Рішення № 137732474, 26.06.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/4928/25

2/707/229/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Максименко М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Крушельницької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської ради про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невидачі розпорядження про звільнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Слобідська сільська рада,

ВСТАНОВИВ:

1.Рух справи, позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_2 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської ради про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невидачі розпорядження про звільнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Слобідська сільська рада.

В обґрунтування позову вказав, що 03.03.2021 розпорядженням Червонослобідського сільського голови № 67-ОС його призначено директором Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради з 04.03.2021 з укладанням контракту строком на 1 (один) рік з 04.03.2021 по 03.03.2022. 04.03.2021 між ним та Червонослобідською сільською радою укладено контракт про призначення його на посаду директора Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради. У подальшому строк контракту неодноразово продовжувався включно до 03.09.2025 у зв`язку з чим виносились відповідні розпорядження сільським головою та укладалися додаткові угоди до основного контракту, останнє розпорядження сільського голови № 61-ОС від 02.04.2025 та додаткова угода № 5 від 02.04.2025. 23.06.2025 він звернувся до Слобідського сільського голови із заявою щодо продовження з ним строку дії контракту. 01.09.2025 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він перебував на лікарняному. Під час перебування на лікарняному, яке тривало до 05.09.2025, йому зателефонував працівник по роботі з кадрами Слобідської сільської ради і повідомила, що його звільнили з посади директора і він повинен прийти за розпорядженням, на що він відповів, що перебуває на лікарняному і попросив вислати документи поштою, про що направив 04.09.2025 відповідачу та 15.09.2025 третій особі відповідні заяви. До моменту подачі позову розпорядження про звільнення, трудову книжку та розрахунковий лист він не отримував, у зв`язку з чим не може працевлаштуватись. Розрахунок при звільненні відповідач також не здійснив. Посилався на ст. 116, 117 та ч. 5 ст. 235 КЗпП України, зазначивши, що вимушений прогул триває з 04.09.2025. Також вказав, що розрахунковим періодом під час нарахування середньої заробітної плати є липень та серпень 2025 року. Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із виплат належних працівникові при звільненні в сумі 67612,80 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.09.2025 по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законом та середнього заробітку за час затримки видачі копії розпорядження про звільнення, починаючи з 04.09.2025 по день фактичної видачі розпорядження, з урахуванням виплачених сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законом.

1.2. Відповідач в обґрунтування відзиву на позов вказав, що листом виконавчого комітету Слобідської сільської від 03.07.2025 №2521/09-07 було відмовлено у продовженні терміну дій Контракту від 04.03.2021, укладеного з Позивачем та зазначено, що 03.09.2025 є останнім робочим днем останнього на посаді директора. Розпорядженням Слобідського сільського голови від 28.08.2025 № 221-ОС «Про звільнення директора комунального підприємства «Виробниче підприємств «Агроекологія» Слобідської сільської ради ОСОБА_2 » 03.09.2025 було звільнено Позивача з посади директора. Станом на 05.09.2025 року Позивач до Відповідача для оформлення процедури звільнення не з`явився. Позивачем зазначається, що ним було надіслану на адресу Відповідача та Третьої особи відповідні заяви про проведення розрахунку. Ані Відповідач, ані третя особа саме наданих до суду заяв не отримували. Позивач знав, що Контракт з ним продовжено на наступний термін не буде ще від 03.07.2025 року, ним всупереч Статуту та Контракту не було забезпечення вирішення питання про нарахування та виплату собі заробітної плати, окрім того не було прийнято рішення про призначення на час своєї відсутності відповідального працівника. Позивач був повідомлений Третьою особою про дату звільнення та необхідність з`явитися до відділу інформаційно-організаційної роботи та кадрового забезпечення виконавчого комітету Слобідської сільської ради, завчасно. Про причини неявки Позивача повідомлено не було, звернення як письмового та і усного від останнього щодо направлення означеного розпорядження безпосередньо на адресу Підприємства для оформлення наказу на звільнення та проведення повного розрахунку не надходили. Таким чином Відповідач вважає, що саме Позивач не скористався своїм обов`язком отримати копію розпорядження та трудову книжку, що в свою чергу унеможливлює застосування частини 5 статті 235 КЗпП України. За порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117 КЗпП України, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Посилаючись на зазначене, відповідач просив відмовити у задовленні позовних вимог.

