Постанова № 137731420, 25.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/4763/26

н/п 3/953/1002/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 о 05:09:00 в м. Харкові, по вул. Сумська, 86, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Tоyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці ДТП за допомогою спеціального приладу газоаналізатор Drager Alcotest 7510, що підтверджується тестом 711 від 09.04.2026, результат огляду 0,68% проміле, чим порушив п. 2.9.а. ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Процесуальні дії у справі

Суд призначав справу до розгляду на 24.04.2026 о 15:20, про що повідомив учасників адміністративного провадження.

21.04.2026 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Сеник С.Г. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

19.05.2026 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Сеник С.Г. надійшло заперечення на протокол, з прохальною частиною закрити провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

25.06.2026 ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися.

Суд враховує, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Також суд враховує, що учасник справи може отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-сайті "Судова влада України" за веб-адресою: https://ki.hr.court.gov.ua/sud.

Адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не відносяться до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов`язковою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов`язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 та його адвоката Сеник С.Г., ураховуючи, що учасники повідомлялися про дату судового засідання та обмеженістю строку розгляду справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив наступне.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. ПДР України).

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Згідно з п. 2 - 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 6 - 8 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі порушення водієм пункту 2.9 а) ПДР України.

Суд враховує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Tоyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , перебування останнім в стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 (серія ЕПР1 № 635750) та відео з портативного носія.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду висловив правову позицію (справа № 134/1667/23 провадження № 51-1464 км 25) щодо допустимості відеозапису, здійсненого поліцейським на власний мобільний телефон. Суд дійшов висновку, що сам по собі факт використання телефону замість нагрудного відеореєстратора не робить такий доказ недопустимим, якщо його отримано в установленому законом порядку та відсутні підстави сумніватися в його достовірності.

При цьому слід зазначити, що вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім цього, суд зазначає, що ст. 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А тому покликання адвоката Сеника С.Г. щодо відсутності відеофіксації події за допомогою відеореєстратора, який повинен бути зафіксований на форменому одязі поліцейського, суд не визнає і до уваги не бере, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі працівниками поліції.

Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:

«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».

З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальна різниця в часі на направленні на огляд ОСОБА_1 та роздруківка Драгера щодо результату огляду, не спростовує обставини справи та безпосереднє проходження ОСОБА_1 медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння за допомогою спеціального приладу газоаналізатор Drager Alcotest 7510. Водночас суд, зазначає, що відеозаписи містять докази проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п. 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.

Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами:

- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 (серія ЕПР1 № 635750);

- даними відеозапису з портативного носія, які міститься на CD-диск (на відеозаписі зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний 0,68 ‰ та процес оформлення протоколу про адміністративне правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- відомостями щодо тестуванням на алкоголь ОСОБА_1 газоаналізатором Drager Alcotest 7510, результат огляду 0,68 ‰;

- рапортом інспектора поліції.

Крім цього, суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 (серія ЕПР1 № 635750) відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Також суд встановив, що протокол про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції та закладу охорони здоров`я до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції та закладу охорони здоров`я. Цих відомостей не надано суду і під час всього розгляду справи.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в матеріалах справи відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.

Отже, ці відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявне порушення ПДР України, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме п. 2.9 а) ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд вважає, що заперечення адвоката ОСОБА_2 зводяться до несуттєвих недоліків роботи працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та власної незгоди зі змістом протоколу без належного правового обґрунтування і не спростовують факту вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не можуть бути визнані достатніми для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Отже, санкція даної правової норми є безальтернативною і не передбачає дискреційних повноважень судді щодо обрання виду, розміру і строку адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню щодо винної особи. Відтак обставини, зазначені у ч. 1 ст. 33 КУпАП, зокрема характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, на вид і міру стягнення за цією частиною статті не впливають.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення водія.

Враховуючи обставини справи, суд вважає накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Як зазначено у Законі України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665,60 грн судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 25, 33, 40-1, 130, 280, 283, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч, 00) гривень (отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення від 09.04.2026 (серія ЕПР1 № 635750) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять, 60) грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова «судовий збір», Київський районний суд м. Харків код ЄДРПОУ суду: 02893746).

Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Київський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.М. Дяченко