Рішення № 137731086, 26.06.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/397/25

Провадження №2/547/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Вареник К.А.,

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Трембач В.В.

представник третьої особи Затуливітер Є.М.,

свідок ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради, про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на майно та витребування земельних ділянок,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради, про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності на майно. В подальшому представником позивача змінено предмет позову, внаслідок чого позовні вимоги доповнені наступною вимогою: витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245.

Позов з урахуванням зміни предмету позову обґрунтовано тим, що 24.05.2001 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про товарну біржу» та протоколу біржових торгів №61 на Миргородській товарній біржі уклали договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки №Т-61д, зареєстрований Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» в реєстровій книзі №1 за реєстровим №1.

Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 14.05.1999 на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» №Тф-366д, зареєстрованого в Лубенському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі 5 під реєстровим №16 та державного акта на право приватної власності на землю від 11.02.1997, зареєстрованого за №23.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.2001 позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального устрою Семенівський район) Полтавської області та земельна ділянка розміром 0,44 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

29.01.2024 позивач звернувся до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради із заявою про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на належні йому на підставі вказаного договору житловий будинок та земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Затуливітер Є. №71316818 від 29.01.2024 позивачу було відмовлено в державній реєстрації речових прав у зв`язку з невідповідністю правовстановлюючих документів на належне йому на праві власності нерухоме майно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.

У зв`язку з викладеним, в лютому 2024 позивач звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку.

Проте, 25.03.2024 Верховним Судом було винесено постанову по справі №336/6023/20, в якій зазначено, що на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

У зв`язку з набранням вказаним рішенням законної сили, за заявою представника позивача вказану позовну заяву залишено без розгляду.

11.03.2025 року позивач повторно звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію свого права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій вказаний житловий будинок розташований.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №77802251 від 14.03.2025 позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме, під час проведення процедури державної реєстрації речових прав було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав вже є зареєстроване право власності за іншою особою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170.

З метою з`ясування зазначених обставин позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради, де останньому було надано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 15.04.2024 Центром надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245.

Зазначені реєстраційні дії було проведено на підставі відомостей з ДЗК, оскільки, як вказано в інформаційних довідках, оригінал державного акта втрачено.

Позивач вважає, що реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, на якій розташований належний останньому житловий будинок та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171 було проведено незаконно у зв`язку з наступним.

31.03.1999 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на продаж належного їй житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 та належної їй земельної ділянки біля зазначеного житлового будинку розміром 0,44 га, за ціну та на умовах їй відомих. На підтвердження вказаної домовленості, 31.03.1999 Семенівською державною нотаріальною конторою було посвідчено доручення, зареєстроване в реєстрі за №2-406.

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу будинку, посвідченого Товстівською сільською Радою народних депутатів 04.09.1992, земельна ділянка розміром 0,44 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ №104, виданного Товстівською сільською Радою народних депутатів 11.02.1997.

14.05.1999 ОСОБА_4 , діючи на підставі доручення ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить y розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Отже, 14.05.1999 ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,44 га, на якій вказаний житловий будинок розташований.

ОСОБА_3 , маючи намір продати житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,44 га передала оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_2 для укладення відповідного договору, отримала кошти за продане нерухоме майно та після укладення договору не вчиняла будь-яких дій, які б спростовували факт продажу житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,44 га, на якій зазначений житловий будинок розташований.

24.05.2001 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про товарну біржу» та Протоколу біржових торгів №61 на Миргородській Товарній біржі уклали договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки №Т-61д, зареєстрований Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» в реєстровій книзі №1, за реєстровим №1.

При укладенні вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передала позивачу і оригінал державного акту на право приватної власності на землю, реквізити якого вказані в договорі купівлі-продажу.

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 вважав себе власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,44 га, на якій вказаний житловий будинок розташований, відкрито користувався зазначеним майном та сплачував до Товстівської сільської ради усі необхідні платежі та податки за земельну ділянку.

ОСОБА_3 за весь той час, який житловий будинок та земельна ділянка знаходяться у власності позивача, а це 24 роки, не вчиняла будь-яких дій, які б свідчили про невизнання нею права власності позивача на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,44 га, на якій вказаний житловий будинок розташований.

Після звернення позивача до Семенівського районного суду у лютому 2024 року із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, ОСОБА_3 отримала, як додаток до позовної заяви, копію державного акта на право на земельну ділянку.

В подальшому, на підставі копії державного акта на право на земельну ділянку, діючи недобросовісно, з метою заволодіння вже проданою нею земельною ділянкою розміром 0,44 га, яка 24 роки знаходилась у володінні позивача, ОСОБА_3 звернулась до Семенівського виробничого відділу Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому, розділивши земельну ділянку розміром 0,44 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства на дві земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, розміром 0,09 га; та для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, розміром 0,3477 га.

Після цього, ОСОБА_3 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради, де приховавши від державного реєстратора нерухомого майна факт продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, користуючись тим, що продаж нею житлового будинку та земельної ділянки відбулась до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, подала заяву про реєстрацію свого права власності на земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, розміром 0,09 га та ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, розміром 0,3477 га.

Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Затуливітер Є.М. 15.04.2024 зареєстрував право власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки, не пересвідчившись в тому, чи знаходяться на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) об`єкти нерухомості та чи є ОСОБА_3 власницею розміщеного на земельній ділянці житлового будинку.

Отже, вказав, що в даному випадку в результаті недобросовісних дій відповідача порушено принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна, розташованого на ній (ст.ст. 377, 381 ЦК України), оскільки власниками земельної ділянки та будинку розташованого на ній є різні особи, що порушує право позивача вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном.

В подальшому після закриття підготовчого провадження у справі від третьої особи надійшло пояснення щодо позову, в якому зазначено, що право власності на земельну ділянку було зареєстровано до 2013 року в Державному земельному кадастрі за відповідачем. В судовому засіданні представник третьої особи також повідомив, що ймовірніше всього, право власності на земельну ділянку було зареєстровано до 2013 року в Державному земельному кадастрі за відповідачем, оскільки в матеріалах справи є державний акт на право власності на земельну ділянку, виготовлений на ім`я ОСОБА_3 .

З метою підтвердження або спростування обставин, про які повідомив представник третьої особи, представник позивача звернувся із запитом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання інформації про те, чи зареєстровано в Державному земельному кадастрі право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Греблі Товстівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ПЛ №104, виданого 11.02.1997 Товстівською сільською Радою народних депутатів.

У зв`язку з викладеним, з метою приєднання до матеріалів справи відомостей, які є важливими для встановлення обставин по справі, було заявлено клопотання про повернення суду до стадії підготовчого провадження, яке задоволено відповідною ухвалою суду.

Крім цього, представник третьої особи у своєму поясненні заявив, що задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245 не зможе відновити право позивача вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою, оскільки право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано до 2013 року в Державному земельному кадастрі за відповідачем, що є перешкодою для реєстрації її за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому позивачем було змінено предмет позову, доповнивши вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вимогою про витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245, залишивши на обґрунтування обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави, зазначені в первісній позовній заяві).

Позовна заява подана 14.04.2025 до Семенівського районного суду Полтавської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 головуючим суддею визначено Харченка В.Ф.

17.04.2025 ОСОБА_5 подано заяву про самовідвід.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області Харченка В.Ф. від 17.04.2025 було відведено суддю Харченка В.Ф. головуючого у даній справі, задоволивши його заяву про самовідвід.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 головуючою суддею визначено Самойленко Л.М.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 29.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. Підготовче судове засідання призначено на 03.06.2025.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 03.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2025.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 09.10.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Трембача В.В. про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 24.12.2025 прийнято заяву представника позивача адвоката Трембача В.В. про зміну предмета позову у вищевказаній цивільній справі шляхом доповнення первісних вимог наступною вимогою: витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245.В подальшому вирішено розглядати справу з урахуванням зміни предмета позову.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 14.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2026.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

16.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, віклавши ухвалення та оголошення рішення на 10 днів до 26.06.2026.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позов задоволити. Зазначив, що придбав 2001 році у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу будинок та земельну ділянку. Договір було укладено на Миргородській товарній біржі. Разом з договором купівлі-продажу йому було передано оригінал державного акта на землю, який знаходиться у нього. З 2001 року користується як будинком так і земельною ділянкою, зробив ремонт будинку, посадив садок. До звернення ним до суду у 2024 році ніяких претензій від відповідачки щодо цієї земельної ділянки не було. Після того як перший раз звернувся до суду у 2024 році, відповідачка зареєструвала право власності на земельну ділянку за собою і тепер приходить на його територію, перешкоджає йому вільно володіти належним йому майном, погрожує повирізувати дерева.

Представник позивача адвокат Трембач В.В. у судовому засіданні просив позов задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином. Подала до суду відзив на позов, зазначивши, що позовні вимоги не визнає як незаконні і необґрунтовані з наступних підстав.

Так, ознайомившись зі змістом позовної заяви, зазначає, що не знайшла жодних законних підстав, чому позивач ОСОБА_1 залучив її до справи як відповідача. Вказала, що вона не може бути суб`єктом владних повноважень, тобто не може проводити ні реєстрацію, ні скасовувати будь-яку реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, бо не має таких повноважень та не може бути відповідачем.

По-друге договір купівлі-продажу від 24.05.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосується тільки житлового будинку, а не земельної ділянки (згідно довідки №14від 09.02.2022, виданої Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», згідно довідки КУ «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 23.01.2024 за №105). Вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 14.05.1999 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , де п. 2.1 договору стосується тільки житлового будинку та колодязя, а не земельної ділянки. Тому ОСОБА_6 не міг купити у ОСОБА_2 земельну ділянку, яка їй не належала.

По-третє: згідно рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора прав на нерухоме майно ЦНАП Семенівської селищної ради Полтавської області Затуливітер Є.М. від 29.01.202, заявнику відмовлено в реєстрації не тільки житлового будинку, а й земельної ділянки, тому що про земельну ділянку взагалі не згадується; у зв`язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку відповідно до ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР (діяв на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку)-даний договір є недійсним (нікчемний правочин). У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемний, згідно ст. 209 ч. 1, ч. 1 ст. 220 Кодексу. Крім того, надана до суду позивачем ОСОБА_1 копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.05.2001 має ознаки фальшування, а саме до п.5.3 додруковані іншим шрифтом, а тобто слова «не підлягає нотаріальному посвідченню».

По-четверте: договір-купівлі продажу від 24.05.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що складений Миргородською товарною біржею, підтверджує, що купівля - продаж житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відбувся 24.05.2001, тому просила суд застосувати позовну давність.

По-п`яте: як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом спору є земельні ділянки площами 0,09 га і 0,3477 га. Аналогічна справа № 547/191/24 розглядалась Семенівським райсудом, де було з`ясовано зміст усіх спірних правовідносин сторін і надані ними докази, які, фактично, інтерпретуються позивачем у справі № 547/397/25, тому позивачу відомо про існуючу судову практику щодо вчинених на товарній біржі правочинів та можливий спосіб захисту прав сторін у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки, зокрема, й у спосіб звернення до державного реєстратора (а.с. 38-40).

Відповіддю на відзив від 28.05.2026 позивач зазначив, що мотиви, наведені відповідачем у відзиві на позов ніяким чином не спростовують доводи позову щодо незаконності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2919702753245. Вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме вона, приховавши від державного реєстратора нерухомого майна факт продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, користуючись тим, що продаж нею житлового будинку та земельної ділянки відбувся до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, подала заяву про реєстрацію свого права власності на вже продані земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, розміром 0,09 га та ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, розміром 0,3477 га. Тому вважає, що заперечення ОСОБА_3 підлягають відхиленню, а позовні вимоги підлягають до задоволення (а.с. 44).

Запереченням на відповідь на відзив від 27.05.2026 відповідачка ОСОБА_3 підтримала поданий нею раніше відзив від 15.05.2026 та просила відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви (а.с. 46-47).

Крім цього відповідач ОСОБА_3 подала заяву від 11.06.2025, від 18.12.2025, від 24.04.2026, від 21.05.2026, від 05.06.2026 та зазначила, що повністю заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ЦНАП Семенівської селищної ради, не заперечив проти задоволення позову в частині витребування земельних ділянок, однак зазначив, що скасування рішень держаного реєстратора не є необхідним, оскільки, якщо рішенням суду буде задоволена вимога про витребування земельних ділянок, це буде підставою для внесення відомостей про державну реєстрацію прав на ці земельні ділянки за позивачем.

Відповідно до письмових пояснень від 01.12.2025 начальник ЦНАП Семенівської селищної ради Зубчук І. також просила суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Затуливітер Є.М. індексний номер 72673587 від 18.04.2024 та індексний номер 72672890 від 18.04.2024, в задоволенні решти позовних вимог не заперечує (а.с.126).

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2001 позивач ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) на підставі Закону України «Про товарну біржу» та Протоколу біржових торгів №61 на Миргородській товарній біржі уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який складається з житлового будинку «А-1», колодязя №1 та земельної ділянки, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В договорі зазначено, що вказане нерухоме належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданого 14.05.1999 Миргородською філією Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» реєстраційний №Тф-366д та зареєстрованого у Лубенському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №5 під реєстровим №16 та державного акта на право приватної власності на землю від 11.02.1997 за реєстровим №23 (а.с. 10).

Відповідно до довідки директора ПП «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз» «Інвентаризатор» від 09.02.2022 №14 засвідчено, що ОСОБА_1 має у приватній власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу №Т-61д від 24.05.2001, що зареєстрований 24.05.2001 в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером №1 (а.с. 11).

Договір укладений та Миргородській товарній біржі відповідно до Закону «Про товарну біржу»

Так ст.15 зазначеного закону ( у редакції на час укладення договору) передбачено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржіне пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За нормами ЦК УРСР, який діяв на момент укладення зазначеного договору, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове було лише у випадках, зазначених у законі.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Статтею 47 цього кодексу було передбачено, що недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (стаття 227 ЦК УРСР).

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У своїх висновках, викладених у постанові від 23.05.2024 у справі № 336/6023/20 Обєднана палата зазначила. що правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року;

на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів;

у частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі;

спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori).

Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Отже, укладений позивачем договір-купівлі будинку, укладений у 2001 році на Миргородській товарній біржі, не потребував нотаріального посвідчення.

Суд не приймає твердження відповідачки щодо фальсифікації договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.05.2001, оскільки вони не підтверджені відповідними належними та достатніми доказами.

Даний договір є чинним та внаслідок його укладення до позивача ОСОБА_1 від ОСОБА_2 перейшло право власності на будинок АДРЕСА_1 , а в силу імперативних приписів ст.30 ЗК України (1992 року) і право власності на земельну ділянку площею 0,44 га, на які ОСОБА_2 набула право власності за аналогічним договором купівлі-продажу, укладеним на Миргородськівй товарній біржі з ОСОБА_4 , який діяв за дорученням від ОСОБА_3 .

З дослідженого доручення, наданого ОСОБА_3 , встановлено, що 31.03.1999 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 на продаж належного їй житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 та належної їй земельної ділянки біля зазначеного житлового будинку розміром 0,44 га, за ціну та на умовах їй відомих. На підтвердження вказаної домовленості, 31.03.1999 Семенівською державною нотаріальною конторою було посвідчено доручення, зареєстроване в реєстрі за №2-406 (а.с. 13, 14).

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Товстівською сільською Радою народних депутатів 04.09.1992, земельна ділянка розміром 0,44 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №104, виданного Товстівською сільською Радою народних депутатів 11.02.1997 (а.с. 15).

14.05.1999 ОСОБА_4 , діючи на підставі доручення ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні, як свідок, ОСОБА_2 зазначила, що вона придбала у ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 із земельною ділянкою. Які документи оформляли уже не пам`ятає. Усією садибою будинком і земельною ділянкою користувалися з чоловіком весь час, потім будинок разом із земельною ділянкою продали ОСОБА_1 . Жодних претензій від ОСОБА_3 за час користування будинком і земельною ділянкою до них не було. Стаття 30 ЗК України (1992року), яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу будинку як ОСОБА_2 та і ОСОБА_1 , передбачала що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Тобто принцип єдності земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта є непорушним.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року:

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

У постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідачки, що об`єктом продажу за договором купівлі-продажу, укладеного за її дорученням ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , був лише будинок і колодязь та що ОСОБА_2 не набула права на земельну ділянку, а відповідно і не могла відчужити її ОСОБА_1 .

Відповідачка, відчуживши будинок, не могла залишити у своїй власності земельну ділянку, на якій він розташований.

Таким чином, з переходом права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 перейшло і право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику ОСОБА_3 .

А отже, і з переходом права власності на цей житловий будинок від ОСОБА_2 до позивача ОСОБА_1 перейшло і право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона належала попереднім власникам.

29.01.2024 позивач звернувся до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради із заявою про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на належні йому на підставі вказаного договору житловий будинок та земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Затуливітер Є. №71316818 від 29.01.2024 позивачу було відмовлено в державній реєстрації речових прав в зв`язку з невідповідністю правовстановлюючих документів на належне йому на праві власності нерухоме майно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору (а.с. 41).

У зв`язку з викладеним, в лютому 2024 позивач звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, який в подальшому за заявою представника позивача був залишений без розгляду.

11.03.2025 року позивач повторно звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію свого права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій вказаний житловий будинок розташований.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №77802251 від 14.03.2025 позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме, під час проведення процедури державної реєстрації речових прав було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав вже є зареєстроване право власності за іншою особою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170 (а.с. 7).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, №418823341 та №418825216 від 20.03.2025 встановлено, що 15.04.2024 Центром надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, площею 0,09 га номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, площею 0,3474 га, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245 (а.с. 8,9).

Зазначені реєстраційні дії було проведено на підставі відомостей з ДЗК, оскільки, як вказано в інформаційних довідках, оригінал державного акта втрачено.

Отже, судом встановлено, що відповідачка через 24 роки після відчуження будинку і земельної ділянки, передавши оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 при укладенні договору купівлі - продажу ОСОБА_2 , яка в подальшому при продажі зазначеного будинку ОСОБА_1 , передала його останньому, зареєструвала за собою право власності на відчужену земельну ділянку, розділивши її на дві земельні ділянки: на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, площею 0,09 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, площею 0,3474 га.

Відповідно до ч. 2. ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У відповідності до п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядку), у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, підлягає залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Тобто, державним реєстратором Зативітер Є.М. при здійсненні державної реєстрації права власності на земельні ділянки за відповідачкою не було дотримано усіх вимог п.53 Порядку та не встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, право на яку підлягало держаній реєстрації, належить іншій особі та неправомірно зареєстровано право власності за відповідачкою. А відповідачка, діючи недобросовісно, державному реєстратору цю обставину не повідомила.

Відповідачці достеменно відомо, що дану земельну ділянку вона відчужила ще більше 24 років тому.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності » особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавсвом доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування у відповідачки земельних ділянок належних позивачу.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації прав власності відповідачки на земельні ділянки суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне цю вимогу залишити без задоволення.

Щодо позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захистсвого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач відкрито вільно володів земельною ділянкою з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку 24.05.2001 року. Разом з тим, про те, що право власності на належну йому земельну ділянку зареєстроване 15.04.2024 за відповідачкою ОСОБА_3 , дізнався після отримання рішення державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстрації його прав на нерухоме майно від14.03.2025, а отже строк позовної давності ним не пропущений.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову в частині позовної вимоги майнового характеру про витребування земельних ділянок з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1211,20 грн (а.с. 16).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради, про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на майно та витребування земельних ділянок задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 5324587605:05:001:0170, номер запису: 54631510, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919726053245 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5324587605:05:001:0171, номер запису: 54630946, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2919702753245.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачка ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с-ще Семенівка, вул. Незалежності, 44; код ЄДРПОУ 44306253).

Рішення ухвалене та проголошене 26.06.2026.

Суддя Л.М.Самойленко