1.3. В обґрунтування відповіді на відзив, позивач вказав, що 17.01.2026 він отримав відзив на позов відповідача. До відзиву на позов відповідач надав відомості про заборгованість по заробітній платі за червень-вересень 2025 року перед ним, яка складає 67612,80 грн. Разом з відзивом на позов відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів надав розпорядження № 221-ОС від 28.08.2025 про його звільнення, однак розрахунок не здійснив та трудову книжку не видав. Доводи, викладені відповідачем у відзиві вважає необґрунтованими. Відповідач не мав перешкод здійснити з ним розрахунок шляхом переказу грошових коштів на його банківську картку, а документи направити йому поштою. Лист від 15.09.2025, в якому він просив надіслати йому на адресу Нової пошти трудову книжку, розпорядження про звільнення та розрахунковий лист, Слобідською сільською радою був отриманий 18.09.2025. Усі повноваження про проведення з ним розрахунку при звільненні мав директор відповідача ОСОБА_3 , який був призначений з 04.09.2025. Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

1.4. Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначено, що за час роботи позивач сам приймав рішення про нарахування та виплату заробітної плати собі та іншим найманим працівникам підприємства. Позивача було поінформовано про те, що термін дії контракту від 04.03.2021 більше продовжуватись не буде, у зв`язку з чим останнім днем його роботи є 03.09.2025. Тобто він знав, що контракт продовжуватись не буде, однак не забезпечив нарахування ти виплату собі заробітної плати та не прийняв рішення про призначення на час своєї відсутності відповідального працівника. Позивач був повідомлений третьою особою про дату звільнення, однак не з`явився до відділу інформаційно-організаційної роботи та кадрового забезпечення Слобідської сільської ради щоб отримати копію розпорядження та трудову книжку, що унеможливлює застосування ч. 5 ст. 235 КЗпП України. При одному звільненні неможливе одночасне застосування ст. 117 КЗпП України а ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку. Викликає сумнів у долученні позивачем на підтвердження надіслання відповідачу заяви про проведення з ним розрахунку скріншоту про вручення поштового відправлення. Неможливо ідентифікувати який це сервіс доставки, трекінг поштового відправлення не є доказом вручення відправлення. Позивачем не надано доказів опису вкладення до цінного листа, не надано також рекомендованого повідомлення про вручення, тобто неможливо ідентифікувати який саме лист отримано. Посилаючись на вказане, просить позов залишити без задоволення.

1.5. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.12.2025 було відкрито провадження у справі, призначено дату та час підготовчого засідання, витребувано докази.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області, внесеною до протоколу судового засідання від 18.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 8 днів, призначивши судове засідання для проголошення судового рішення на 26.06.2026.

1.6. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив обставинам.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

2.Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до розпорядженням Червонослобідського сільського голови № 67-ОС від 03.03.2021 ОСОБА_2 призначено директором Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради з 04.03.2021 з укладанням контракту строком на 1 (один) рік з 04.03.2021 по 03.03.2022.

Відповідно до контракту від 04.03.2021, укладеного між позивачем та Червонослобідською сільською радою, ОСОБА_2 призначено на посаду директора Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради. Строк дії контракту з 04.03.2021 по 03.03.2022.

Згідно з розпорядженнями Червонослобідської сільської ради від 31.12.2021 № 472-ОС, 30.12.2022 № 463-ОС, 28.12.2023 № 287-ОС, 20.12.2024 № 295-ОС та від 02.04.2025 № 61- ОС, з ОСОБА_2 термін дії контракту неодноразово продовжувався, включно до 03.09.2025.

Додатковими угодами до контракту № 01 від 31.12.2021, № 02 від 30.12.2022, № 03 від 28.12.2023, № 04 від 20.12.2024 та № 05 від 02.04.2025, контракт з ОСОБА_2 продовжувався по 03.09.2025.

Згідно заяви ОСОБА_2 , в якій адресатом зазначено сільського голову Слобідської сільської ради, позивач просив продовжити з ним термін дії контракту на тих самих умовах на посаді директора Комунального підприємства «Виробничого підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської ради.

Відповідно до відповіді сільського голови Слобідської сільської ради, адресованої ОСОБА_2 , термін дії контракту від 04.03.2021 продовжуватись не буде, у зв`язку з чим останнім днем роботи н посаді директора є 03.09.2025.

Згідно із заявою ОСОБА_2 , адресованої на ім`я сільського голови Слобідської сільської ради О. Литвиненка від 15.09.2025, позивач повідомив, що з ним протягом двох тижнів після звільнення з ним не здійснено розрахунок, йому не видано трудову книжку та розпорядження про звільнення. Просив направити на адресу Нової Пошти трудову книжку, розпорядження про звільнення та розрахунковий лист, повідомлення про нараховані та виплачені суми при розрахунку. На вказаній заяві наявний вхідний № 284/02-20/110 від 18.09.2025 Слобідської сільської ради (а.с. 106).

2.2. Згідно з розпорядженням сільського голови Слобідської сільської ради від 28.08.2025 № 221-ОС у зв`язку із закінченням строку дії контракту припинено повноваження директора Комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія» Слобідської сільської ради ОСОБА_2 та звільнено його із займаної посади 03.09.2025 у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Виконуючій обов`язки головного бухгалтера ОСОБА_4 доручено провести остаточний розрахунок із ОСОБА_2 .

Згідно з розшифровкою нарахувань та утримань по зарплаті ОСОБА_2 за червень-вересень 2025 р., позивачу нарахована зарплата: за червень відпрацьовано 21 день, нараховано 45092,5 грн., виплачено 32000 грн., за липень відпрацьовано 23 дні, нараховано - 45092,5 грн., виплачено 121821,00 грн., за серпень відпрацьовано 21 день, нараховано 26525 грн., однак не виплачено, за вересень 5 днів лікарняні 3468,9 грн., компенсація за невикористану відпустку 39246,84 грн., всього нараховано 42715,74 грн., однак не виплачено. Сальдо на кінець місяця 67612,80 грн.

Згідно з актом про відмову працівника з ознайомленням з розпорядженням та отримання трудової від 02.09.2025, 02.08.2025 о 10 год. 16 хв. у телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_2 про звільнення із займаної посади 03.09.2025, а також запропоновано у день звільнення прийти до Слобідської сільської ради для отримання трудової книжки, отримати розпорядження про звільнення. 02.08.2025 о 10 год. 16 хв. ОСОБА_2 в телефонному режимі відмовився прийти для ознайомлення з розпорядженням та отримання трудової книжки, посилаючись на те, що він перебуває на лікарняному із запевненням, що прийде в дату наступну після дня закриття лікарняного.

Відповідно до Службової записки начальника відділу інформаційно-організаційної роботи та кадрового забезпечення виконавчого комітету Слобідської сільської ради Л. Литвин на ім`я сільського голови О. Литвиненка, ОСОБА_2 в дату звільнення та після цієї дати не прибув для ознайомлення з розпорядженням про звільнення та отримання трудової книжки. Факт його відмови оформлено актом від 02.09.2025.

Відповідно до доручення Слобідського сільського голови від 18.09.2025, директору Комунального підприємства Виробничого підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської ради Кашку О.М. у зв`язку з надходженням інформації про порушення трудового законодавства у період з 01.08.2025 по 03.09.2025 ОСОБА_2 , який на той час був директором, забезпечити організацію і проведення службового розслідування.

Згідно з наказом № 60/1-К від 18.09.2025, створено комісію для проведення службового розслідування для здійснення перевірки фактів та з`ясування всіх обставин оформлення та звільнення працівників та директора ОСОБА_2 у період з 01.08.2025 до 03.09.2025 включно.

Відповідно до акту № 1 службового розслідування від 26.09.2025, допущено порушення в оформленні звільнення директора КП «ВП «Агроекологія» ОСОБА_2 , що потягнуло не проведення відповідних виплат при його звільненні. Сума заборгованості по проведенні повного розрахунку складає 67612,79 грн. Комісія рекомендує директору ОСОБА_3 провести повний розрахунок зі звільненими працівниками відповідно до вимог чинного законодавства. Відібрати пояснення у т.в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 та у випадку встановлених порушень законодавства вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3.Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

3.3. За частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗПП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

3.3. Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

3.4. Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

3.5. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

4.Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд установив, що позивач перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради, обіймав посаду директора Комунального підприємства «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради з 04.03.2021 з укладанням контракту, строк дії якого неодноразово продовжувався включно до 03.09.2025.

Розпорядженням сільського голови Слобідської сільської ради від 28.08.2025 № 221-ОС у зв`язку із закінченням строку дії контракту припинено повноваження директора Комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія» Слобідської сільської ради ОСОБА_2 та звільнено його із займаної посади 03.09.2025 у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. При цьому вказане розпорядження містить зобов`язання відповідача здійснити повний розрахунок ОСОБА_2 , яке доручено виконуючій обов`язки головного бухгалтера ОСОБА_4 .

Як вбачається з розшифровки нарахувань та утримань по заробітній платі ОСОБА_2 , за серпень 2025 року та за вересень 2025 року, заробітну плату позивачу було нараховано відповідачем, однак не виплачено, розрахунок у день звільнення з ним не здійснено, загальна сума заборгованості складає - 67612,80 грн.

