Ухвала суду № 137732242, 24.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6435/26

Провадження № 6/711/341/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні відносно боржника ОСОБА_1 , -

встановив:

Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, у якій просить замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» у виконавчому провадженні № 65626103 з примусового виконання виконавчого напису № 11430 що видав приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна, щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника Товариство з обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/6435/26.

Вирішуючи питання про прийняття даної заяви до судового розгляду, суддею встановлено, що справа не підсудна Придніпровському районному суду м. Черкаси, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду виходячи з наступного.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 125 Конституції України закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до правової позиції, висвітленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21, оскільки тільки у ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Частиною другою статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Тобто, питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду у судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень ч. 2 ст. 446 ЦПК України, а саме судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою та другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Зі змісту заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та доданих до неї матеріалів вбачається, що місце проживання боржника за виконавчим написом зазначено за адресою: АДРЕСА_1 . Указана адреса згідно адміністративно територіального поділу міста Черкаси відноситься до Соснівського району міста Черкаси.

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_1 та місце роботи на території Придніпровського району міста Черкаси, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять, у зв`язку з чим суддя дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси.

Крім того, ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Вирішуючи питання можливості розгляду позовної заяви Придніпровський районний суд міста Черкаси суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.

За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справіLeo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справахJorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

У рішенні ЄСПЛ "Сокуренко і Стригун проти України" суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи "Занд проти Австрії", зазначено, що термін "судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Суд привертає увагу, що суд не може надавати привілеї будь-якому учаснику справи та має здійснювати судочинство в межах, й порядку визначеному процесуальним законом, щоб у стороннього, розсудливого спостерігача не виникало сумнівів в його необ`єктивності.

Тому, заявник не має сприймати постановлення цієї ухвали, як перешкоду у розгляді його справи, а як необхідність виконання вимог закону для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного подальшого вирішення цієї справи.

Адже, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо страва належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, суд вважає, що за наведених обставин, наявні правові підстави для направлення справи для розгляду до Соснівського районного суду м. Черкаси, за місцем виконання виконавчого напису, у розумінні п. 12. ст. 28 та ч. 2 ст. 446 ЦПК України, оскільки розгляд справи Придніпровським районним судом м. Черкаси, може бути приводом у подальшому для скасування судового рішення винесеного судом не уповноваженим законом, який не є судом в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 28, 30, 31, 32 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Передати цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні відносно боржника ОСОБА_1 за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 24.06.2026.

Суддя: Н. М. Кондрацька