Рішення № 137738313, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа №160/8731/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою заяву товариства з обмеженою відповідальністю Денді Пак в особі представника Коваленка Сергія Григоровича до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 07.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Денді Пак в особі представника Коваленка Сергія Григоровича до Південно-Східної митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.03.2026 року №UA110020/2026/000004/2.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

01.05.2026 року від Південно-Східної митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб та з дотриманням вимог чинного законодавства України. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, неповноту відомостей щодо складових митної вартості товару, а також на інформацію митних органів про рівень цін на аналогічні товари, що, на думку відповідача, унеможливлює застосування першого методу визначення митної вартості та зумовлює правомірність її коригування за резервним методом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 13.04.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

26.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.10.2025 року між ТОВ «Денді Пак» (Україна) та компанією SHREE NILKANTH POLYHUB LLP (Індія) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2025/DP на постачання товару мішків пакувальних із поліпропіленових стрічок (біг-беги).

02.10.2025 року до контракту оформлено додаток № 1, яким визначено асортимент, кількість та базові умови поставки товару.

20.11.2025 року укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 2025/DP, якою уточнено умови розрахунків та поставки.

02.12.2025 року оформлено додаток № 2 до контракту, яким погоджено конкретну партію товару та комерційні умови поставки FOB Mundra (Індія).

03.02.2026 року оформлено додаток № 2-2 до додатку № 2, яким уточнено специфікацію товару.

31.03.2026 року товар прибув у зону діяльності Південно-Східної митниці - митний пост «Кам`янське».

У той же день декларантом - ТОВ «ІНТЕР БРОК СЕРВІС» на підставі договору доручення від 31.10.2022 року № 31/10/2022-1 - подано електронну митну декларацію № 26UA110020001209U3.

Згідно з поданою декларацією:

задекларована митна вартість визначена за основним методом (стаття 58 МК України);

нараховано митні платежі у загальному розмірі 429 204,14 грн.

До митного оформлення 31.03.2026 подано пакет документів у кількості 17 позицій, зокрема:

контракт від 02.10.2025 № 2025/DP;

інвойс-фактура від 03.02.2026 № SNPL/014/2025-26 на суму 36 886,96 USD;

SWIFT-платежі від 02.12.2025 № 27 та від 05.02.2026 № 34;

коносамент від 10.02.2026 № 550336002051;

страховий поліс від 17.03.2026 № 2026/32-СК/00000023;

договір транспортного експедирування від 20.08.2024 № 20/08-24;

заявка на ТЕО від 06.01.2026 № 4941/2;

рахунок на оплату транспортних послуг від 26.03.2026 № 812;

платіжна інструкція від 27.03.2026 № 1327;

автотранспортна накладна від 26.03.2026 № 6570.

Зазначені документи декларантом використано для підтвердження складових митної вартості, включаючи:

вартість товару на умовах FOB Mundra;

транспортно-експедиторські витрати за маршрутом Mundra (Індія) Чорноморськ Дніпро.

31.03.2026 року через електронну систему декларанту надіслано повідомлення митного органу № 266579, у якому зазначено про необхідність подання додаткових документів у зв`язку з встановленими невідповідностями.

1. Розбіжності щодо транспортних витрат

Митним органом встановлено, що:

заявка на ТЕО від 06.01.2026 № 4941/2 передбачає послуги на суму 5190 USD;

у рахунку від 26.03.2026 № 812 додатково включено:

страхування контейнера - 1550,00 грн;

вантажно-розвантажувальні роботи в Україні - 29 160,54 грн;

загальна структура витрат не повністю відповідає заявці на ТЕО.

При цьому вартість послуг експедитора не узгоджується між заявкою та фактичним рахунком, що, на думку митного органу, свідчить про можливу наявність додаткових невідображених витрат.

Митним органом використано наявну інформацію про рівень цін на сировину для виготовлення аналогічного товару:

поліпропіленова тканина для біг-бегів: 1,555 1,575 USD/кг (FOB Nhava Sheva);

задекларована митна вартість готового товару: 1,77 1,79 USD/кг.

Таким чином, встановлено, що вартість сировини є співмірною або навіть наближеною до вартості готового виробу, що викликало сумніви щодо економічної обґрунтованості заявленої ціни.

Встановлено, що заявка від 06.01.2026 № 4941/2 не містить:

коду ТН ЗЕД;

вагових характеристик (нетто/брутто);

повного опису упаковки;

кількості вантажних місць;

адрес відправника та отримувача.

Це суперечить умовам договору від 20.08.2024 року № 20/08-24 та унеможливлює повну ідентифікацію витрат.

31.03.2026 року декларантом направлено лист № 3103-1, яким повідомлено про неможливість подання додаткових документів у 10-денний строк, передбачений статтею 53 МК України.

31.03.2026 року Південно-Східною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110020/2026/000004/2.

Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України) на рівні: 2,55 USD/кг, на підставі інформації з ЕМД від 26.01.2026 № 26UA403030000627U1 та даних митної статистики щодо аналогічних поставок.

31.01.2026 року декларантом було подано митну декларацію (ЕМД) типу ІМ40ДЕ № 26UA110020000174U9 відповідно до статті 55 Митного кодексу України із застосуванням процедури умовного випуску товару та наданням забезпечення сплати митних платежів у розмірі 345 261,24 грн.

Таким чином, унаслідок прийняття Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товару від 31.03.2026 року № UA110020/2026/000004/2, сума митних платежів, що підлягає сплаті, збільшилась на 345 261,24 грн у порівнянні із сумою, визначеною декларантом при первинному митному оформленні.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо обставин митного оформлення.

Судом встановлено, що 31.03.2026 року ТОВ «ДЕНДІ ПАК» через декларанта ТОВ «ІНТЕР БРОК СЕРВІС» подано митну декларацію №26UA110020001209U3, якою задекларовано товар - мішки пакувальні з поліпропіленових стрічок, країна походження - Індія.

Митна вартість товару визначена декларантом за першим методом - за ціною договору відповідно до статті 58 МК України.

До митного оформлення подано пакет документів у кількості 17 позицій, у тому числі:

зовнішньоекономічний контракт від 02.10.2025 № 2025/DP;

інвойс-фактура від 03.02.2026 № SNPL/014/2025-26 на суму 36 886,96 дол. США;

коносамент від 10.02.2026 № 550336002051;

договір транспортного експедирування від 20.08.2024 № 20/08-24;

заявка на ТЕО від 06.01.2026 № 4941/2;

рахунок на оплату від 26.03.2026 № 812;

платіжна інструкція від 27.03.2026 № 1327;

страховий поліс від 17.03.2026 № 2026/32-СК/00000023.

Зазначені документи декларантом використано для підтвердження як вартості товару на умовах FOB Mundra, так і витрат на транспортування за маршрутом Індія - Україна.

Щодо витребування додаткових документів митним органом

Судом встановлено, що 31.03.2026 року декларантом отримано повідомлення митного органу №266579, яким витребувано додаткові документи у зв`язку з виявленими розбіжностями у поданих відомостях.

Підставами для витребування визначено:

Розбіжності у транспортно-експедиційних витратах:

за заявкою від 06.01.2026 № 4941/2 вартість послуг становила 5190 дол. США;

за рахунком від 26.03.2026 № 812 додатково включено:

страхування контейнера - 1550,00 грн;

вантажно-розвантажувальні роботи - 29 160,54 грн.

При цьому структура витрат не повністю відповідає узгодженій заявці.

Наявність інформації митного органу про рівень цін на сировину, згідно з якою:

поліпропіленова тканина для виготовлення аналогічної продукції становить 1,5551,79 дол. США/кг, що співвідноситься або перевищує задекларовану вартість готового товару.

Неповнота заявки на ТЕО від 06.01.2026 № 4941/2, яка не містить:

вагових характеристик;

даних про упаковку;

ідентифікаційних даних вантажу;

повних маршрутних відомостей.

Щодо доводів позивача про незаконність витребування документів

Суд зазначає, що заявка на ТЕО є попереднім документом, який не є остаточним фінансовим зобов`язанням, а фактичні витрати підтверджуються:

рахунком від 26.03.2026 № 812;

платіжною інструкцією від 27.03.2026 № 1327;

коносаментом від 10.02.2026;

страховим полісом від 17.03.2026.

Суд вважає, що зазначені документи є первинними бухгалтерськими документами та достатніми для підтвердження митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України митний орган має право витребувати додаткові документи виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.

Водночас Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що: витребування додаткових документів є правомірним за наявності об`єктивних сумнівів; сумніви можуть виникати, зокрема, через розбіжності в документах або невідповідність заявленої вартості ринковим показникам (постанови Верховного Суду: від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 20.03.2024 у справі №560/1919/23).

Водночас у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначено, що у випадку відсутності законодавчого обмеження щодо виду доказів витрати на перевезення можуть підтверджуватись будь-якими належними та допустимими доказами.

Суд погоджується з тим, що документи, надані позивачем (контракт, коносамент, рахунок, платіжні документи, страхування, транспортні накладні), є первинними доказами господарської операції.

Щодо оцінки підстав для коригування митної вартості.

Разом із тим, суд встановив, що митний орган:

не довів належним чином, у чому саме полягає вплив виявлених розбіжностей на числові значення митної вартості;

не обґрунтував, чому подані документи є недостовірними або недостатніми;

не навів конкретних розрахунків, які б спростовували заявлену митну вартість;

обмежився загальними посиланнями на ризики та інформацію про сировину.

Щодо застосування Методичних рекомендацій.

Суд зазначає, що посилання відповідача на пункт 2.2.13 Методичних рекомендацій не може підміняти вимоги статей 5355 МК України, оскільки такі акти мають виключно допоміжний (методичний) характер і не встановлюють самостійних правових підстав для коригування митної вартості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що:

позивачем надано належні та допустимі докази формування митної вартості;

документи в сукупності підтверджують ціну товару та транспортні витрати;

митний орган не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості;

рішення про коригування митної вартості від 31.03.2026 року №UA110020/2026/000004/2 не відповідає вимогам статей 53, 54, 58 МК України.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 31.03.2026 року №UA110020/2026/000004/2 - є протиправним та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4143,13 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4143,13 грн. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Денді Пак в особі представника Коваленка Сергія Григоровича до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.03.2026 року №UA110020/2026/000004/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Денді Пак (код ЄДРПОУ 43704891) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4143,13 грн. (чотири тисячі сто сорок три гривні 13 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник