Ухвала суду № 137736832, 26.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3948/23

Провадження № 6/357/135/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; 2) Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодуванням моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2023 у справі № 357/3948/23, зобов`язавши Державну казначейську службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2023 у справі № 357/3948/23 стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн, яке перебуває на примусовому виконанні в Державній казначейській службі України. Однак, ДКС України не виконує вказане судове рішення, мотивуючи браком бюджетних асигнувань.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

06.04.2026 ухвалою судді вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку письмового провадження, копії ухвали надіслані учасникам справи.

15.04.2026 на адресу суду від Державної казначейської служби України надійшли пояснення на заяву, в яких вказано, що Казначейство не є боржником у справі. Крім того, абзацом першим частини другої статті 453-1 ЦПК України передбачено, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті у разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження, при цьому в заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Всупереч вказаним вимогам у заяві ОСОБА_1 не зазначено ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження. З посиланням на постанову КМ України № 84 5від 03.08.2011 вказано про затверджений порядок виконання рішень про стягнення коштів державного бюджету, яке здійснюється в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Просить відмовити у задоволенні вимог заяви.

09.04.2026 заявником подано клопотання про долучення доказів, а саме лист ДКС України від 16.03.2026 на його звернення.

20.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду заперечення на пояснення ДКС України, в яких наполягає на задоволенні вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2023 у справі № 357/3948/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 до: 1) Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; 2) Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодуванням моральної шкоди та стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 15.08.2023 та 08.12.2023 видано виконавчий лист з урахуванням виправленої описки ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2025.

Виконавчий лист ОСОБА_1 подав до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, яке після відповідного його опрацювання надіслало пакет документів до Казначейства із супровідним листом від 10.12.2025 № 4-06-08/8549.

Згідно з листами Казначейства від 19.12.2025 № 5-11-11/28280, від 16.03.2026 № 5-11-11/6968, від 07.04.2026 № 5-11-11/9554, рішення суду виконується Казначейством у порядку безспірного списання коштів, Казначейства не є боржником згідно з виконавчим документом у справі № 357/3948/23, у матеріалах справи відсутні докази відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з його примусового виконання, з 15.12.2025 в органах Казначейства обліковується виконавчий документ у справі № 357/3948/23 та питання щодо перерахування коштів стягувачу розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа.

При вирішення заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, щодо відшкодування моральної шкоди.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 453-1 ЦПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 453-1 ЦПК України, у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Якщо відповідачем є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд під час ухвалення рішення суду за письмовою заявою позивача може зобов`язати такого відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення незалежно від характеру спору (ч. 5 ст. 453-1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 453-2 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Норми прямої дії це юридичні положення, які застосовуються безпосередньо. Вони є самодостатніми для захисту прав чи вирішення спорів і не потребують додаткового ухвалення окремих законів для їх реалізації.

Згідно із положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі" зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Приймаючи рішення, суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульований постановою КМ України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Відповідно до п. 6 постанови КМ України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Вказані вимоги Закону стягувачем у справі виконано у повному обсязі шляхом звернення рішення суду до виконання у визначений Законом спосіб.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що у вказаній категорії справ виконавче провадження згідно вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», як стадія виконання судового рішення, не здійснюється.

Суб`єктом виконання рішення суду у вказаній категорії справ є сам боржник у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», тобто держава Україна, зобов`язання за яку несе Державна казначейська служба України.

Відсутність факту відкриття виконавчого провадження та відповідно зазначення у заяві ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у вказаній справі, для виконання якого Законом передбачений спеціальний порядок, який не передбачає відкриття виконавчого провадження як такого, за вказаних умов не є перешкодою для розгляду судом заяви стягувача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ДКС України протягом 10-денного строку з моменту надходження від стягувача виконавчого документу до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їхню недостатність.

Інші доводи, викладені у поясненнях Державної казначейської служби України не впливають на висновки суду.

Станом на час розгляду судом заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, не виконане Державною казначейською службою України.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення ухвали про зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання рішення суду після постановлення рішення у справі, а тому заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 454-2 ЦКП України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 12, 13, 260, 353, 453-1, 453-2 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.

Зобов`язати Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37567646) подати до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звіт про виконання судового рішення у справі № 357/3948/23 протягом 60 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Цуранов