Рішення № 137738394, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа №160/6429/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 17 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.01.2026 року №262440032183 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2026 року про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії на підставі пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем було відмовлено у її призначенні з тих підстав, що позивач не зареєструвався протягом 30 календарних днів з дня звільнення у центрі зайнятості. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду. Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27 березня 2026 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Відповідно до записів № 28 та № 29 трудової книжки серії НОМЕР_1 , доданої до позовної заяви, ОСОБА_1 19.11.2025 звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, 20.12.2025 розпочато виплату допомоги по безробіттю в Лівобережному управлінні філії Київського міського центру зайнятості «Кар`єрний центр», що перевищує 30 календарних днів з дати звільнення, встановленої статтею 49 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення». З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком. Проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечує. Вказує, що заявлені витрати є необґрунтованими.

07 квітня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з викладеними обставинами у позовній заяві, та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений 19.11.2025 з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПП.

Згідно з довідкою №202601300020728 від 30.01.2026 та витягу із наказу про прийняття рішення від 03.03.2026 ОСОБА_1 набув статусу безробітного з 20.11.2025.

16.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення дострокової пенсії за віком до досягнення ним 60 років, оскільки 19.11.2025 позивача було звільнено у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записом №28 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (копія додається). За результатами розгляду заяви та документів, долучених до неї, до страхового стажу було зараховано всі періоди. Загальний стаж становить 42 роки 02 місяці 27 днів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262440032183 від 23.01.2026 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із порушенням вимог статті 49 Закону України Про зайнятість населення та відсутністю реєстрації протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному центрі зайнятості населення. Відповідно до записів трудової книжки заявник звільнений з роботи 19.11.2025, в Центрі зайнятості зареєстрований 20.12.2025, що перевищує 30 календарних днів з дати звільнення.

ОСОБА_1 із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії не погоджується, вважає її протиправною і такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Вважаючи свої права порушеними в частині відмови у призначенні дострокової пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до п.6) ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 31 Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого поостановою КМУ від 30.03.2023 №446 (надалі - Порядок №446), зареєстровані безробітні, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більш як півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, мають право на достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Право на достроковий вихід на пенсію гарантується особі за умови:

1) реєстрації її у центрі зайнятості протягом 30 календарних днів з дати звільнення. Строк реєстрації в центрі зайнятості для зазначених осіб може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 29 цього Порядку. У такому разі реєстрація як безробітної такої особи у центрі зайнятості здійснюється на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв`язку з поважною причиною;

2) відсутності для неї протягом семи календарних днів підходящої роботи відповідно до статті 46 Закону України Про зайнятість населення (під час воєнного стану - відповідно до абзаців вісімнадцятого - двадцятого пункту 5-2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про зайнятість населення);

3) наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для зазначених осіб здійснюється в порядку обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України.

Зареєстрований безробітний, який має право на достроковий вихід на пенсію за віком, подає центру зайнятості заяви про отримання клопотання до Пенсійного фонду України та про припинення реєстрації в центрі зайнятості, форма яких затверджується Державним центром зайнятості.

Заява про призначення дострокової пенсії за віком подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України з наступного дня після припинення її реєстрації як безробітної.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно із частинами першою, другою статті 49 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2622-IX від 21.09.2022) особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за умови їх реєстрації протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності протягом семи календарних днів підходящої для них роботи, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виплата пенсії, призначеної достроково згідно з цією статтею, допомоги на поховання та оплата послуг за їх доставку у період до досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснюються Пенсійним фондом України за рахунок коштів, що сплачуються Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у порядку, встановленому Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійним фондом України за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах соціального захисту населення та зайнятості населення.

Підтвердження страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснюється шляхом обміну інформацією між Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійним фондом України у визначеному ними порядку за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах соціального захисту населення та зайнятості населення.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до абзаців тридцять сьомого тридцять дев`ятого підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону:

трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб;

клопотання про достроковий вихід на пенсію, видане регіональними, міськими, районними, міськрайонними центрами зайнятості Державної служби зайнятості (при призначенні пенсії згідно з пунктом 6 частини першої статті 115 Закону).

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Повертаючись до обставин справи.

Заяву позивачу за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення від 23 січня 2026 року № 262440032183 про відмову в призначенні пенсії, мотивоване відсутністю реєстрації протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному центрі зайнятості населення. Відповідно до записів трудової книжки заявник звільнений з роботи 19.11.2025, в Центрі зайнятості зареєстрований 20.12.2025, що перевищує 30 календарних днів з дати звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений 19.11.2025 з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПП.

Згідно з довідкою Київського міського центру зайнятості № 202601300020728 від 30.01.2026 та витягу із наказу про прийняття рішення від 03.03.2026 ОСОБА_1 набув статусу безробітного з 20.11.2025. Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у статусі безробітного з 20.11.2025 до 15.01.2026.

Також, начальником Лівобережного управління філії Київського міського центру зайнятості "Кар`єрний центр" видано клопотання про достроковий вихід позивача на пенсію від 15.01.2026 №К026915012026001.

Станом на день звільнення позивач досяг віку 59 років 06 місяців 29 днів, тобто на день звільнення позивачу залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV (60 років).

Зарахований відповідачем страховий стаж позивачки склав 42 роки 02 місяці 27 днів, що є достатнім для призначення пенсії у відповідності до вимог Закону № 1058-IV.

Наведені обставини свідчать, що позивачем на день звернення до відповідача із заявою від 16 січня 2026 року про дострокове призначення пенсії дотримано всіх визначених у пункті 6 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та статті 49 Закону № 5067-VI умов, тому він мав право на призначення дострокової пенсії.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.01.2026 №262440032183 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявного в трудовій книжці позивача запису про початок виплати допомоги по безробіттю 20.12.2025 (запис №29), з чим відповідач пов`язує недотримання вимог статті 49 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення».

Суд вказує, що дата початку виплати допомоги по безробіттю не є тотожною даті набуття позивачем статусу безробітного.

Натомість, право на призначення дострокової пенсії за віком ставиться в залежність виключно від дати реєстраціїу центрі зайнятості - протягом 30 календарних днів з дня звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнений 19.11.2025, а статус безробітного набув 20.11.2025, тобто, в межах тридцятиденного строку з дня звільнення.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

На підтвердження обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 лютого 2026 року між ОСОБА_1 (Замовником) та Адвокатським Бюро «ЄВГЕНА БОЙКА» укладений Договір про надання правової допомоги.

Згідно з п.п. 6.1-6.2. сума даного Договору визначається сумою, зазначеною в підписаних Сторонами актах наданих послуг в період дії даного Договору, і залежить від обсягу наданих послуг за даним договором.

Виконання своїх зобов`язань Адвокатським бюро за Договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується Сторонами за результатами виконання цього Договору.

Згідно з додатковою угодою до договору № 16/02/26-2 про надання правової допомоги від 16.02.2026, сторони домовились додати підпункт 6.7. в пункт 6 Договору та викласти його в наступній редакції:

"Вартість послуг, зазначених у пункті 6.6. Договору, визначається Виконавцем, виходячи з обсягу виконаних робіт, складності справи, кількості складених заяв, клопотань, вимог, адвокатських запитів, скарг та інших документів, а також витраченого та інших об`єктивних факторів, що зазначаються в додатковому акті наданих послуг, виходячи з наступних цін: надання консультації (1 год) - 1000 грн.; - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини (1 год) 1000, 00 грн; - складання та направлення адвокатського запиту (1 шт) - 1000, 00 грн.; складання та направлення позовної заяви до суду - 5000, 00 грн.; складання та направлення відзиву до суду - 5000, 00 грн.; складання та направлення письмових пояснень до суду - 4000, 00 грн.; складання та направлення апеляційної скарги до суду - 5000, 00 грн.

Відповідно до акта наданих послуг від 12.03.2026 з 16.02.2026 до 12.03.2026 виконавцем надані такі послуги: - надання консультації та роз`яснення з правових питань (2 години) - 2000, 00 грн; - складання та направлення адвокатського запиту ( 1шт) - 1000, 00 грн.; -складання та направлення позовної заяви до суду (11 год) - 11 000, грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 14 000, 00 грн.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн, не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг адвоката, як складання позовної заяви в спірних правовідносинах, консультації/роз`яснення з правових питань та підготовка адвокатського запиту в спірних правовідносинах не потребує від фахівця в області права значного інтелектуального навантаження.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є значно складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, так як наслідок сума витрат на її написання є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів. При цьому сам адвокат участі у судових засіданнях не приймав, надсилання до суду здійснювалось у електронному вигляді без витрат часу на явку до суду особисто.

У зв`язку з цим, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.01.2026 №262440032183 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2026 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064, 96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн (три тисячі гривень, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон