Ухвала суду № 137737271, 26.06.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/1225/25

1-кп/543/33/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.26 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (приймав участь у судовому

засіданні в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_5 (приймав участь у

судовому засіданні в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області кримінальне провадження № 12025170590000264 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Оржицького районного суду Полтавської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: у незаконному збуті наркотичного засобу, незаконному збуті наркотичного засобу, вчинений повторно, та у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту. Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 11.10.2025 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому дію запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» було продовжено до 02.07.2026 включно. Прокурор вважає, що продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 необхідне для запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник висловився проти продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що прокурор не довів наявність ризиків, наведених у своєму клопотанні. Захисник пояснив, що більшість свідків вже допитані у справі, від правоохоронних органів не надходили повідомлення про незаконний вплив на свідків у справі з боку сторони захисту. Захисник вважає, що до обвинуваченого достатньо обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав пояснення свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Аналізуючи клопотання прокурора, суд вважає, що вказані ним ризики є доведеними, на теперішній час продовжують існувати, вони суттєво не змінилися та їх вагомість не зменшилася з огляду на таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров`я, репутацію, майновий та сімейний стан, наявність фактичного місця проживання, його соціальні зв`язки за місцем проживання, наявність судимостей.

Водночас установлені під час розгляду клопотання обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_4 та його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.

Суд безумовно враховує соціальні характеристики особи обвинуваченого й те, що ОСОБА_4 має певні соціальні зв`язки із сім`єю, однак ці дані в їх сукупності не спростовують наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, і неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини інкримінованого ОСОБА_4 умисних злочинів, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, на думку суду, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що на цій стадії судового розгляду виключає можливість обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

На думку суду, враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , ця обставина сама по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню.

Та обставина, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання не є безперечним фактором, що здатний запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.

Також прокурор наголосив на ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе продовжити протиправну діяльність щодо вчинення нових злочинів.

Більше того, частину свідків у провадженні ще не допитано.

Таким чином, є вагомі підстави вважати, що обвинувачений, якому стороною обвинувачення інкриміновано, зокрема, вчинення тяжкого злочину, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини є достатніми для висновку, що ризики, які вказані у клопотанні прокурора, на теперішній час не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.

Таким чином, суд враховує наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від суду (крім перебування у шлюбі, не має інших сталих соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований), ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (обвинувачений має три судимості за умисні злочини), ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків), і приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення, а підстави для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відсутні. На переконання суду більш м`який запобіжних захід (особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт) не забезпечив би належного виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. При цьому суд також констатує, що твердження сторони захисту про те, що обвинувачений буде сумлінно виконувати відповідні процесуальні обов`язки при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, суперечать поведінці обвинуваченого в судових засіданнях, коли мають місце порушення обвинуваченим порядку в судовому засіданні, ігнорування обвинуваченим вимог головуючого судді про припинення порушень порядку в залі судового засідання (зокрема, 01.04.2026).

Своєю чергою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд вважає, що станом на теперішній час визначення розміру застави в сумі 242240 грн є достатнім засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з огляду на вищевказані обставини і встановлені в судовому засіданні ризики.Також на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На думку суду, саме такий розмір застави на теперішній час, враховуючи суспільну небезпечність таких злочинів та серйозність висунутого обвинувачення, з огляду на встановлені ризики, які мають реальний характер, є справедливим, дієвим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не є надмірним і не порушує права обвинуваченого, відповідає гарантіям, закріпленим, зокрема, у статтях 5, 6 ЄКПЛ.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» до 23.08.2026 включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Полтавської області (Код отримувача за ЄДРПОУ 26304855, Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: з`являтися до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утриматися від спілкування з свідками в цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк два місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області.

Суддя