Рішення № 137736587, 17.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/109/26

Провадження № 2/165/466/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Мілоан" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

встановив:

14 січня 2026 року ТзОВ "Споживчий центр", в особі представника Остапенко О.В., звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що 15 лютого 2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5478289, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 15000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію, відсотки за користування кредитом (0,0010% річних) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Того ж, 15 лютого 2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №10199735. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн., строком на 345 днів із фіксованою відсотковою ставкою 0,99% за день користування кредитом. Позивач ТзОВ "Мілоан" свої зобов`язання за договорами виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, однак відповідач ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству та умовам договорів, належним чином обов`язки перед фінансовою установою не виконав та за підрахунком позивача його заборгованість з інфляційним збільшенням за договором №5478289 складає 38825,51 грн. та за договором №101997356 становить 28221,47 грн. З огляду на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ "Мілоан" вказані суми заборгованості за договорами №5478289, №101997356, а також понесені судові витрати, що становлять загалом 12662,40 грн.

Ухвалою від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у п.5 прохальної частини позовної заяви представник позивача Остапенко О.В. просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача (зворот а.с. 7).

ВідповідачОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.108), його представник адвокат Колодійчук Н.В. подала до суду письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи у відсутності відповідача та його представника. Зазначає що усі обґрунтування та заперечення сторони відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Також, просила суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. (а.с.109). У поданому відзиві вказала на те, що ОСОБА_1 не заперечує щодо укладення з позивачем вказаних вище договорів та отримання кредитних коштів. Також відповідачем визнаються позовні вимоги у частині стягнення 15000 грн тіла кредиту за договором №5478289 від 15.02.2025 року, а також 10000 грн тіла кредиту та 5948,95 грн нарахованих відсотків за договором №101997356 від 15.02.2025 року. Просить суд врахувати, що ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, з огляду на встановлений у ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки (1%), наявні всі підстави стверджувати, що встановлена комісія за обслуговування кредиту фактично є прихованою процентною ставкою, яка згідно Договору №5478289 від 15.02.2025 складає 46200,00 грн (за весь строк кредитування). При цьому відсотки за кредитом нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 0.00 грн (1.5.3, 1.5.4. Договору). Разом з цим, заявлені позивачем до стягнення за спірними Договорами неустойка та інфляційні витрати не можуть бути задоволені з огляду на наступне. Так, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) інфляційних витрат та неустойки на період воєнного стану. Неустойка та інфляційні витрати, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). (а.с.84-90, 108).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що15 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №5478289 (а.с.11-17), за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн., строком на 345 днів з 15 лютого 2025 року (п.1.3).

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 3750 грн., яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) становить 46200 грн., що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту (п.1.5.2).

Відповідно до п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом

Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кредит надається позичальнику шляхом переказу на її картковий рахунок, реквізити якої надані відповідачем.

Згідно із п.6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п.6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТзОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил тощо.

Згідно із п.7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.17).

Крім того, відповідача ОСОБА_1 підписав Додаток №2 до договору про отримання кредиту №5478289 та паспорт споживчого кредиту, в яких сторонами зазначені аналогічні (загальні) умови кредитування (а.с. 18, 24-25).

Згідно із платіжним дорученням №148015935 від 25 лютого 2025 року ТзОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 15000,00 грн., з зазначенням призначення платежу: кошти згідно договору 5478289.

Судом встановлено, що 15 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №101997356 (а.с.44-50), за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн., строком на 345 днів з 15 лютого 2025 року (п.1.3).

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 2000 грн., яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) становить 15400 грн., що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту (п.1.5.2).

Відповідно до п.1.5.3, п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 220% річних на фактичну заборгованість за кредитом, а протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220% річних.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кредит надається позичальнику шляхом переказу на її картковий рахунок, реквізити якої надані відповідачем.

Згідно із п.6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п.6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТзОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил тощо.

Згідно із п.7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.50).

Крім того, ОСОБА_1 підписав Додаток №2 до договору про отримання кредит №101997356 та паспорт споживчого кредиту, в яких також зазначені аналогічні (загальні) умови кредитування (а.с. 51, 35-36).

Згідно із платіжним дорученням №100373350 від 15 лютого 2025 року ТзОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 10000,00 грн., з зазначенням призначення платежу: кошти згідно договору 101997356.

Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виникнув обов`язок повернути ТзОВ «Мілоан» кошти отримані в кредит та відсотки за договорами у строки та в розмірах встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1ст.634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ТзОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договорами зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» не виконав, оскільки не вносив платежів, передбачених умовами додговорів.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , за підрахунком позивача (а.с.30) за кредитним договором №5478289 від 15 лютого 2025 року становить 38825,51 грн., з яких: 15000 заборгованість за тілом кредиту; 12600 грн. заборгованість за комісіями нарахованими за обслуговування кредиту; 3750 грн. заборгованість за комісіями нарахованими за надання кредиту, 6000 грн. сума заборгованості за пенею (штрафами), 1475,51 грн. інфляційне збільшення.

Заборгованість ОСОБА_1 за розрахунком позивача (а.с.41-42), за кредитним договором №101997356 від 15 лютого 2025 року становить 28221,47 грн., з яких: 10000 заборгованість за тілом кредиту; 5948,95 грн. заборгованість за комісіями нарахованими за обслуговування кредиту; 4200 грн. заборгованість за комісіями нарахованими за надання кредиту, 5000 грн. сума заборгованості за пенею (штрафами), 1072,52 грн. інфляційне збільшення.

З огляду на те, що ні відповідачем, ні його представником не надано суду інших розрахунків заборгованості чи відомостей про відсутність такої, суд, приймає вказані розрахунки позивача, як належний та допустимий доказ.

За змістом ст.3, ст.6, ст.627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст.526, ст.530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені (неустойки) за спірними договорами, а також сум інфляційного збільшення, суд виходить з наступного.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"ЦК України пунктом 18.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

При цьому, суд наголошує, що основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Водночас п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказував позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд встановив, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, всього в розмірі 11000 грн. (нараховані за обома договорами) суперечать законодавству, а тому суд відмовляє у цій частині заявлених вимог.

Також, позивач просив стягнути з відповідача в користь позивача 12600 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредитного договору №5478289 та 4200 грн. за обслуговування договору №10199735.

У даному випадку, суд погоджується з представником відповідача, що нараховуючи комісію у заявлених розмірах фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження цього переліку послуг з споживачем відповідачем.

У постанові КЦС від 15 січня 2020 року у справі № 363/940/16-ц зазначено, що умови кредитного договору, які передбачають сплату одноразової комісії за надання фінансового інструменту та щомісячної комісії за обслуговування кредиту без зазначення конкретних послуг, є нікчемними. Суд підкреслив, що такі комісії фактично є платою за дії, які банк здійснює на власну користь, що суперечить принципам справедливості та вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 59 Постанови КЦС від 04.04.2025 року у справі №757/2965/15-ц, практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень статті 55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 15 січня 2020 року у справі №363/940/16-ц).

З змісту спірних договорів судом неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані фінансовою установою, стягується комісія, яка нарахована в значних (в порівнянні з тілом кредиту) розмірах.

При цьому, згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Також, згідно з ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача в користь позивача комісій за обслуговування кредиту у зазначених розмірах. При цьому, разова комісія, нарахована за договорами підлягає стягненню, яка така, що відповідає умовам договору та нормам чинного законадства.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд приходить висновку, що позов ТзОВ «Мілоан» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за основним боргом, відсоткам та разової комісії, тобто в розмірі 18750,11 грн. за договором №5478289 та аналогічно, що нарахована за договором №101997356, тобто в розмірі 17948,95 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.10 вказаної статті при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача суд пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягує сплачений судовий збір у розмірі 1464,32 грн. (а.с.9) та 2350 грн. на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу, тобто різницю сум, що підлягає відшкодуванню сторонами та підтверджуються документально (а.с.10, 61, 91-101)

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (юридична адреса: вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 40484607) заборгованість за кредитним договором №5478289 від 15 лютого 2025 року в розмірі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 11 коп. та заборгованість за кредитним договором №101997356 від 15 лютого 2025 року в розмірі 17948 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 95 коп., а всього 36699 (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (юридична адреса: вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 40484607) 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 32коп. судового збору та 2350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 32 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк