Ухвала суду № 137737939, 23.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6492/26 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» (далі ТОВ «Волмаро», товариство, позивач, заявник) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпеки №104047 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ «Волмаро» адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень; визнати протиправною та скасувати постанову управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпека №104048 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ «Волмаро» адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після відкриття провадження у справі, представник товариства подала заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову шляхом: зупинення дії постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпеки №104047 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ «Волмаро» адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі; зупинити стягнення на підставі постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпеки №104047 від 05.05.2026 до набрання законної сили рішенням суду та зупинення дії постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпеки №104048 від 05.05.2026 про застосування до ТОВ «Волмаро» адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі; зупинити стягнення на підставі постанови управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Укртрансбезпеки №104048 від 05.05.2026 до набрання законної сили рішенням суду

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову зазначає, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчими документами та можуть бути пред`явлені до примусового виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

У випадку фактичного виконання оскаржуваних постанов до вирішення спору по суті навіть подальше задоволення позову не забезпечить автоматичного поновлення порушених прав позивача, оскільки виникне необхідність вчинення додаткових дій щодо повернення безпідставно стягнутих коштів та усунення наслідків виконавчих проваджень.

Сторона позивача переконана, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваної постанови не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до вирішення спору в даній справі.

З огляду на наведене, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, у зв`язку з чим наявні підстави для зупинення дії оскаржуваних постанов та зупинення стягнення на їх підставі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/6492/26.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Суд звертає увагу, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2026 №104047 та №104048 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Заявник вказує, що така постанова є виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання в будь-який час після закінчення строку для оплати штрафу в добровільному порядку, а тому уважає, що існує можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, зокрема, у випадку пред`явлення постанови до примусового виконання на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір.

Суд наголошує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, норми статті 151 КАС України вказують саме на істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що не доведено позивачем.

Окрім того суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідачем до органів виконавчої служби щодо стягнення з позивача сум адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи наведене, наданими позивачем доказами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73,76 КАС України на підтвердження існування істотних обставин заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі № ЗД/460/9/25.

Також, на переконання суду, відсутні очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення відповідача та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Таким чином, суд висновує, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛМАРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити.

Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І. Смокович