надані Адвокатом, Замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 5000,00 грн

Замовник оплачує послуги адвоката, а також понесені адвокатом витрати для здійснення правової допомоги на підставі Акту наданих послуг протягом 5 днів з моменту його підписання Сторонами. Акт підписується обома Сторонами і вважається невід`ємною частиною цього Договору. Оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката, вказаний у договорі, або будь-який рахунок, який ним вказаний (п. 3.2, 3.3 Договору).

Однак, на підтвердження оплати позивачем наданих адвокатом послуг суду протягом судового розгляду не надано жодних доказів.

Заяв щодо неможливості подання таких доказів до закінчення розгляду справи та ухвалення рішення позивачем також до суду не надано.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 134 КАС України, позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, що подані документи не можуть слугувати достатніми та належними доказами для підтвердження понесених позивачем судових витрат саме у справі № 280/3206/26, а тому суд не знаходить підстав для їх стягнення.

Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, а саме: від 03.04.2024 № 0253102-2409-0830 UA23060070000082704 за 2023 рік у розмірі 3955,01 грн та від 18.02.2025 № 0257493-2411-0829 UA23060070000082704 за 2024 рік у розмірі 4191,13 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак