Рішення № 137729574, 26.06.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/904/26

Провадження № 2/385/479/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.06.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-38549828 від 08.11.2019 в розмірі 99216,50 грн, з яких: 26016,45 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 73200,05 грн - сума заборгованості за відсотками та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 08.11.2019 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 014-RO-82-38549828.

Надалі право грошової вимоги до відповідача неодноразово відступалося іншим фінансовим установам, а саме: 09.04.2020 - від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (договір №114/2-31-F); 07.10.2025 - від ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до ТОВ «Санфорд Капітал» (договір № 1/07/10).

У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, станом на 07.10.2025 заборгованість становить 99216,50 грн.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористалась своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України зазначивши в позовній заяві, про розгляд справи за її відсутності, а відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, відповідно до положення п. 5 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подавав. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідач, який вважається галежним чином повідомленим про даьту, час та місце проведення судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, позивач, згідно поданої заяви, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом установлено, що 08.11.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено шляхом підписання Заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-38549828. Зазначений договір підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноважених осіб АТ «Райффайзен Банк Аваль» та електронним підписом Мусевича Д. Р.: 494873+380509221690.

Відповідно до умов укладеного договору АТ «Райффайзен Банк Аваль»взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 27970,28 грн (25218,00 грн на придбання товарів та 2752,28 грн для оплати стахоого платежу на користь ПрАТ СК УНІКА Життя) строком на 24 місяці (з 08.11.2019 по 08.11.2021) з фіксованою процентною ставкою 52,90% річних (а.с. 71-72).

Використовуючи електронний підпис 494873+380509221690, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» на укладення договору надання кредиту №014-RO-82-38549828, підтвердивши таким чином, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації (а.с. 75-76).

Також використовуючи електронний підпис НОМЕР_1 , ОСОБА_1 підписав 08.11.2019 Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, чим підтвердив ознайомлення з графіком платежів за кредитом (а.с. 73).

Одночасно з укладенням Кредитного договору відповідач уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя» договір від 08.11.2019 добровільного страхування життя. Розмір страхового платежу за договором страхування становить 2752,28 грн. Вигодонабувачем за цим договором страхування є АТ «Райффайзен Банк Аваль»(а.с. 74).

Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 27970,28 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку Позичальника (а.с. 58, 59-64).

У подальшому, відповідно до Договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (а.с. 28-31), первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані в реєстрах боржників. Також, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020, а саме: 25.09.2020 додаткова угода №2, якою сторони продовжили строк дії договору до 09.10.2021 (включно) ; 08.10.2021 додаткова угода №5, якою сторони продовжили строк дії договору до 09.04.2022 (включно) (а.с. 31 зворот, 32).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28.10.2020 до договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №014-RO-82-38549828в розмірі 31469,62 грн, з яких: 26016,45 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5452,62 грн - заборгованість за відсотками. При цьому 03.06.2020 було проведено реструктуризацію(а.с. 70).

Відповідно до платіжних доручень (а.с. 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53) ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» сплатило кошти на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за оплату портфелю згідно договору № 114/2-31-F від 09.04.2020.

07.10.2025 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1/07/10 (а.с.21-26), за яким на користь ТОВ «Санфорд Капітал» відступлено права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 07.10.2025 до договору відступлення права вимоги № 1/07/10 від 07.10.2025 до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №014-RO-82-38549828 від 18.11.2019 в розмірі 99216,50 грн, з яких: 26016,45 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 73200,05 грн - заборгованість за відсотками(а.с. 69).

Відповідно до платіжних інструкцій (а.с. 54, 55) ТОВ «Санфорд Капітал» сплатило кошти на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» за договором № 1/07/10 від 07.10.2025.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-38549828, клієнт ОСОБА_1 (а.с. 57), що виконаний АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 28.02.2020 заборгованість за кредитом становить 26016,45 грн, за процентами - 5452,62 грн, пеня 0,82 грн, всього 31469,89 грн. ОСОБА_1 погашено 2931,64 грн кредиту, 5720,27 грн процентів, 291,27 грн пені.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-38549828, клієнт ОСОБА_1 (а.с. 65), та довідки-розрахунку станом на 07.10.2025 (а.с. 66), що виконані ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» станом на 07.10.2025 заборгованість за кредитом становить 26016,45 грн, за процентами - 73200,05 грн, всього 99216,50 грн, проценти розраховані за період з 28.10.2026 по 30.09.2025, кошти на погашення ОСОБА_1 не вносились.

Відповідно до ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені сторонами та погоджені ними, а також обов`язкові умови, передбачені законом.

Таким чином судом на підставі належних і допустимих доказів, установлено, що 18.11.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014-RO-82-45213236 в електронній формі шляхом підписання відповідачем заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту, паспорта споживчого кредиту і графіку платежів із застосуванням одноразового ідентифікатора.

За змістом ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання такого правочину та має правові наслідки, тотожні власноручному підпису.

Сам по собі факт введення відповідачем одноразового ідентифікатора, направленого на його персональний номер телефону, у сукупності з подальшим отриманням та використанням кредитних коштів, свідчить про вільне волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

Водночас паспорт споживчого кредиту суд вважає виключно доказом того, що первісний кредитор виконав переддоговірний обов`язок згідно Закону України Про споживче кредитування.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позику у строки та в порядку, визначені договором. Укладеним сторонами договором погоджено фіксовану процентну ставку у розмірі 52,90 % річних, що відповідає вимогамст.1056-1ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором, а саме перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів у сумі 27970,28 грн, що свідчить про реальність правовідносин та фактичне набуття відповідачем статусу боржника.

Слід вказати, що згідно висновку викладеного в постанові ВС від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість.

Також суд вважає доведеним належними і допустимими доказами перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Санфорд Капітал».

Так, відповідно до ст.512,514 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Суд при цьому зауважує, що згідно зст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Згідно долучених розрахунків заборгованості така, станом на 07.10.2025, становить 99216,50 грн та складається з 26016,45 грн за основним боргом і 73200,05 грн - за процентами.

Суд не погоджується з наданими позивачем розрахунками виходячи з такого.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-38549828, клієнт ОСОБА_1 (а.с. 57), що виконаний АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 28.02.2020 заборгованість за кредитом становить 26016,45 грн, за процентами - 5452,62 грн, пеня 0,82 грн, всього 31469,89 грн. ОСОБА_1 погашено 2931,64 грн кредиту, 5720,27 грн процентів, 291,27 грн пені. В розрахунку вказано, що 03.06.2026 відбулась реструктуризація, внаслідок чого розмір заборгованості за тілом кредиту збільшився. Водночас позивач не надав доказів підставності такого, що є його процесуальним обов`язком, тому суд, виходячи з самого розрахунку, беручи до уваги, що тіло кредиту становило 27970,28 грн, відповідач вніс на погашення тіла кредиту 2931,64 грн, а отже заборгованість за тілом кредиту становить не 26016,45 грн, а 25038,64 грн (27970,28-2931,64).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-38549828, клієнт ОСОБА_1 (а.с. 65), та довідки-розрахунку станом на 07.10.2025 (а.с. 66), що виконані ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» станом на 07.10.2025 заборгованість за кредитом становить 26016,45 грн, за процентами - 73200,05 грн, всього 99216,50 грн, проценти розраховані за період з 28.10.2026 по 30.09.2025, кошти на погашення ОСОБА_1 не вносились. Отде даний розрахунок в першу чергу виконаний з суми тіла кредиту 26016,45 грн, а не 25038,64 грн, крім того, проценти нараховувались по 30.09.2025, хоча відповідно до п.2.2. кредитного договору №014-RO-82-38549828 строк кредитування 24 місяці, по 08.11.2021.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті599та частини четвертої статті631 ЦК Українивін мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому, вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюстатті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положеннястатті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Статтею 625 ЦК Українипередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимог про стягнення коштів в порядку ч. 2ст. 625 ЦК Українипозивач не заявляв.

У зв`язку з цим суд вважає безпідставним нарахування процентів з 09.11.2021, після завершення строку кредитування.

Таким чином заборгованість за процентами, що була нарахована ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та перейшла за договором відступлення права вимоги № 1/07/10 від 07.10.2025 до ТОВ «Санфорд Капітал», враховуючи встановлену кредитним договором № 014-RO-82-38549828 процентну ставку 52,9 % річних, строк нарахування процентів з 28.10.2020 до 08.11.2021 (376 днів) з суми тіла кредиту 25038,64 грн - становитиме 13644,62 грн (25038,64х52,9%х376/365).

Отже позов в частині стягнення тіла кредиту та процентів підлягає до задоволення частково - слід стягнути з відповідача 25038,64 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 13644,62 грн заборгованості за процентами.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133, ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.1-3ст.134 ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Позивач надав докази сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с. 9). Праховуючи часткове задоволення позовних вимог такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно - в сумі 1038,04 грн (38683,26/99216,50х2662,40).

Також на підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги на суму 11200,00 грн позивачем подано договір № 1/04 про надання правничої допомоги від 01.04.2024 з додатками, акт приймання передачі послуг з правничої допомоги № 110888 від 07.05.2026, реєстр боржників, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги (а.с. 14-15, 17, 18-20, 68).

Також суд бере до уваги, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція відповідає положенню ч. 8 ст. 141 ЦПК України та висновкам викладеним в постановах ВС від 26.06.2019 у справі№813/481/18, від 2.10.2019 у справі№815/1479/18, від 29.10.2020 у справі№686/5064/20. При цьому слід вказати, що відповідно до п. 3.4.3, 3.4.4 Договору № 1/04 про надання правничої допомоги від 01.04.2024 винагорода виплачується протягом 60 календарних дінв від дати підписання сторнами актів приймання-передачі наданих послуг.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, вважає доведеним факт надання та розмір витрат на правничу допомогу на суму 11200,00 грн.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не подавав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача слід стягнути 4366,74 грн витрат на правничу допомогу (38683,26/99216,50х11200,00).

Керуючись ст. 3, 10, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, ЄДРПОУ 43575686)до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-38549828 від 08.11.2019 в розмірі 38683,26 грн, з яких: 25038,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13644,62 грн - сума заборгованості за відсотками,1038,04 грн сплаченого судового збору та 4366,74 грн витрат на правничу допомогу , а всього 44088 (сорок чотири тисячі вісімдесят вісім) грн 04 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 26.06.2026