Вказані обставини щодо нездійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні та щодо розміру заборгованості перед ним у сумі 67612,80 грн. представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала. Тобто спір про розмір сум при звільненні ОСОБА_2 відсутній.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_5 стверджує, що позивач, перебуваючи на посаді директора Комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія» Слобідської сільської ради, сам приймав рішення про нарахування та виплату заробітної плати як собі, так і іншим працівникам. Тому, на думку представника відповідача, нехтування ОСОБА_2 своїми посадовими обов`язками і призвело до виникнення вказаної заборгованості та не здійснення з ним розрахунку при звільненні.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на те, що у судовому засіданні було встановлено, що з 01.09.2025 по 05.09.2025 ОСОБА_2 не працював у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Отже, приймати рішення щодо здійснення розрахунку та виплати всіх належних при звільненні сум він не міг у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. У той же час, розпорядження сільського голови від 28.08.2025 № 221-ОС про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади містить зобов`язання відповідача здійснити повний розрахунок ОСОБА_2 , яке доручено виконуючій обов`язки головного бухгалтера Зеленько С.Г.

Суд також враховує, що на час ухвалення рішення судом відповідач так і не виконав свого обов`язку щодо здійснення виплати всіх сум при звільненні позивачу.

Отже позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат у сумі 67612,80 грн., з урахуванням уточненої заяви позивача, підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

4.2. Аналіз положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України дає підстави для висновку, що відлік затримки розрахунку при звільненні працівника, який у день звільнення не працював, розпочинається з дня пред`явлення вимоги про розрахунок. У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після пред`явлення вимоги звільненого працівника до роботодавця та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем вимоги до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).

Суд встановив, що ОСОБА_2 у день звільнення не працював, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням на лікарняному з 01.09.2025 по 05.09.2025. Вказані обставини не заперечувались сторонами під час судового засідання.

Позивач стверджував, що 04.09.2025 надіслав відповідачеві, та 15.09.2025 Слобідській сільській раді заяви про проведення розрахунку. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду трекінг поштового відправлення (а.с. 42), який не містить будь-яких відомостей щодо відправника, одержувача та номеру поштового відправлення, що позбавляє суд можливості встановити обставини, яке саме поштове відправлення надсилалось за вказаним трекінгом, хто його надсилав і кому, що не є належним доказом по справі.

Разом з тим, суд бере до уваги заяву ОСОБА_2 від 15.09.2025, адресовану на ім`я сільського голови Слобідської сільської ради О. Литвиненка від 15.09.2025, в якій позивач повідомив, що протягом двох тижнів після звільнення з ним не здійснено розрахунок, йому не видано трудову книжку та розпорядження про звільнення. Просив направити на адресу Нової Пошти трудову книжку, розпорядження про звільнення та розрахунковий лист, повідомлення про нараховані та виплачені суми при розрахунку. На вказаній заяві наявний вхідний № 284/02-20/110 від 18.09.2025 Слобідської сільської ради (а.с. 106).

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що вказаний лист викликає сумніви щодо його достовірності, однак клопотань про витребування судом оригіналу вказаної заяви не заявляла. Отже, у суду відсутні підстави визнавати вказаний доказ недостовірним.

Суд вважає, що позивач пред`явив вимогу про здійснення з ним розрахунку при звільненні, яка була отримана 18.09.2025, а отже обов`язок відповідача здійснити всі виплати перед позивачем відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України наступає не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги 19.09.2025.

4.3. Позивач, звертаючись до суду з позовом просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час затримки видачі копії розпорядження про звільнення.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Проте за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе застосування стягнення середнього заробітку або за статтею 117 КЗпП України, або за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Отже, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежуються лише випадками, пов`язаними із незаконним звільненням та поновленням на роботі, а можуть застосовуватися й у випадках передбачених частиною п`ятою статті 235 КЗпП України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 та в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20).

За своєю правовою природою середній заробіток за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП) є заходами відповідальності роботодавця, спрямованими на компенсацію працівнику втрати заробітку. Оскільки обидві виплати розраховуються виходячи з одного і того ж середньоденного доходу і стосуються одного і того ж періоду часу, їх одночасне стягнення призведе до подвійної оплати одного й того самого періоду, що суперечить принципу справедливості та недопустимості збагачення за рахунок іншої особи».

Представник позивача Дмитрик С.В. під час судового засідання вказав, що позивачем було отримано розпорядження про його звільнення разом з відзивом на позов відповідача. У відповіді на відзив він зазначає, що відзив отримано 17.01.2026. Перевіривши дату отримання відправлення за накладною №1893633 Поштової служби «Е-Пост» від 09.01.2026 (а.с. 85-86), згідно якої було направлено відзив на позов позивачу, суд встановив, що вказане відправлення вручено одержувачу 17.01.2026.

Враховуючи, що більш тривале порушення трудових прав позивача пов`язане із нездійснення з ним розрахунку при звільненні, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України.

4.4. При здійсненні розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд виходить із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.09.2025 (наступний день після пред`явлення вимоги про розрахунок позивачем) до 19.03.2026 (середній заробіток стягується не більше, ніж за шість місяців) тобто за 130 робочих днів; середньоденний заробіток ОСОБА_2 обчислений з нарахованої заробітної плати за останні два відпрацьованих календарні місця що передували даті звільнення (липень, серпень 2025), становить 1627,67 грн. (71617,50 грн. / 44 робочих дні); отже розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні для позивача у справі складає 211597,10 грн. (1627,67 грн. х 130 днів).

4.5. Враховуючи викладене, позовна вимога ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню, а позовна вимога про стягнення середнього заробітку за невидачу розпорядження про звільнення задоволенню не підлягає.

4.6. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена позивачу на підставі судового рішення сума середнього заробітку має бути зменшена на суму податків і зборів при її виплаті. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 18 квітня 2019 року у справі № 812/2/16.

5.Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Відповідно до вимог ч. 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат у сумі 67612,80 грн. Позивач сплатив судовий збір відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 16.12.2025 у сумі 2520,00 грн.

Враховуючи, що суд задовільнив повністю вимогу майнового характеру позивача про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат у сумі 67612,80 грн., судовий збір у сумі 1331,20 грн. належить стягнути з відповідача на користь держави.

Для визначення процентного співвідношення задоволених позовних вимог з метою розрахунку судового збору, суд розраховує суму позовної вимоги за стягнення середнього заробітку за затримку розпорядження про звільнення за позовну вимогу матеріального характеру, у задоволенні якої суд відмовив: за період з 19.09.2025 (наступний день після пред`явлення вимоги про розрахунок позивачем) до 16.01.2026 (розпорядження отримано позивачем 17.01.2026), тобто за 86 робочих днів середній заробіток складає 139 979,62 грн. (1627,67 грн. х 86 днів).

Загальна сума позовних вимог матеріального характеру за стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за невидачу розпорядження про звільнення складає 351 576,72 грн., які задоволені частково, що в процентному відношенню становить 60,19 % (211597,10 грн. грн * 100% /351 576,72 грн). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за ці дві вимоги, які задоволені частково (60,19%) складає 1516,78 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

5.2. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Між ОСОБА_2 та адвокатом Дмитриком С.В. укладено договір про надання правничої допомоги від 07.11.2025.

Сторони в п. 3.1. договору визначили, що клієнт сплачує виконавцю гонорар у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, за час представлення інтересів позивача у зазначеній справі адвокатом виконано: підготовка на направлення адвокатських запитів 2000 грн., вивчення матеріалів для підготовки позовної заяви 3000 грн., підготовка позовної заяви 6000 грн., вивчення та аналіз відзиву 3000 грн., підготовка відповіді на відзив 1000 грн., підготовка заяви про збільшення позовних вимог 2000 грн., участь у судових засіданнях 3000 грн., всього 20 000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.04.2026 ОСОБА_2 сплатив адвокату Дмитрику С.В. 20 000 грн. за надання правової допомоги у справі № 707/4928/25.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ОСОБА_2 послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.

Загальна сума трьох позовних вимог матеріального характеру складає 419 189,52 грн., які задоволені частково, що в процентному відношенню становить 66,61 % (279 209,90 грн. грн * 100% /419 189,52 грн).

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 185 Великої Палати Верховного Суду постанови від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, пункт 141 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Висновок щодо порушеного правового питання щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 у справі № 372/6826/24.

Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, предмет спору, складність справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих послуг та виконаних робіт в порядку ч. 3 ст. 141 ЦПК України оцінюється судом у загальному розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову (66,61 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 6661,00 грн. (10000 грн. *66,61/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської ради про стягнення заборгованості належних працівникові при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невидачі розпорядження про звільнення, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Слобідська сільська рада, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської на користь ОСОБА_2 заборгованість із виплат, належних працівникові при звільненні у сумі 67 612 (шістдесят сім тисяч шістсот дванадцять гривень) 80 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 211 597 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень) 10 коп., з відрахуванням з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті.

Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна грн.) 20 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Агроекологія» Слобідської сільської на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1516 (одна тисяча п`ятсот шістнадцять грн.) 78 коп., та витрати на правничу допомогу у сумі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна грн.) 00 коп.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Агроекологія» Слобідської сільської ради, ЄДРПОУ 31448741, адреса вул. Чигиринський шлях, 135а, с. Слобода, Черкаський район, Черкаська область.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. С. Волкова