Рішення № 137731428, 25.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3868/26

н/п 2/953/2924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 16 980,00 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованість за договором № 532354-КС-001 про надання кредиту від 02.04.2025 року, що становить 16 980,00 грн, що складається з: простроченого тіла кредиту 6 000,00 грн, прострочених платежів по процентах 6 780,00 грн; відсотках відповідно до статті 625 ЦК України 3 000,00 грн; комісією 1 200,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Крім того, просить провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредитних коштів.

Виклад позиції відповідача

06.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає наявність заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн, в решті просить відмовити.

Відзив на позов обґрунтовано таким:

-заявлена до стягнення сума є непропорційною до суми кредиту, надмірною і такою що має каральний характер;

-відсотки підлягають повному відхиленню або зменшенню;

-якщо заявлено штрафні санкції то вони надмірні і підлягають зменшенню;

-в Україні діє воєнний стан, що є форс мажором, а тому особа звільняється від відповідальності;

-судовий збір потрібно розділити порівну між сторонами.

Інші пояснення

12.05.2026 від Товариства надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказує:

- відповідач визнає факт укладення договору, отримання коштів і не повернення коштів;

- посилання позичальників на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. відповідач не надав доказів скрутного матеріального становища;

- проценти нараховані відповідно до положень договору. Неустойка позивачем не нараховувалась;

- комісія передбачена умовами договору та стягується за видачу кредиту.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 22.04.2026 відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 25.06.2026.

25.06.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи. Про дату, час і місце судових засідань повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення повісток та ухвал до електронних кабінетів і отримання ними, що підтверджується довідками суду та згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, наявність від них заяв по суті, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

02.04.2025 Товариство та ОСОБА_2 уклали договір № 532354-КС-001 про надання кредиту (далі договір), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариства. Договір, з сторони позичальника, був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1390. Відповідач у відзиві на позов визнав факт укладення договору.

Відповідно до п. 2.2. 2.14. договору тип кредиту кредит. Строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована. Комісія за видачу Кредиту: 1 200,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Загальний розмір наданого Кредиту: 6 000,00 грн. Строк дії договору: до 23.07.2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 12 215,37 грн. Дата видачі Кредиту 02.04.2025. Дата повернення Кредиту 23.07.2025.

Відповідно до п. 7.5. договору у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої Позичальником суми Кредиту.

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів було здійснено платіж: 02.04.2025, номер платіжної картки № НОМЕР_1 , призначення: перерахунок коштів ОСОБА_1 , платник ТОВ "Бізнес позика".

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.02.2026 складає 16 980,00 грн, з яких: прострочених платежів по тілу кредиту 6 000,00 грн; по процентах 6 780,00 грн; по процентам відповідно до статті 625 ЦК України 3 000,00 грн; платежів за комісією 1 200,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір № 532354-КС-001 від 02.04.2025, що підтверджується електронним підписом відповідача з одноразовим ідентифікатором UA-1390. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України. указану обставину не заперечував відповідач.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, своєчасно та повністю, надало відповідачу в розпорядження кредитні кошти, однак останній в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість. Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав і визнав наявну заборгованість по тілу кредиту. А тому вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам, передбаченими умовами договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо непропорційності та надмірності процентів з огляду на те, що сторони у договорі узгодили розмір процентної ставки (1 % в день) і строк кредитування (16 тижнів) відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України. норми ЦК України не передбачають можливість зменшення процентів передбачених положеннями договору. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок процентів і встановив, що він відповідає положенням договору. А тому суд визнає обґрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 6 780,00 грн, оскільки такі передбачені договором.

Щодо нарахованих процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

У період з 20.08.2025 до 13.09.2025 Товариство нараховувало відсотки відповідно до статті 625 ЦК України та п. 7.5 договору (700 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України).

Тобто з аналізу наданих документів вбачається, що кредитор, після строку кредитування передбаченого договором, застосував п. 7.5 кредитного договору, а саме відповідальність передбачену частиною другою статті 625 ЦК України, у розмірі узгодженому сторонами.

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки частина процентів, як відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитора і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення процентів у розмірі 700 000 річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану без урахування заборони передбаченої п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є безпідставною, а тому в частині нарахованих процентів в порядку статті 625 ЦК України суд відмовляє за безпідставності. У цій частині суд приймає заперечення відповідача.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Позивач крім заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування ним також заявив до стягнення комісію за видачу кредиту.

Верховний Суд неодноразово формував висновок щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 83). У зв`язку із цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, пункт 7.43, від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, пункт 10.76.).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення договорів) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (який відповідно до частини першої статті 11 цього ж Закону застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування") продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час застосування наведених норм права суд, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 дійшов висновку, що положення пункту 4 кредитного договору (комісія) щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, оскільки боржнику було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.

Крім того, суд також враховує положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України і статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, щодо таких засад цивільного законодавства, як справедливість і добросовісність стосовно того, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), неприпустимості допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") і несправедливості таких умов договору, як встановлення жорстких обов`язків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів") та встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Зі змісту пункту 2.5. кредитного договору вбачається, що ним чітко не визначено, за яку саме послугу справляється комісія, в чому вона полягає та яким чином обраховується. Зазначено за надання кредиту. Водночас за змістом кредитних правовідносин платою за надання кредиту є проценти, що прямо передбачено у статті 1048, 1054 ЦК України

За таких обставин, суд, ураховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", частин першої, другої, пунктів 3, 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду у від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19і Верховного Суд від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20), дійшов висновку, що положення кредитних договорів щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу закону, оскільки боржнику було встановлено одноразову плату за надання кредиту. Суд зазначає, що надання кредиту є змістом спірних правовідносин. Законодавчо визначеною платою за таку послугу є сплата процентів. Сторони в силу положень статей 6, 627 ЦК України не обмежені в праві визначити перелік додаткових послуг, за які можуть справляти комісію. Однак відповідні не конкретизовані у договорі. А тому заявлені на їх підставі вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Відповідно, у позові в частині вимог про стягнення 1 200,00 грн комісії за договором слід відмовити.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неустойки, оскільки така взагалі не заявлялась позивачем до стягнення.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 780,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6 780,00 грн проценти. У решті вимог про стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України та комісії слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Судові витрати

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам. Положення статті 141 ЦПК України не передбачають іншого порядку розподілу судового збору, а тому доводи відповідача у цій частині відхиляються.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" суму заборгованості за договором № 532354-КС-001 від 02.04.2025 у загальному розмірі 12 780 гривень, з яких: 6 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6 780 грн заборгованість за процентами та судовий збір у розмірі 2 003,86 гривень.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя Роман ВІТЮК