Рішення № 137736827, 25.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/556/26

Провадження № 2/293/583/2026

25 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

22.04.2026 представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», через систему «Електронний суд» звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої проситьстягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» загальну суму заборгованості за договором кредиту №71696411 від 09.07.2025 в розмірі 28728,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.07.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71696411, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 16000,00грн., строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми наданого кредиту(що у грошовому виразі складає 2400,00 грн). Договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора.

02.08.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15477530 до договору позики №71696411, за умовами якої сторони домовилися пролонгувати строк кредитування на 25 днів, в результаті чого строк кредитування складає - 55 днів, тобто до 01.09.2025 та змінено денну процентну ставку на 1%.

В подальшому 22.08.2025,13.09.2025, 28.09.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткові угоди, в результаті чого строк кредитування складає 112 днів, тобто до 28.10.2025.

Додаткові договори підписані електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів.

В подальшому ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів кредит №71696411 від 09.07.2025.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 28728,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 15960,00 грн; заборгованість за процентами 5107,20 грн.; заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування 7660,80 грн.

Зазначені кошти представник позивача просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.04.2026 справа №293/556/26 передана судді Проценко Л.Й.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 24.04.2026 суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.54).

27.04.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання суд призначив на 27.05.2026 о 12 год (а.с.56).

27.05.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.60).

В адресованій суду заяві просить справу розглянути без її участі. Позов визнає частково, так як нею сплачено тіло кредиту більше 11000,00 гривень Просить врахувати її сімейні обставини: має ІІІ групу інвалідності, троє неповнолітніх дітей, чоловік помер, кредит взяла на придбання корови, яка через два місяці померла. Просить розстрочити присуджену суму кредиту, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем (а.с. 65).

Ухвалою від 27.05.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача та витребував у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо карткового рахунку відповідачки та виписки по її особовому рахунку; відклав розгляд справи на 25.06.2026 о 10 год 30 хв.

23.06.2026 АТ КБ «Приватбанк» надало витребувані докази.

25.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

09.07.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71696411.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

За умовами договору сума позики становить 16000,00грн., строк кредитування - 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,25%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми наданого кредиту(що у грошовому виразі складає 2400,00 грн). Процентна ставка за понадстрокове користування кредитом становить 4%. Договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора 47803 (а.с.16-23).

02.08.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15477530 до договору позики №71696411, за умовами якої сторони домовилися пролонгувати строк кредитування на 25 днів, в результаті чого строк кредитування складає - 55 днів, тобто до 01.09.2025 та змінено денну процентну ставку на 1% (а.с.25)

В подальшому 22.08.2025, 13.09.2025, 28.09.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткові угоди №15613415, №15771145 та № 15868222 відповідно, в результаті чого загальний строк кредитування складає 112 днів, тобто до 28.10.2025 (а.с.27,29,31).

Додаткові договори підписані електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів.

Згідно довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 19.03.2026 та платіжної інструкції від 09.07.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , перераховані кошти у розмірі 16000,00 грн від ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 34,35).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та згідно виписки: 09.07.2025 на карту ОСОБА_1 перераховані кошти в розмірі 16000,00 грн (а.с.80-82).

25.02.2026 ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №25/02/26, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів кредит №45566987 від 11.10.2025 (а.с.36-39).

Відповідно до реєстру прав вимоги №2, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 28728,00 грн, з яких: за основною сумою боргу 15960,00 грн; за процентами 5107,20 грн.; за пенею/неустойкою 7660,80 грн.(а.с.40-41).

Розмір заборгованості співпадає з розміром заборгованості відповідно до розрахунку первісного кредитора, проведеного станом на 03.03.2026. Окрім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач вносила на погашення кредиту грошові кошти: 02.08.2025 1000,00 грн, 22.08.2025 - 2240,00 грн, 13.09.2025 2400,00 грн, 24.09.2025 4000,00 грн, 26.09.2025 2000,00 грн, а всього на загальну суму 11640,00 грн. (а.с.13 зворот-15).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви суду

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору ознайомлений, підписав його електронним одноразовим підписом, однак умови договору виконував не належним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 520 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №716964411 перейшло до позивача ТОВ «Фінпром маркет».

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15960,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення відсотків у сумі 5107,20 грн, судом зазначається наступне.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного станом на 03.03.2026 відповідач внесла на погашення кредиту загальну суму - 11640,00 грн, з яких 40,00 грн віднесено в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а 11600,00 - на погашення відсотків за користування кредитом. Тому, оскільки загальна сума нарахованих відсотків згідно договору та додаткових угод становила 14303,20 грн, то до стягнення підлягають відсотки в сумі 2707,20 грн. (14307,20-11600,00) (а.с.13 зворот-15).

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 7660,80 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.4 договору сторони погодили сплату процентів за понад строкове користування кредитом в розмірі 4,00% в день.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24.02.2022 Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування процентів за понад строкове користування кредитом у розмірі 4,00% в день є неустойкою за невиконання грошового зобов`язання відповідачем, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 7660,80 грн. є неправомірними, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 18667,20 грн, з яких: 15960,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2707,20 грн - заборгованість за процентами.

Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказане закріплено і в ст.18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За приписами ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Так, відповідач просить врахувати його соціальний стан як особи з інвалідністю з дитинства та потребу у витратах підтримання здоров`я та розстрочити виконання рішення суду. Вказує, що заборгованість за кредитом утворилась саме з підстав витрат на лікування.

Проаналізувавши всі обставини справи, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд уважає за можливе заяву відповідача задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3021,49 гривень.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 25.08.2025 укладеного із адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.43-45), витяг з акту №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги №25-08/25ФП від 25.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.47-48), платіжну інструкцію, ордер на надання правничої допомоги у всіх судових установах України від 03.09.2025 (а.с.49-50).

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2924,10 грн (64,98% х 4500,00грн).

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1730,03 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором №71696411 про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) від 09.07.2025 у розмірі 18667 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 20 копійок, витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) гривень 03 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 2924,10 (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири) гривні 10 копійок, а всього на загальну суму 23321 (двадцять три тисячі триста двадцять одну) гривню 33 копійки.

В решті позову відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у справі №293/556/26 - задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 25.06.2026 у справі №293/556/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором №71696411 про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) від 09.07.2025 у розмірі у розмірі 23321,33 гривень, терміном на 10 (десять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2332,00 гривень (протягом дев`яти місяців), та 2333,33 гривень - в останній місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346,

адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь, вул. Садова, 31/33

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1

Повне рішення складено 25.06.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО