Ухвала суду № 137732950, 17.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5323/26

Провадження № 2/303/2458/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Н.М. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що предметом спору є рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Н.М. №32040174 від 25 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності (номер запису про право власності №17084767) на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 за АТ КБ «Приватбанк». На теперішній час відповідач є власником спірного майна і це надає йому безперешкодне право розпорядитися ним на власний розсуд, що в майбутньому утруднить виконання рішення суду, призведе до необхідності звертатися до суду з новими позовами, у тому до числі до третіх осіб, чим будуть порушені і їх права. Просив вжити заходи забезпечення його позову до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Н.М. про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Стаття 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгруртованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу,за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових насідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка №479244374), АТ КБ «Приватбанк» на праві власності на житловий будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що за встановлених обставин клопотання позивача про накладення арешту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 слід задовольнити, оскільки між сторонами дійсно виник спір за яким позивач оспорює рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Н.М. №32040174 від 25 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності (номер запису про право власності №17084767) на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 за АТ «Комерційний банк «Приватбанк», а тому існує реальна загроза того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки новий власник майна має можливість здійснити його відчуження.

Щодо можливості застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у спорах немайнового характеру виснувала Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці зокрема, у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 258-261, 354, 355 ЦПК України, ст. 316, 319 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити повністю.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк».

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

Ухвала набрала законної сили 17.06.2026.

Суддя Б.І. Полянчук