Рішення № 137729025, 26.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17705/25

Провадження № 2/357/1348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

26 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

За участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Степашкіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, згідно з якою позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони з 01 серпня 2014 року до 22 червня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу відповідача не підтримував спілкування з колишньою дружиною та спільною дитиною, не цікавився життям та розвитком дитини не надавав йому будь-якої допомоги. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина до досягнення останнім повноліття. Місце перебування відповідач позивачу невідоме.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 грудня 2025 року. Вказаною ухвалою суду зобов`язано службу у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області надати суду висновок щодо розв`язання спору та за клопотанням сторони позивача викликано свідків і витребувано докази.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року повторно витребувано докази за клопотанням сторони позивача. Підготовче засідання у справі відкладено на 12 лютого 2026 року.

17 грудня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

12 лютого 2026 року на адресу суду від третьої особи надійшло рішення органу опіки та піклування від 10 лютого 2026 року про неможливість надання висновку по суті спору.

12 лютого 2026 року на адресу суду надійшли заяви від позивача та представника третьої особи про проведення підготовчого засідання за їх відсутності та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач в підготовче засідання 12 лютого 2026 року повторно не з`явився, про день, час та місце проведення останнього повідомлявся судом своєчасно.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 квітня 2026 року.

Через перебування головуючого 06 квітня на навчанні в Національній школі суддів України, справу знято з розгляду та повторно призначено на 15 травня 2026 року.

15 травня 2026 року позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовну вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач додатково пояснила суду, що відповідач з 2017 року не приймає участі у вихованні дитини, будучи військовослужбовцем перевівся з Києва до Луганської області. Виконавча служба щомісяця стягує на її банківський рахунок 5 000,00 грн з аліментів, стягнутих з відповідача. Вона перебуває у шлюб із іншим чоловіком, прізвище якого змінив її син.

Представник третьої особи служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в судовому засіданні 15 травня 2026 року пояснила суду, що орган опіки та піклування не може надати до суду висновок щодо розв`язання спору. Поспілкувавшись з дитиною, що біологічного батька у житті дитини не було. Вона за допомогою месенджерів спілкувалася з відповідачем і останній повідомив її про те, що перебуває на тимчасово окупованій території і категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав. Повідомив, що не може вийти на зв`язок з позивачкою, тому що остання заблокувала його номер телефону. Через конфлікт з колишньою дружиною він був вимушений підписати контракт та переїхати до Луганської області. Перевірити умови проживання відповідача служба справах дітей немає можливості. Наразі відповідач повідомив, що буде вживати заходів через людей для надання допомоги колишній дружині на утримання сина.

15 травня 2026 року в судовому засіданні судом заслухано думку малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в судовому засіданні повідомив суд про те, що він проживає з мамою і татом ОСОБА_6 , також має двох сестричок, віком 5 та 23 роки відповідно. ОСОБА_7 , тобто біологічного батька він ніколи в житті не бачив і не спілкувався з ним.

Від виклику та допиту заявлених свідків представник позивача в судовому засіданні 15 травня 2026 року відмовився.

Представником третьої особи в судовому засіданні 15 травня 2026 року долучено докази скріншоти перепису у меседжері з особою на ім`я ОСОБА_7 .

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні 15 травня 2026 року судом оголошено перерву до 26 червня 2026 року.

В судовому засіданні 26 червня 2026 року позивач та її представник просили суд задовольнити позовну вимоги у повному обсязі, не заперечувати проти ухвалення заочного рішення. Додатково представник позивача долучив до суду документи з виконавчого провадження про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача та додатково пояснив, що відповідач з липня 2025 року до лютого 2026 року частково сплачував заборгованість по аліментах в сумах близько 6000,00 грн щомісяця після винесення державним виконавцем у виконавчому провадження ряду постанов про обмеження прав боржника, зокрема щодо внесення відомостей до реєстру боржників, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, користування транспортними засобами та накладення арешту на грошові кошти та майно боржника. Також акцентував увагу на тому, що у відповідача наявна квартира у житловому будинку в місті Біла Церква Київської області.

Представник третьої особи в судовому засіданні 26 червня 2026 року підтримала наданий висновок органу опіки та піклування щодо неможливості надання висновку та просила суд ухвалити рішення в інтересах дитини, додатково пояснивши суду, що як фізична особа вона вважає, що батько відсутній у житті дитини.

В судове засідання 26 червня 2026 року відповідач повторно не з`явився, викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Судової влади України.

За таких обставин суд постановляє протокольно ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Сторони у справі з 01 серпня 2014 року до 22 червня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі між собою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 , прізвище якого за рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25 березня 2025 року було змінено на ОСОБА_8 .

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина до досягнення останнім повноліття.

Станом на червень 2025 року заборгованість ОСОБА_3 за аліменти на утримання сина ОСОБА_5 становить 145000,00 грн. Станом на 15 травня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати аліментів становить 142 500,00 грн.

Державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області 07 травня 2026 року винеснео постанови про обмеження прав боржника, зокрема щодо внесення відомостей до реєстру боржників, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, користування транспортними засобами та накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

За характеристикою на учня 4 класу Білоцерківської початкової школи «Казка» ОСОБА_4 , батько дитини ОСОБА_9 з сім`єю не проживає, з дитиною не спілкується, у вихованні дитини участі не бере.

Даних щодо перетину відповідачем кордону матеріали справи не містять.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 86 від 10 лютого 2026 року встановлено неможливість надання висновку органу опіки та піклування щодо вирішення спору. У даному висновку зазначено, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_10 , чоловіком ОСОБА_6 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , де створені комфортні умови для проживання та розвитку дітей. В ромові з сином ОСОБА_10 , останній повідомив, що знає про існування біологічного батька, але за своє життя його ніколи не бачив, а батьком називає вітчима. Відповідач у телефонній розмові повідомив про те, що перебуває на тимчасово окупованій території та заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Зі скріншоту, наданої представником третьої розмови у месенджері під час спілкування з особою на ім`я ОСОБА_7 встановлено, що останній заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (надалі СК України) зазначено підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідно до статті 165 СК України, мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 166 СК України описано правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Так, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст.9 Конвенції).

Згідно роз`яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 самоусунуся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавиться його навчанням, не забезпечує за ним необхідного догляду: харчування, медичного догляду та лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання, не спілкуються з дитиною обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки, тому суд дійшов висновку, що в інтересах дитини, є доцільним позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До такого висновку суд прийшов врахувавши думку малолітньої дитини щодо того, що він ніколи не бачив та не спілкувався зі своїм батьком.

Правові висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав у подібних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 та від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18.

Також суд враховує те, що станом на 15 травня 2026 року заборгованість ОСОБА_3 за аліменти на утримання сина ОСОБА_5 становить 142 500,00 грн.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позбавлення батьківських прав, так як останній, навіть якщо припустити те, що він перебуває на тимчасово окупованій території, до початку повномасштабного вторгнення мав можливості спілкуватися з дитиною, надавати допомогу у його утриманні та вихованні.

Частиною 6 ст.19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, даний висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з обома батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Проте, враховуючи те, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина до досягнення останнім повноліття, суд вважає за доцільне не вирішувати потворно вказане питання в даному судовому засіданні.

Судові витрати в частині стягнення судового збору в розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви необхідно стягнути із відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області. Місцезнаходження:09107, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Павла Скоропадського, будинок 8. Код ЄДРПОУ: 35615529.

Суддя М. М. Бебешко