Ухвала суду № 137737686, 24.06.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1016/26

провадження № 2-о/691/66/26

УХВАЛА

24 червня 2026 року м. Городище

Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М., отримавши заяву з додатками ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб Департаменту міського господарства Одеської міської Ради, приватного нотаріуса Калінюк Г.О. Одеської області Одеський міський нотаріальний округ про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановив :

24 червня 2026 року до Городищенського районного суду Черкаської області надійшла заява з додатками ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб Департаменту міського господарства Одеської міської Ради, приватного нотаріуса Калінюк Г.О. Одеської області Одеський міський нотаріальний округ про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Вивчивши заяву з додатками та враховуючи, що подання її до суду має відбуватися із дотриманням певних умов визначених ЦПК України, вбачаю правові підстави для відмови у відкритті провадження, в силу наступного.

Так, за змістом ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає позивачу усунути недоліки, які стали підставою залишення позовної заяви без руху.

Заявником, за матеріалами цивільної справи, прийняте рішення про звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Звертаючись до суду, заявник вказує, що вказаний факт необхідно встановити для отримання спадщини після померлої дружини ОСОБА_2 ..

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно ст.293 ЦПК України, справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу розглядаються в порядку окремого провадження. При зверненні до суду, до заяв окремого провадження застосовуються загальні вимоги, як до позовної заяви, визначені ст.175 ЦПК України.

Згідно з ч.1ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Предметом розгляду заяви ОСОБА_1 є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який необхідний заявнику для оформлення особистих, спадкових, майнових прав, що випливають із цього факту.

Згідно із Законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження належною їй часткою квартири з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якіому необхідно довести належність цього документа йому; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку ст. 45, 46ЦПК України; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Згідно ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Заява ОСОБА_1 подана з недотриманням вимог ст.177 ЦПК України і тому заявнику, слід звернути увагу на приведення її у відповідність, згідно до ст.177 ЦПК України, в разі рішення вирішувати питання в судовому порядку, а саме: вірно визначити сторони у справі, зазначивши не зацікавлених осіб, а заінтересованих осіб, повні дані про них, для формування і направлення судових повісток. За змістом заяви, заявник посилається на наявність труднощів у зв`язку з прийняттям спадщини, проте до заяви не додано постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, із зазначенням на необхідність встановлення факту належності правовстановлюючого документу для прийняття спадщини. Із змісту наданих до суду документів, встановлено, що не правильно зроблено запис із зазначеням даних ОСОБА_2 саме виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Звенигородського району відповідно до документів, які посвідчують її особу, та вказано у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 , а не Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, тобто є відсутнім документ від установи, яка видала свідоцтво про смерть, щодо не можливості внести до нього відповідні виправлення.

Також, суд звертає увагу заявника, що за змістом заявлених вимог, він просить встановити, що свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 в м.Одеса від 05 квітня 1993 року видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів та розпорядження №2150 від 05 квітня 1993 року на квартиру по АДРЕСА_1 видане ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 фактично належить померлій ОСОБА_2 , що не узгоджуються із вимогами цивільного процесуального законодавства, яке регулює питання набуття права власності громадянами і фактично є правовстановлюючим документом для всіх співвласників та не може фактично належати лише одному із них, а саме ОСОБА_2 .

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

З заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку окремого провадження, судом вбачається, що встановлення даного юридичного факту заявнику необхідно для успадкування майна після померлої дружини ОСОБА_2 , а тому в даному випадку вбачається спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження з участю інших сторін, з метою не порушення їх прав та інтересів при спадкуванні, остільки протилежного в доказах заявника не зазначено. Якщо встановлення цього факту впливає на права інших осіб (наприклад, визнання права власності на спадщину чи майно), це має розглядатися в порядку позовного провадження.

На думку суду, заявник обрав неправильний спосіб захисту і справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 згідно приписів ч. 3 ст. 315 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві, наслідком чого, у відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є відмова у відкритті провадження у справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 258-261, 315, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

У відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участю зацікавлених осіб Департаменту міського господарства Одеської міської Ради, приватного нотаріуса Калінюк Г.О. Одеської області Одеський міський нотаріальний округ про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати заявнику ОСОБА_1 , для відому.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя О.М.Савенко