Рішення № 137738651, 25.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2684/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Гинку Юлії Миколаївни (67840, Одеська область, Одеський р., с. Молодіжне, вул. Студентська, 2, к.2) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області (76018, м. Івано Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Гинку Юлії Миколаївни звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатській області, якою просить: "1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код 20551088) від 26 грудня 2025 року №072350014277 про відмову у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): період проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 16.05.1983 згідно військового квитка НОМЕР_2 від 01.07.1983; періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983: в Рахівській дитячій музичній школі з 01.06.1985 по 10.01.1986; у Великобичківській ДМШ та Рахівському райвідділі культури з 11.01.1986 по 01.06.1992; отримання допомоги по безробіттю з 08.02.2000 по 31.07.2000; в АТ «Великобичківський лісохімічний комбінат» з 01.08.2000 по 30.04.2001; отримання допомоги по безробіттю з 30.11.2004 по 18.06.2005, та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 19.12.2025 року".

29 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 21 травня 2026 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

04 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало суду завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що претензія відповідача стосується кольору чорнила дати народження на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_3 відомості, які в принципі не є записом про трудову діяльність у розумінні пенсійного законодавства і не стосується жодного конкретного періоду роботи. При цьому, відповідач не поставив під сумнів достовірність жодного запису про трудову діяльність у розділі «Відомості про роботу» трудової книжки". Для підтвердження стажу строкової військової служби до 01.01.2004 відповідно до п. 1, 2 Порядку №637 приймаються, зокрема, довідки архівних установ, військових комісаріатів, військових частин і установ Міністерства оборони України. Військовий квиток є лише одним із допустимих документів підтвердження стажу, а не єдиним. Окрім того, трудова книжка серії НОМЕР_3 також містить запис про проходження військової служби. Розбіжність у написанні прізвища у документах, виданих на території СРСР, є поширеним явищем, зумовленим вимогами п. 2.1 Інструкції №162 щодо заповнення документів офіційною мовою СРСР тобто російською що об`єктивно породжувало різночитання при транслітерації між мовами. Це обставина, цілком незалежна від волі та дій позивача. Ідентичність особи позивача підтверджується збігом дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), імені та по батькові, місця народження, у паспорті позивача та військового квитка НОМЕР_2 , інформація про освіту відповідає диплому позивача, а також хронологічною відповідністю дат служби (01.07.1983 16.05.1985) і наступних записів у трудовій книжці про прийняття на роботу після демобілізації. До страхового стажу позивача не зараховано два періоди отримання допомоги по безробіттю: з 08.02.2000 по 31.07.2000 та з 30.11.2004 по 18.06.2005 (загалом 1 рік 0 місяців 12 днів). Між тим відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, зокрема, період одержання допомоги по безробіттю. Ця норма поширюється на спірні періоди, що передують 01.01.2004. Щодо другого спірного періоду (30.11.2004 - 18.06.2005), який частково припадає на час дії Закону №1058, - абзацом четвертим ч. 1 ст. 24 Закону №1058 прямо передбачено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, включається до страхового стажу. Таким чином, обидва спірних періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача на підставі прямих норм закону. Підставою для зарахування періодів до 01.01.2004 є записи у трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення, а за їх відсутності - довідка служби зайнятості, що передбачено п. 3 Порядку №637. Після 01.01.2004 такі відомості відображаються в системі персоніфікованого обліку. Відповідач у Рішенні не навів жодних підстав для незарахування зазначених періодів - вони взагалі не згадуються у мотивувальній частині Рішення, що свідчить про те, що відповідач або взагалі не розглядав ці записи, або здійснив їх огляд формально без належного правового аналізу. За відсутності мотивованого спростування конкретних записів трудової книжки у рішенні суб`єкта владних повноважень такі записи вважаються такими, що підтверджують відповідний трудовий стаж

14 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що позивачем в позовних вимогах невірно зазначений період проходження строкової військової служби. Також зауважують, що згідно записів №16-17 трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 01.08.1983, ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю в період з 30.11.2004 по 21.02.2005 (а не по 18.06.2005, як у позовних вимогах). Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 27 років 4 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано наступні періоди: період проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 16.05.1985, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 01.07.1983, оскільки прізвище на титульній сторінці військового квитка не відповідає паспортним даним; періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 01.08.1983, оскільки дата народження на титульній сторінці трудової книжки дописана чорнилом іншого кольору, чим порушено п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1972 № 162. Крім того, звертають увагу суду, що 21.02.2005 ОСОБА_1 було надано одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (запис у трудовій книжці позивача за № 17). Тобто починаючи з 21.02.2005 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець та повинен був самостійно сплачувати податки та соціальні внески до відповідних фондів. Таким чином позовна вимога зарахувати до страхового стажу період безробіття з 21.02.2005 по 18.06.2005 є нікчемною та не підлягає до задоволення.

15 травня 2026 року третьої особою подано до суду письмові пояснення, в яких зазначають, що на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви від 19.12.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення від 26.12.2025 №072350014277 року, тому що, страховий стаж роботи становить 27 років 04 місяці 15 днів (з необхідних 32 рік), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за наданими документами до загального стажу роботи не зараховано: період проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 16.05.1985 (1 рік 10 місяців 15 днів) з підстав розбіжності прізвища на титульній сторінці військового квитка НОМЕР_2 від 01.07.1983 з паспортними даними позивача; періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983 з підстав того, що дата народження на титульній сторінці трудової книжки дописана чорнилом іншого кольору, чим, на думку відповідача, порушено п.п. 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26 грудня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області рішенням № 072350014277 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу, (а.с. 71).

Зазначають, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 16.05.1985, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 01.07.1983, оскільки прізвище на титульній сторінці військового не відповідає паспортним даним;

- періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.08.1983, оскільки дата народження на титульній сторінці трудової книжки дописана чорнилом іншого кольору, чим порушено п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивачки записів про періоди роботи з 01 липня 1981 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

При поданні заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 було надано, в тому числі, трудову книжку НОМЕР_3 .

Відповідно до записів № 4- 9 ОСОБА_1 працював:

- 01 червня 1985 року прийнятий викладачем в Рахівській дитячій музичній школі (запис № 4);

- 10 січня 1986 року звільнений з роботи у звязку з переводом (запис № 5);

- 11 січня 1986 року прийнятий викладачем у Великобичківській ДМШ (запис № 6);

- 01 квітня 1992 року переведений на посаду завідуючого клубом Рахівського райвідділу культури (запис № 7);

- 02 квітня 1992 року прийнятий за сумісництвом вихователем у Великобичківській ДМШ (запис № 8);

- 01 червня 1992 року звільнений із займаною посади за власним бажанням (запис № 9).

В даному випадку, відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, тому суд констатує, що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.

Доводи щодо зазначення дати народження на титульній сторінці трудової книжки чорнилом іншого кольору є безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві на підставі здійснення запису у трудовій книжці чорнилом іншого кольору.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Отже, заповнення трудової книжки здійснюється адміністрацією підприємства, а тому порушення вимог ведення трудової книжки жодним чином не повинна нести настання негативних наслідків для працівника.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Щодо не зарахування періоду проходження строкової військової служби, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надав військовий квиток НОМЕР_2 відповідно до якого ОСОБА_1 призваний на військову службу 01 липня 1983 року та 16 травня 1985 року звільнений в запас, (а.с. 60-61).

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі наявність розбіжностей у написанні прізвища не може бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду страхового стажу, якщо з інших відомостей документа можливо ідентифікувати його власника.

Судом встановлено, що військовий квиток містить персональні дані особи, зокрема дату народження, відомості про проходження військової служби, а також інші ідентифікаційні дані, які узгоджуються з даними позивача. При цьому відповідачем не надано доказів того, що військовий квиток належить іншій особі або що наведені у ньому відомості є недостовірними.

Крім того, пенсійний орган, реалізуючи покладені на нього повноваження щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду документів, поданих для призначення пенсії, не був позбавлений можливості з`ясувати причини таких розбіжностей, витребувати додаткові документи або запропонувати заявнику надати документи, які підтверджують належність військового квитка.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виявлена відповідачем розбіжність у написанні прізвища на титульній сторінці військового квитка за відсутності доказів належності документа іншій особі не є достатньою та законною підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 01 липня 1983 року по 16 травня 1985 року. Відтак дії відповідача в цій частині є протиправними.

Крім того, як встановлено судом, що ОСОБА_1 з 08 лютого 2000 року по 31 липня 2000 року та з 30 листопада 2004 року по 18 червня 2005 року отримував допомогу по безробіттю, відповідно до записів у трудовій книжці.

З огляду на вищенаведене, відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди отримання допомоги по безробіттю з 08 лютого 2000 року по 31 липня 2000 року та з 30 листопада 2004 року по 18 червня 2005 року.

Враховуючи вищенаведене, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01 червня 1985 року по 01 червня 1992 року, відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_3 , періоду проходження строкової військової служби з 01 липня 1983 року по 16 травня 1985 року, відповідно до військового квитка НОМЕР_2 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 08 лютого 2000 року по 31 липня 2000 року та з 30 листопада 2004 року по 18 червня 2005 року є протиправною, а відтак необхідно зарахувати дані періоди роботи до страхового стажу.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії № 072350014277 від 26 грудня 2025 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивачки на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, наслідком скасування прийнятих за результатами розгляду заяв позивачки про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди з 01 червня 1985 року по 01 червня 1992 року, з 01 липня 1983 року по 16 травня 1985 року, з 08 лютого 2000 року по 31 липня 2000 року та з 30 листопада 2004 року по 18 червня 2005 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 19 грудня 2025 року з врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачкем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 129,92 грн, що підтверджується квитанцією від 23 квітня 2026 року № 1.632618145.1, (а.с. 6).

Однак, стягненню на користь позивача підлягає сума судового збору 1064,96 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Гинку Юлії Миколаївни до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області № 072350014277 від 26 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 01 червня 1985 року по 01 червня 1992 року, відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_3 , періоду проходження строкової військової служби з 01 липня 1983 року по 16 травня 1985 року, відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , періоду отримання допомоги по безробіттю з 08 лютого 2000 року по 31 липня 2000 року та з 30 листопада 2004 року по 18 червня 2005 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 19 грудня 2025 року з врахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано Франківській області (76018, м. Івано Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) судові витрати у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 червня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль