Рішення № 137737715, 26.06.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/1260/25

Провадження № 2/702/216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Нейло І.М.,

за участю секретаря судового засідання Прилуцької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Монастирищенського районного суду Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК «Укрглобал-фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить стягнути: заборгованість за кредитним договором № 4671506 від 22.05.2024 в розмірі 90345 грн, витрати зі сплати судового збору 2422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору № 4671506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (торгова марка «Credit7») та ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 19000 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту ІТС). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами кредитування, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила кредитування від року (далі Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

24.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс», укладено Договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4671506 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду 15.05.2026 уточнені анкетні дані відповідача.

Ухвалою суду 15.05.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

В судове засідання представник ТОВ ФК «Укрглобал-фінанс» не з`явився, представник позивача подав заяву згідно якої позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

На адресу суду 25.11.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, відповідно до якого просить позов задовольнити частково, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

01.02.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що 22.05.2024 між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала 19000 грн, а право вимоги згодом перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за договором факторингу. Позивач вказав, що пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не підлягають застосуванню, оскільки нарахування заборгованості здійснювалось за період з 22.05.2024 по 24.12.2024, а відповідач не надала належних доказів для підтвердження права на такі пільги. Також позивач просив стягнути з відповідача 90345 грн заборгованості та судові витрати.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, 22.05.2024 відповідач уклав з ТОВ "Лінеура Україна" кредитний договір № 4671506, який підписаний електронним підписом позичальника. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав від ТОВ "Лінеура Україна" позику у сумі 19000,00 грн. на 360 днів, зі сплатою відсотків за кожен день у розмірі 1,5 % річних.

Згідно із повідомленням №1-2712 від 27.12.2024 між ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, відповідно зазначеного договору 22.05.2024 10:20:15 на суму 19000,00 (дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 403480688, призначення платежу: Зарахування 19000 грн на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Лінеура Україна", заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № 4671506 від 22.05.2024 становить 90345,00 грн, з яких: 19000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 61845,00 грн заборгованість за процентами. 9500,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

24.12.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК «Укрглобал-фінанс», було укладено договір факторингу 24/12/24, згідно якого позивач прийняв права вимоги до відповідача.

Згідно з витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 право вимоги до ОСОБА_3 за Договором №4671506 від 22.05.2024 на суму боргу 90345 грн ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ "ФК «Укрглобал-фінанс».

Таким чином, позивач має право вимоги до відповідача на підставі укладеного договору та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 90345,00 грн, з яких: 19000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 61845,00 грн заборгованість за процентами. 9500,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

Відповідно до змісту позовної заяви представник позивача просить стягнути заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом в розмірі 61845,00 грн, які нараховані за період з 22.05.2024 по 24.12.2024.

Відповідач, ОСОБА_2 , як на підставу відмови у задоволенні позову в цій частині посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII від 20.12.1991) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Так, відповідачка ОСОБА_3 30.03.2023 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , після державної реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 08.07.2025 Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.12.2023 ОСОБА_5 є учасником бойових дій.

Згідно з довідкою № 394 від 17.01.2026, ОСОБА_5 (чоловік відповідачки) бере безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах забезпечення оборони України, захисту і безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 30.11.2025 по теперішній час.

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_5 ОСОБА_5 призначений командиром зенітної ракетної батареї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною військовослужбовця з 30.03.2023, її чоловік ОСОБА_5 з 06.04.2025 безпосередньо бере участь у бойових діях.

Згідно з довідкою № 1/100 від 18.02.2026, ОСОБА_5 (чоловік відповідачки) відповідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 № 3-М призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 .

Судом не встановлено, що кредит, відповідно до договору № 4671506 від 22.05.2024 отриманий відповідачем на придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142, а саме: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідачем надано до суду довідку військової частини про перебування ОСОБА_5 (чоловіка відповідачки) на військовій службі, що є достатнім для підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому доводи представника відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Отже, оскільки, ОСОБА_2 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_5 , ОСОБА_5 є особою, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відповідачка як член його сім`ї користується відповідними пільгами, а тому звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами до задоволення не підлягають.

Що стосується штрафу в розмірі 9500 грн, то cуд вважає, що позивач не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а саме від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені), які підлягають списанню кредитором, позов підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в частині, щодо стягнення штрафу, позов не підлягає задоволенню з вищенаведених мотивів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання, всупереч умовам зазначеного договору позики, у нього виникла заборгованість в сумі 19000,00 грн, з яких: 19000,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Отже з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості та справедливості, суд вважає, що зазначена представником позивача сума гонорару є неспівмірною зі складністю справи. Так, ця справа є малозначною, розглядалась у спрощеному позовному провадженні, а позовна заява є типовою.

За таких обставин, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог: 19000 /90345 х100 = 21,03% або 509,43 гривні (2422,40 х 21,03%).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» суму заборгованості за кредитним договором 19000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» витрати на правову допомогу 2000 грн. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 509 грн 43 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» місцезнаходження бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, місто Київ, 03124, ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Нейло