Ухвала суду № 137733250, 19.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9664/19 6/335/423/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у якій просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке було встановлене ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.04.2026.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що на примусовому виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 63710803 з примусового виконання виконавчого листа № 335/9664/19 виданого 20.11.2020 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 9 012 (дев?ять тисяч дванадцять) доларів США, витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 079 (три тисячі сімдесят дев?ять) грн. 87 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 33 000 (три-дцять три тисячі) грн.

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мітіної Т.В. від 14.12.2020 та постановою старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Манделюка Д.П. від 21.08.2024 при примусовому виконанні виконавчого листа № 335/9664/19, виданого 20.11.2020, було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дані постанови були направлені для виконання за місцем роботи боржника до Приватного підприємства «ЕНЕРГІЯ-ПРОМСЕРВІС». На виконання вказаних постанов державного виконавця, у період з 31.01.2021 по 11.05.2026 з заробітної плати заявника було утримано в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 кошти у сумі 38 760,34 грн., на підтвердження чого надано копії платіжних доручень.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.04.2026 у справі № 335/9664/19 задоволено подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 .

02.04.2026 старший державний виконавець Манделюк Д.П. роз`яснив заявнику, що він має право ще додатково самостійно здійснювати погашення боргу перед ОСОБА_2 та надав реквізити, на які заявник 23.04.2026 та 04.05.2026 сплатив кошти у сумі 2 000,00 грн. Також він надав пояснення старшому державному виконавцю про те, що він не має у володінні автомобіля KIA SORENTO, 2012 р.в., д.н. НОМЕР_2 , оскільки його передано на потреби ЗСУ і наразі не відоме його місцезнаходження. Пояснив, що він влаштувався на друге місце роботи у Комунальний заклад «Сервісний центр закладів освіти» Запорізької міської ради, про що повідомив державного виконавця, який постановою від 15.05.2026 звернув стягнення на заробітну плату та направив постанову для виконання до даного комунального закладу.

Вважає, що подання, як і обставини, з яким пов`язане обмеження боржника у праві виїзду за кордон є такими, що не доводять факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання та не дають обґрунтованих підстав для встановлення таких обмежень. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Д.П. надійшли заперечення на заяву, з посиланням на те, що виконавцем 24.02.2026 на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Згідно з повідомленням про вручення, боржник отримав виклик державного виконавця, однак на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності транспортний засіб марки КІА, модель SORENTO, 2012 р.в., д.н. НОМЕР_3 . На запит виконавця Державною прикордонною службою України 24.02.2026 повідомлено про те, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. За повідомленням Державної міграційної служби України від 24.02.2026, ОСОБА_1 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон: - серії НОМЕР_4 виданий 27.09.2012 року, орган видачі - 2309; 2- серії НОМЕР_5 виданий 08.11.2017 року, орган видачі - 2314. Державний виконавець зазначив, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання. Також згідно з доданих платіжних інструкцій вбачається, що боржник не мав постійного доходу у ПП Енергія-Промсервіс та систематично не сплачував заборгованість, що підтверджується доданими позивачем платіжними інструкціями, а саме з березня 2022 року по лютий 2024 року заборгованість не сплачувалась зовсім та після лютого 2024 року боржником частково сплачувалась заборгованість. Враховуючи викладене, просив суд у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, разом з тим 15.06.2026 від представника заявника адвоката Саланської І.Л. надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності заявника та його представника, вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Державний виконавець Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюк Д.П. у судове засідання не з`явився, у запереченнях просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Стягувач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення представника боржника та державного виконавця, вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України обґрунтована та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича перебуває виконавчий лист № 335/9664/19, виданий 20.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 9 012 доларів США, витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 079,87 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн.

У відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63710803 від 24.11.2020 з виконання виконавчого листа № 335/9664/19, виданого 20.11.2020 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Зазначеною постановою, боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

04.12.2020 державним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук транспортний засіб KIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , що належить боржнику ОСОБА_1

22.04.2021 страшим державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортний засіб KIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , що належить боржнику ОСОБА_1

12.09.2023 страшим державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мітіної Т.В. від 14.12.2020 та постановою старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Манделюка Д.П. від 21.08.2024 при примусовому виконанні виконавчого листа № 335/9664/19, виданого 20.11.2020, було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Дані постанови були направлені для виконання на місце моєї роботи - Приватне підприємство «ЕНЕРГІЯ-ПРОМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 31522547 м. Запоріжжя.

На виконання вказаних постанов державного виконавця, у період з 31.01.2021 по 11.05.2026 з заробітної плати ОСОБА_1 було утримано в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_2 кошти у сумі 38 760,34 грн., на підтвердження чого заявником надано копії платіжних доручень.

Згідно з відповіддю на запит №174203616 від 11.09.2023, у боржника наявне майно, що належить йому на праві власності, а саме: транспортний засіб марки KIA SORENTO, 2012 р.в., д.н. НОМЕР_3 .

Державним виконавцем на адресу боржника надсилався виклик державного виконавця №11462/5 від 24.02.2026 щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Згідно з повідомленням про вручення, боржник ОСОБА_1 отримав виклик державного виконавця 27.02.2026.

Згідно з копією акту складеного старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюком Д.П. від 11.03.2026, під час примусового виконання виконавчого листа № 335/9664/19, виданого 20.11.2020 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 9 012 доларів США, витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 079,87 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн. встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , на неодноразові дзвінки та стуки в двері ніхто їх не відчинив. Перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим.

Згідно з відповіддю з УДМС в Запорізькій області від 09.09.2024 № 12516/29.24-35 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має паспорти громадянина України для виїзду закордон: серії НОМЕР_4 виданий 27.09.2012, орган видачі 2309; серії НОМЕР_5 виданий 08.11.2017, орган видачі 2314.

Згідно з відповіддю від Державної прикордонної служби України №315622821 від 24.02.2026, боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.04.2026 задоволено заяву державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1 за кордон.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Між тим, згідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 частково сплачує заборгованість у межах даного виконавчого провадження, що свідчить про часткове виконання рішення суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 має на меті перетнути державний кордон України саме з метою ухилення від виконання виконавчого листа, виданого № 335/9664/19, виданого 20.11.2020 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики.

На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин. Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

У запереченнях старший державний виконавець документально не довів факту ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo, v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обгрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див, рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v, Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обгрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, §70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."'

Отже, у відповідності з нормами процесуального права у суду є всі підстави для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , застосованого ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06.04. 2026 по справі № 335/9664/19.

Керуючись ст. ст. 76-78, 258-260, 352-354, 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (за кордон) гр. ОСОБА_1 , громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , встановлене ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у справі № 335/964/19 за поданням старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюка Дениса Петровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду складена 19 червня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко