Ухвала суду № 137734735, 26.06.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1328/26

Провадження № 1-кп/671/130/2026

У Х В А Л А

24 червня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026240000000137 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Волочиського районного суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Під час досудового розслідування до підозрюваного (на даний час обвинуваченого) ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.06.2026 включно з можливістю внесення застави.

У ході підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 днів.

Прокурор посилається на те, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, встановлені під час досудового ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, продовжувати вчиняти правопорушення, продовжують існувати, застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Обвинувачений та захисник, не погоджуючись із клопотанням прокурора, просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

При вирішенні клопотання прокурора сторона захисту просить врахувати, що обвинувачений є раніше не судимою особою, характеризується позитивно, визнає своє провину, щиро розкаюється у скоєному, крім того, родичами обвинуваченого зібрано та спрямовано на підтримку ЗСУ 5000 грн.

Захист звертає увагу суду, що санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, разом з тим, мінімальним покаранням у санкції цієї статті є позбавлення волі на строк 5 років, що не виключає можливості застосування судом звільнення від відбування покарання з випробуванням. Просить також врахувати, що обвинувачений фактично утримує цивільну дружину та її 5 малолітніх дітей, які отримують лише 3000 грн державної допомоги.

Також, захист стверджує, що під час перебування під вартою стан здоров`я обвинуваченого погіршився, у нього було діагностовано епілепсію, часто трапляються епілептичні напади.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Законний представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Пункт 5 частини 2 ст. 183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України продовження строку тримання під вартою можливе лише за умови доведення стороною обвинувачення того, що заявлені ризики не зменшилися або виникли нові ризики, які виправдовують подальше застосування цього запобіжного заходу, а також наявності обставин, які унеможливлюють завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали. За відсутності такого обґрунтування слідчий суддя зобов`язаний відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків. Необхідність його застосування обумовлюється наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може ухилятися від органів досудового розслідування або суду, знищити чи приховати докази, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінально протиправну діяльність.

Таким чином, застосування чи продовження запобіжного заходу можливе лише за умови доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та хоча б одного із ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення не є очевидно необґрунтованим та підтверджується матеріалами, на підставі яких раніше застосовано запобіжний захід, що підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження, які були підставою для застосування запобіжного заходу.

На даний час ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 знаходячись на волі, може переховуватись від суду, продовжує існувати.

Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить визначення змісту ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, керуючись положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Бекчиєв проти Молдови» (п. 58) ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі повинен оцінюватися з урахуванням сукупності обставин, які характеризують особу, зокрема її моральних якостей, місця проживання, роду занять, майнового стану, сімейних та соціальних зв`язків, а також ступеня її інтегрованості в суспільство держави, де здійснюється кримінальне переслідування.

Разом із тим ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що суворість можливого покарання є обставиною, яка може враховуватися при оцінці ризику ухилення особи від правосуддя або вчинення нових кримінальних правопорушень (рішення у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Отже, перспектива призначення суворого покарання може виступати додатковим стимулом для обвинуваченого уникати судового розгляду. Водночас сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування від суду, а підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд враховує тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, беручи до уваги можливі негативні для обвинуваченої наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, суд дійшов висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення, й надалі існує.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, суд виходить з такого.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що ризики, які слугують підставою для тримання під вартою, мають ґрунтуватися на конкретних фактичних обставинах справи, а не зводитися до абстрактних припущень (рішення у справах «Лабіта проти Італії», «Ідалов проти Росії», «Мхітарян проти України»). Саме по собі пред`явлення обвинувачення або тяжкість інкримінованого злочину не можуть виправдовувати висновок про існування зазначеного ризику без підкріплення його відповідними доказами.

Суд не встановив конкретних фактичних обставин, які б давали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 у разі перебування на волі вчинятиме незаконний вплив на потерпілого чи свідків. Зокрема, відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений будь-коли погрожував потерпілому, свідкам або їхнім близьким, вчиняв спроби налагодити контакт із потерпілим чи свідками з метою схилення їх до певних показань або їх зміни.

Оцінюючи наявність ризику продовження інших кримінальних правопорушень суд виходить з того, що ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, разом з тим, він не має постійного заробітку, що може спонукати його до вчинення кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, родини, постійного місця проживання та роботи, що підсилює наявний ризик переховування. Суду не надано доказів, що ОСОБА_4 утримує співмешканку ОСОБА_7 та її дітей. Відсутні також докази погіршення стану здоров`я обвинуваченого під час перебування під вартою.

Та обставина, що ОСОБА_4 характеризується позитивно, а родичами обвинуваченого зібрано та спрямовано на підтримку ЗСУ 5000 грн істотно не знижує вказаних ризиків.

Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів суд визнає неможливим, а тому клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи обставини та тяжкість злочину, суспільної небезпеки кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З огляду на вищевказане клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів, тобто до 22 серпня 2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із с. Гречана Волочиської ТГ Хмельницького району Хмельницької області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні щодо обставин, що є предметом розгляду кримінального провадження;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

У разі невиконання даних обов`язків, застава звертається в дохід держави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, законному представнику потерпілого, а також направити до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, протягом п`яти днів з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1