Рішення № 137738358, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа №160/9319/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 року (07.04.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану 15 особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/1670 від 19.02.2026 року;

- зобов`язати Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1338 від 15.11.2024 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обставинами справи, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №118/25/2167/В, рішення №118/25/2167/P від 20.06.2025 року було встановлено, що за виявленою патологією та ступенем функціональних порушень інвалідність не встановлена. Основний діагноз - ушкодження внаслідок військових дій, ускладнені енцефалопатією, нейросенсорною втратою слуху, розладами вегетативної нервової системи, хронічний посттравматичний головний біль, наслідками внутрішньочерепної травми. Враховуючи незгоду позивача з прийнятим рішенням, представником позивача було подано заяву про перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №118/25/2167/P від 20.06.2025 року до Центру оцінювання функціонального стану особи. На що було отримано лист, в якому зазначається, що центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує позивача, прибути до клініки ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України, для проведення додаткового стаціонарного обстеження, за результатами котрого експертною командою Центру оцінювання буде прийняте відповідне рішення. За результатом перегляду рішення Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/1670 від 19.02.2026 року, за представленими медичними документами наслідки внутрішньочерепної травми та супутня патологія призводить до легких функціональних порушень та обмеження функціонування, рішення ЕК вірне та відповідає чинному законодавству, не є особою з інвалідністю. Позивач з березня 2023 року мав III групу інвалідності через травму, ТАК, пов`язану із захистом Батьківщини з протипоказанням до важкої фізичної праці з психоемоційним навантаженням через діагноз - мінно-вибухова травма, ЗЧМТ та їх наслідки. Згідно з медичними документами за останній рік, доданими до заяви, зокрема: випискою із медичної карти стаціонарного хворого №621 від 21.02.2025 року, консультаційним висновком невролога від 27.02.2025 року, консультаційним висновком отоларинголога від 28.02.2025 року, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №25/2/4493 від 28.07.2025 року, у позивача неодноразово підтверджувалося, що у нього зберігаються наслідки отриманої МВТ, котрі призвели у минулому до III групи інвалідності з І ступенем обмеження (помірним) до трудової діяльності: стійкі наслідки МВТ (22.08.2022 - акубаротравма), струсу головного мозку у вигляді частих стійких цефалгій, лівобічної пірамідної недостатності, стійкої вегетативної дисфункції, нейросенсорної приглухуватість (рекомендовано слухопротезування), вираженого цереброастенічного синдрому. ДЕП 3 когнітивними, мнестичними розладами, вестибуло-координаторними порушеннями. Вертеброгенна та посттравматична шийна радикулонейропатія ліворуч зі стійким больовим синдром, нейродистрофічними та нейроваскулярними порушеннями. Попри відсутність змін у стані здоров`я, котрі призводили до помірного ступеню обмеження до трудової діяльності, експертна команда за результатами повторного оцінювання 19.02.2026 року зробила висновок, що внутрішньочерепні травми та супутня патологія призводять легких функціональних порушень та обмеження функціонування. Таким чином, в порушення вимог пункту 31 Порядку, експертна команда: до не врахувала об`єктивні результати функціонального обстеження; не надала належної оцінки встановленим медичним діагнозам та їх наслідкам; не врахувала критерії встановлення інвалідності, зокрема наявність стійких порушень функцій (довготривалий перебіг), ступінь розвитку захворювань та необхідності соціального захисту. Згідно листа від Центру оцінювання позивача було запрошено на стаціонарне обстеження перед винесенням експертного рішення, котре останньому було проведено з 27.01 по 30.01.2026 року - виписка із медичної карти стаціонарного хворого №480, котра в свою чергу не містить оцінки функціональних можливостей позивача, передбаченими Постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року, на основі яких експертні комісії виносять рішення щодо належності особи до відповідної групи інвалідності. Також, у п. 18 оскаржуваного рішення не наведено обґрунтування відмови у перегляді попереднього рішення експертної команди за результатом вивчення наданої медичної документації та експертної оцінки щодо наявних у мене функціональних порушень. Оскільки перед відповідачем було поставлено питання визначення доцільності встановлення II групи інвалідності, відповідач мав надати власні аргументування щодо невідповідності моїх функціональних порушень ІІІ групі інвалідності, водночас у рішенні №1808/26/1670 від 19.02.2026 року не наведено даних аргументів, а отже відповідач не надав вмотивованого рішення із врахуванням всіх доводів позивача за розглядом заяви про перегляд рішення №118/25/2167/P від 20.06.2025 року, що порушує його право на належний розгляд звернення та повноцінне експертне оцінювання. Згідно з витягом із рішення Центру оцінювання №1808/26/1670/ВП від 19.02.2026 року скарга розглядалась в очному форматі. Позивач звертає увагу суду, що на засіданні експертної команду Центру оцінювання останньому було відмовлено у наданні III групи інвалідності, мотивуючи тим, що позивач працює. Повертаючись до вимог Постанови №1338, відповідно до класифікації помірного ступеня обмеження до трудової діяльності (ІІІ група інвалідності), особа має частково втрачену можливість для повноцінної трудової діяльності, що може включати: втрату професії або значне обмеження кваліфікації, зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значні труднощі в набутті професії або працевлаштуванні, особливо для осіб, що раніше не працювали. Отже, критерії для встановлення III групи інвалідності не виключають можливість працевлаштування, а отже відмова у наданні III групи інвалідності є протиправною, оскільки не відповідає критеріям оцінки функціональних можливостей особи.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України»: копію аудіозапису з розгляду скарги ОСОБА_1 на очному засіданні; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: протоколу засідання від 19.02.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи про ненадання ОСОБА_1 групи інвалідності; інші документи, які стали підставою для прийняття рішення про ненадання ОСОБА_1 III групи інвалідності; усіх доказів, які слугували підставою для прийняття рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану 15 особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/1670 від 19.02.2026 року. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Зобов`язано Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження та актуальні на час подання відомості щодо відомості щодо керівника Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 18.05.2026 року. Судом попереджено Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

19.05.2026 року від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та підзаконних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України, у межах наданих повноважень та з дотриманням визначеної процедури розгляду матеріалів медико-експертної справи. Також відповідач зазначив, що під час розгляду скарги позивача було досліджено всі надані медичні документи, здійснено оцінювання ступеня функціональних порушень відповідно до затверджених критеріїв, у зв`язку з чим встановлено відсутність підстав для визнання позивача особою з інвалідністю, а оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним даним та нормативним вимогам. Крім того, відповідач наголосив, що питання встановлення інвалідності належить до дискреційних повноважень уповноважених експертних органів у сфері медико-соціальної експертизи, а суд, у свою чергу, не наділений повноваженнями підміняти спеціалізований орган та здійснювати переоцінку медичних висновків, а може лише перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного рішення. Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач просив поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на значне навантаження у зв`язку із запровадженням нової системи оцінювання повсякденного функціонування особи, виконанням функцій Центру оцінювання функціонального стану особи на території всієї України, а також обставинами воєнного стану та безпековою ситуацією у Дніпропетровській області. З огляду на наведене відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку для подачі до суду відзиву на позов, як пропущений з поважних причин, суд вказує наступне.

Ст. 121 КАС України зазначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що через значну завантаженість юридичного персоналу відповідача, пов`язану з великим обсягом юридичної роботи, що виникла у зв`язку проведенням державної реформи у сфері медико-соціальної експертизи (МСЕК), в тому числі, у зв`язку з покладенням на відповідача з 01.01.2025 року прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану, відповідно до наказу МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022. В період з 26.10.2024 по 31.12.2024 року відповідачем також виконувались повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ. Повноваження відповідача ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» поширюються на всю територію України, а функції є дискреційними в межах перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання або медико-соціальними експертними комісіями. Жодна інша установа в межах України таких повноважень не має. Крім того, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан, який триває по теперішній час. Воєнний стан та несприятлива безпекова ситуація у Дніпропетровському регіоні, повітряні тривоги через загрозу ракетних атак та ракетні удари по м. Дніпро значно ускладнюють, а часом унеможливлюють безперебійну та повноцінну роботу юридичного персоналу відповідача протягом робочого часу (перебування в укриттях, тощо).

Отже, задля всебічного розгляду справи, суд вважає поновити строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву.

26.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наслідками отриманих під час проходження військової служби травм та подальшим погіршенням стану здоров`я, тривалий час перебував під наглядом закладів охорони здоров`я та проходив стаціонарне лікування.

Зокрема, 22.08.2022 року позивача було евакуйовано у зв`язку з отриманими ушкодженнями, а саме: закрита черепно-мозкова травма, забій передньої стінки, акубаротравма. Відповідно до довідки про обставини травми №26 від 15.09.2022 року, позивач 22.08.2022 року отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що супроводжувалися цефалгічним, лікворо-гіпертензивним синдромом, вестибуло-атактичними розладами, та були отримані під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

Свідоцтвом про хворобу №1292/п від 29.12.2022 року позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до статті 17-а Розкладу хвороб, у зв`язку зі стійким різко вираженим змішаним тривожно-депресивним розладом із інсомнічним синдромом та емоційно-вольовою нестійкістю, а також наслідками мінно-вибухової травми, черепно-мозкової травми та акубаротравми, які пов`язані із захистом Батьківщини. У цьому ж документі зафіксовано супутні захворювання, зокрема нейросенсорну приглухуватість, гіпертонічну хворобу II ступеня, бронхіальну астму та інші патології.

Згідно з довідкою акту огляду МСЕК АВ №1062689 від 06.03.2023 року позивачу первинно встановлено III групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, з визначенням обмеження до важкої фізичної праці та необхідністю переогляду у лютому 2025 року.

У подальшому, відповідно до індивідуальної програми реабілітації №196 від 06.03.2023 року, позивач перебував на обліку як особа з інвалідністю III групи з 20.02.2023 року з обмеженням до трудової діяльності І ступеня.

Протягом 2023-2025 років позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними документами, зокрема:

з 27.09.2023 по 06.10.2023 - встановлено наслідки мінно-вибухової травми, черепно-мозкової травми, стійкі неврологічні та когнітивні порушення, дисциркуляторну енцефалопатію II ступеня, вертеброгенну патологію та інші ускладнення;

з 04.03.2024 по 13.03.2024 - підтверджено прогресування вестибуло-координаторних та когнітивних порушень, енцефалопатії II ступеня;

з 01.11.2024 по 11.11.2024 - встановлено стійкі когнітивні, мнестичні та неврологічні порушення, диссомнію, дисфоричні прояви;

з 11.02.2025 по 21.02.2025 - зафіксовано поєднану неврологічну, кардіологічну та соматичну патологію, у тому числі ішемічну хворобу серця, ХОЗЛ, емфізему легень, гіпертонічну хворобу та інші захворювання.

Крім того, консультаційними висновками спеціалістів (невролога від 27.02.2025, отоларинголога від 28.02.2025) підтверджено наявність стійких наслідків перенесеної акубаротравми та черепно-мозкової травми, у тому числі вираженого цереброастенічного синдрому, когнітивних розладів, нейросенсорної приглухуватості з фактичною потребою слухопротезування.

Відповідно до амбулаторних даних за період 2023-2025 років, у позивача фіксуються стійкі прогресуючі порушення з боку центральної нервової системи, серцево-судинної системи, органів дихання та опорно-рухового апарату, що підтверджує хронічний характер захворювань та їх кумулятивний вплив на загальний стан здоров`я.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що з березня 2023 року він мав встановлену III групу інвалідності у зв`язку з наслідками мінно-вибухової травми, отриманої під час захисту Батьківщини, а також супутніми захворюваннями, що суттєво обмежували його життєдіяльність та працездатність.

Незважаючи на проходження лікування, виконання рекомендацій лікарів та заходів індивідуальної програми реабілітації, станом на час перегляду експертного рішення у 2025-2026 роках у позивача зберігалися стійкі неврологічні, когнітивні, вестибуло-координаторні та соматичні порушення, а також низка супутніх захворювань, які, на його переконання, не були належним чином враховані під час первинного та апеляційного експертного оцінювання.

У зв`язку з цим позивач вважає, що сукупність наявних у нього функціональних порушень та медичних діагнозів обумовлює необхідність повторної комплексної оцінки його функціонального стану з урахуванням здатності до трудової діяльності та критеріїв встановлення інвалідності, визначених чинним законодавством.

Позивач, за обставинами справи, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №118/25/2167/В, рішення №118/25/2167/P від 20.06.2025р., мені було встановлено, що за виявленою патологією та ступенем функціональних порушень інвалідність не встановлена. Основний діагноз - ушкодження внаслідок військових дій, ускладнені енцефалопатією, нейросенсорною втратою слуху, розладами вегетативної нервової системи, хронічний посттравматичний головний біль, наслідками внутрішньочерепної травми.

Враховуючи мою незгоду з прийнятим рішенням, представником позивача було подано скаргу про перегляд рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №118/25/2167/P від 20.06.2025 року до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Вказана скарга разом із медико-експертною справою позивача була передана та прийнята Центром оцінювання функціонального стану особи для розгляду у встановленому порядку.

Під час розгляду скарги експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено аналіз усіх наявних у матеріалах справи медичних документів, з урахуванням стану здоров`я позивача, та керуючись положеннями:

Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;

наказу МОЗ України від 03.12.2024 № 2022;

наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067.

З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності 19.02.2026 року було проведено розгляд скарги позивача.

За результатами комплексного аналізу медико-експертної справи та наданих медичних документів експертною командою встановлено, що наявні у позивача наслідки внутрішньочерепної травми та супутня патологія зумовлюють лише легкі функціональні порушення та обмеження функціонування, що не відповідає критеріям встановлення інвалідності.

У зв`язку з цим прийнято рішення, відповідно до якого попереднє рішення експертної команди ЕКОПФО визнано таким, що є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, а підстав для встановлення інвалідності не встановлено.

За результатами розгляду скарги складено та оформлено такі документи:

протокол розгляду скарги № 1808/26/1670 від 19.02.2026;

рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.02.2026 № 1808/26/1670;

витяг з відповідного рішення, який направлено позивачу за місцем проживання та отримання якого ним не заперечується.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Так, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на відповідача - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу. Зобов`язано державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу, а державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» - приймання медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, згідно з актом приймання-передачі.

Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі Положення № 1809).

Пунктом 8 Положення № 1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ зокрема, повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

Так, до відповідача надійшли медико-експертних справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Втім, з 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова № 1338) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови № 1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Крім того, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи (далі ЦОФСО), зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

скасування оскарженого рішення експертної команди;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, ОСОБА_1 не погодився з рішенням експертної команди ЕКОПФО від 20.06.2025 № 118/25/2167/Р, яким йому не було встановлено групу інвалідності, та звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України».

Після надходження скарги медико-експертна справа позивача була прийнята до розгляду, а всі наявні медичні документи досліджені експертною командою ЦОФСО.

Під час розгляду скарги 19.02.2026 року експертною командою ЦОФСО було:

досліджено матеріали медико-експертної справи;

враховано всі надані позивачем медичні документи, включаючи виписки зі стаціонарів, висновки консультантів та результати обстежень;

проаналізовано дані щодо стану здоров`я, тривалості захворювань та ступеня функціональних обмежень.

За результатами розгляду скарги від 19.02.2026 року експертною командою ЦОФСО встановлено, що:

наявні у позивача наслідки внутрішньочерепної травми та супутні захворювання призводять до легких функціональних порушень;

ступінь обмеження життєдіяльності не досягає критеріїв інвалідності;

рішення експертної команди ЕКОПФО від 20.06.2025 є таким, що відповідає чинному законодавству.

У зв`язку з цим рішення ЕКОПФО залишено без змін, а позивача не визнано особою з інвалідністю.

Разом з тим, матеріалами справи також встановлено, що позивачеві за результатами додаткового аналізу було визначено III групу інвалідності строком на один рік із категорією причинного зв`язку: захворювання, пов`язані з проходженням військової служби (відповідно до довідки ВЛК № 1142-с/НГУ від 13.10.2025).

Суд враховує, що під час розгляду скарги відповідач діяв у межах повноважень, визначених: постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024; наказом МОЗ України № 2022 від 03.12.2024; наказом МОЗ України № 2067 від 10.12.2024.

Процедура розгляду скарги передбачала: аналіз медичної документації; оцінку функціональних порушень; можливість проведення повторного оцінювання; ухвалення одного з передбачених законом рішень.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані вимоги дотримано у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що: рішення експертної команди ЦОФСО від 19.02.2026 року прийняте у межах наданих повноважень; процедура розгляду скарги відповідала вимогам постанови КМУ № 1338; медичні документи позивача були належним чином досліджені; підстав для визнання рішення протиправним не встановлено.

При розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2026 року у справі № 360/660/25 , від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.

Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 23.03.2026 року у справі №280/5890/25, від 23.03.2026 року у справі №280/2684/25, від 11.03.2026 року у справі №160/15038/25, від 11.03.2026 року у справі №160/26559/24, від 26.01.2026 року у справі №280/5612/25, від 25.11.2025 року у справі №160/14859/25, від 07.05.2025 року у справі №160/22766/24, від 09.04.2025 року у справі 280/4219/24 та ін.

Оцінка висновку МСЕК, яким, зокрема визначається ступінь втрати працездатності та інвалідність особи, з медичного критерію не вирішується судом, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Подібне правозастосування здійснене Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.08.2025 року у справі №560/16895/24, Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.11.2024 року у справі №560/269/24.

Процедура оцінювання стану повсякденного функціонування особи за змістом є правонаступником МСЕК, в зв`язку з чим відповідні правові висновки підлягають застосуванню і до обставин цієї справи, оскільки за змістом стосуються повноважень суду надавати оцінку висновкам спеціалізованої установи в медичній сфері.

Щодо посилань позивача на попереднє встановлення йому III групи інвалідності та наявність численних захворювань, суд зазначає, що сам факт наявності діагнозів або попереднього встановлення інвалідності не є безумовною підставою для автоматичного збереження відповідного статусу, оскільки вирішальним є саме актуальний ступінь стійких функціональних порушень на момент проведення оцінювання.

Доводи позивача в даній справі стосувалися виключно «матеріальної» частини рішення незгода з правильністю встановлення та оцінки діагнозів, в свою чергу доводи щодо процедури прийняття такого рішення в матеріалах позовної заяви відсутні. Судом з власної ініціативи перевірено процедуру прийняття спірного рішення та не виявлено порушень законодавства, які могли б тягнути за собою скасування спірного рішення.

При цьому слід враховувати, що позивач фактично не погодився з рішенням експертної команди, вважаючи, що відповідач повинен підтримати доводи позивача «по суті» неправомірності такого рішення в межах процедури адміністративного оскарження.

Щодо безпосередньо правильності оцінки стану здоров`я позивача судом вже констатовано, що відповідач в даній справі має виключні повноваження у відповідній сфері (переоцінка висновків експертної команди), які не можуть бути предметом судового контролю. Тобто, суд не може самостійно переоцінити стан здоров`я позивача на підставі медичних документів.

Посилання позивача на неналежну оцінку документів фактично також стосуються саме матеріальної частини спірного рішення, в т.ч. позивач не вказував конкретних документів, які були у розпорядженні відповідача однак протиправно не були прийняті до уваги взагалі (а не враховані у спосіб, з яким позивач не погоджується).

Отже, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, вважаю, що доводи позивача викладені в позовній заяві є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник