Рішення № 137738348, 24.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Справа № 160/9284/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО КР" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО КР" до Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогами з урахуванням уточнення від 22.04.2026 року:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 011711 від 31.03.2026р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ "КАРГО КР" в розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.03.2026р. відповідачем складено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 011711 від 31.03.2026р. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач зі спірною постановою не згоден, вважає її протиправною та просить скасувати.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 року був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 22.04.2026 року надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.05.2026 через систему "Електронний Суд" представником відповідача надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення вантажних перевезень за маршрутом Миколаївська обл. с. Казанка Одеська обл. с. Визирка, перевізник не забезпечив водія документами визначеними ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківкою з цифрового тахографа за 10.02.2026 р. та 19.02.2026 р., чим порушено п. 3.3 Наказу № 385 МТЗУ від 24.06.2010 р.. Вказав, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

15.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

22.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позов та зазначено про відсутність підстав для задоволення позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2026 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку на маршруті Миколаївська обл. с. Казанка Одеська обл. с. Визирка.

При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб автомобіля марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію CТТ НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Транспортний засіб зареєстрований за ТОВ «Агрофірмі ПЕРЛИНА СТЕПУ» згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , орендований ТОВ «КАРГО КР» згідно Договору оренди транспортного засобу № 13-24 від 21.08.2024р., та використовується останнім в ході господарської діяльності.

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність: роздруківки даних роботи тахографа 09.02.2026р. (00:00 UTC) та 19.02.2026р. (00:00 UTC), водій не використовує особисту картку водія або бланк підтвердження діяльності.

Під час перевірки встановлено порушення вимог ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення вантажних перевезень за маршрутом Миколаївська обл. с. Казанка Одеська обл. с. Визирка, перевізник не забезпечив водія документами визначеними ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківкою з цифрового тахографа за 10.02.2026 р. та 19.02.2026 р., чим порушено п. 3.3 Наказу № 385 МТЗУ від 24.06.2010 р. Відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Пояснення водія про причини порушень: «З правопорушенням не згоден, надаю документ перевізника про вимушений ремонт строком два дні (10.02.2026 та 19.02.2026) копію надаю та прошу долучити до цього протоколу».

Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 039583 від 24.02.2026р..

31 березня 2026 року посадовою особою Відповідача - начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчуком Дмитром Вікторовичем було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 011711, якою до Позивача застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (порушення встановленого режиму праці та відпочинку водіїв).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон - №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 зазначеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, означений в статті 48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 039583 від 24.02.2026р.. встановлено, що під час здійснення вантажних перевезень за маршрутом Миколаївська обл. с. Казанка Одеська обл. с. Визирка, перевізник не забезпечив водія документами визначеними ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківкою з цифрового тахографа за 10.02.2026 р. та 19.02.2026 р., чим порушено п. 3.3 Наказу № 385 МТЗУ від 24.06.2010 р. Відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, по відношенню до позивача було застосовано штраф через відсутність у водія на момент проведення перевірки: роздруківки даних роботи тахографа 09.02.2026р. (00:00 UTC) та 19.02.2026р. (00:00 UTC), водій не використовує особисту картку водія або бланк підтвердження діяльності.

Так, пунктом 1.4. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерством транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385), тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

У свою чергу, пункт 3.3. Інструкція №385 визначає, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Також, Інструкцією №385 визначено, що водій використовує тахокарту лише тоді, коли керує транспортним засобом. За таких умов, водій не може мати заповнені тахокарти за ті дні, коли він не працював, а відповідно не керував автомобілем.

Пунктом 6.2. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), облік робочого часу водії здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу і відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Судом встановлено, що відсутність записів у роздруківках за 10.02.2026р. та 19.02.2026р. зумовлена технічним станом транспортного засобу.

У періоди 10.02.2026р. та 19.02.2026р. транспортний засіб марки MAN, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з причепом BODEX, номерний знак державної реєстрації НОМЕР_5 , який належить та перебуває на балансі ТОВ «КАРГО КР» - Позивача не перебував у рейсі та не здійснював перевезення вантажів, оскільки знаходився на вимушеному технічному ремонті за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лобачевського, б. 100.

Перебування транспортного засобу на ремонті підтверджується доданими до позову документами: Рахунком-фактурою № 1102-2 від 11.02.2026р., Актом виконаних робіт № 1102-2 від 11.02.2026р., Рахунком-фактурою № 2002-3 від 20.02.2026р., Актом виконаних робіт № 2002-3 від 20.02.2026р. в яких чітко зафіксовано дату закінчення ремонту 11.02.2026р. та 20.02.2026р.

У вказані дні пробіг автомобіля становив 0 км, що повністю спростовує факт порушення режимів руху.

Під час проведення перевірки водій автомобіля марки МАN НОМЕР_1 надав інспектору пояснення про перебування ТЗ на ремонті та пред`явив підтверджуючі документи.

У самому Акті перевірки водієм зроблено запис: «З правопорушенням не згоден, надаю документи перевізника про вимушений ремонт строком 2 (два) дні (10.02.2026р. та 19.02.2026р.) та прошу долучити до цього протоколу».

У відповідності до пунктку 6.4. Положення №340 про робочий час, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Суд зазначає, що прямої вказівки на заповнення бланку підтвердження діяльності водія у період його непрацездатності не є обов`язком, а є правом перевізника.

Таким чином, чинне в Україні нормативно-правове регулювання обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв передбачає факультативність (необов`язковість) заповнення перевізником бланку підтвердження діяльності, що унеможливлює покарання перевізника за його відсутність.

У відповідності до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У свою чергу, Законом України №2819-IV від 07 вересня 2005 року Верховна Рада України постановила приєднатись Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

У відповідності до додатку 3 до ЄУТР згідно з статтею 12-біс даної Угоди, автомобільні перевізники можуть використовувати в цілях сприяння проведенню перевірок на дорозі типові бланки, наведені нижче (після чого йде інформація про бланк підтвердження діяльності).

При чому, сама стаття 12-біс ЄУТР (а саме, частина 2) вказує, що типові бланки, включені в додаток 3 не мають обов`язкової сили, що свідчить на користь того факту, що незаповнення бланка підтвердження діяльності водія не може бути порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на все вище викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 011711 від 31.03.2026р. до ТОВ "КАРГО КР" в розмірі 17 000,00 грн. є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3328,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №610 від 13.04.2026.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3328,00 грн. підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО КР" (вул. Центральна, буд.19А, с. Новоіванівка (Апостолівський), Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53831, ІК в ЄДРПОУ 45439564) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, ІК в ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №011711 від 31.03.2026р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «КАРГО КР» в розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, ІК в ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО КР" (вул. Центральна, буд.19А, с. Новоіванівка (Апостолівський), Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53831, ІК в ЄДРПОУ 45439564) понесені позивачем судові витрати в сумі 3328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 червня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков