Ухвала суду № 137728996, 24.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3581/26

Провадження № 2-др/357/86/26

У Х В А Л А

іменем України

24 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхов О. І. ,

за участю секретаря - Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву Телющенка Павла Петровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2026 року судом отримано від Телющенка Павла Петровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС», заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити дії.

Заява обґрунтована тим, що 08.06.2026 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити дії. Відповідно до ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідачем у відповідна заява була зроблена у відзиві на позов. Відповідно до наданого акту приймання-передачі правничої допомоги, укладеного 02.06.2026 між ТОВ «ВП-ВТС» та АО «Акторіс», сторони визначили вартість наданої правничої допомоги, що становить 17 000 гривень. Вказана сума складається з безпосередніх витрат на правничу допомогу. Просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» 17 000 грн витрат на правничу допомогу, які були понесені у зв`язку з розглядом справи.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 12.06.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.

Ухвалою судді від 16.06.2026 прийнято до розгляду заява про ухвалення додаткового рішення та призначено її розгляд на 24.06.2026.

15.06.2026 судом отримано заперечення на клопотання ( заяву ) від ОСОБА_1 , в яких останній зазначав про те, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню, оскільки заява відповідача про намір стягнути витрати на правничу допомогу була зазначена у відзиві, який не був судом взятий до уваги, як такий, що поданий з пропуском строку на його подання. За таких обставин відзив, який не прийнятий судом до уваги, не може одночасно використовуватися відповідачем як належна процесуальна підставі для подання доказів судових витрат після ухвалення рішення. Якщо відзив не прийнятий судом до уваги як процесуальний документ, поданий із пропуском строку, то й заява про майбутнє подання доказів судових витрат, розміщена у цьому ж відзиві, не може вважатися належною та своєчасною заявою у розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Орім того, заявлена сума 17 000 грн не доведена як необхідна, розумна та співмірна судова витрата. Просив суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В судове засідання 24.06.2026 учасники не з`явились, при цьому, повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать Довідки про доставку електронного документу у вигляді «Ухвала (одноособово)» від 16.06.2026, доставлено учасникам 18.06.2026.

23.06.2026 судом отримано заяву від ОСОБА_1 , в якій останній просив розглянути заяву відповідача за його відсутності, подані ним письмові заперечення підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити дії, залишено без задоволення.

Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення не набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у якому, відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судові дебати не проводяться. Тому у цій справі процесуальна вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо попереднього заявлення про судові витрати має застосовуватися з урахуванням особливостей спрощеного провадження: відповідна заява мала бути зроблена відповідачем до завершення розгляду справи по суті.

Саме разом із документами по суті: позовом або відзивом на позов, сторона має подати до суду клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона вже понесла та які вона очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи. Таке клопотання можна прописати безпосередньо в самому першому документі по суті (позові та відзиві на позов).

Так, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначає, що заява про майбутнє подання доказів судових витрат була зроблена ним у відзиві на позовну заяву. При цьому, відповідач не посилається на жодну іншу окрему своєчасну заяву про судові витрати, подану до завершення розгляду справи по суті.

Однак, саме цей відзив суд у рішенні від 08.06.2026 визнав поданим із пропуском процесуального строку та таким, що не приймається судом до уваги.

Суд встановив, що ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 12.03.2026, строк на подання відзиву сплив 26.03.2026 включно. А відзив був поданий лише 01.04.2026. Також зазначено, що відповідач не подавав заяви про продовження встановленого судом процесуального строку до його закінчення.

Якщо відзив не прийнятий судом до уваги як процесуальний документ, поданий із пропуском строку, то й заява про майбутнє подання доказів судових витрат, розміщена у цьому ж відзиві, не може вважатися належною та своєчасною заявою у розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд не має права врахувати заяву про відшкодування витрат, якщо вона містилася виключно у відзиві, який не був прийнятий через пропуск строку. За правилами процесуальних кодексів (наприклад, ст. 134 ЦПК або ст. 126 ГПК України), заяву з доказами слід подавати разом із документом по суті спору або окремим клопотанням до закінчення дебатів. Якщо відзив не взято до уваги через пропуск строку на його подання, всі заявлені в ньому вимоги та клопотання (включаючи вимогу про судові витрати) також втрачають процесуальну силу.

Отже, якщо суд не взяв до уваги відзив через пропуск строку на його подання, всі заяви та докази, що містилися в ньому (включаючи вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу), також вважаються такими, що не подавалися.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Стороною відповідача жодних окремих клопотань, заяв стосовно того, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані пізніше, у строки, визначені вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України на адресу суду не надходили, не було зроблено про це і в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.

Відповідно до процесуального кодексу ( ч. 8 ст. 141 ЦПК України), відшкодування витрат можливе за обов`язкової сукупності двох умов: до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну усну чи письмову заяву про те, що докази будуть подані пізніше. Докази подано саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ( див. постанова ВС № 520/8662/19 від 13.10.2021).

У разі подання стороною заяви про надання доказів правничих витрат у 5-денний строк за ч. 8 ст.141 ЦПК суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат на професійну правову допомогу до закінчення цього строку і повинен враховувати докази, подані у цей період (постанова ВП ВС від 5.07.2023 у справі № 911/3312/21). Докази, які підтверджують розмір судових витрат, повинні подаватися до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови попереднього повідомлення суду про такий намір.

У суду не виникає підстав для розподілу витрат на правову допомогу шляхом ухвалення додаткового судового рішення, коли заява про розподіл цих витрат, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення ( див. постанова Верховного Суду від 26 липня 2023 року по справі №160/16902/20).

З огляду на викладене, відповідач не довів наявності належної процесуальної передумови, передбаченої ч. 8 ст. 141 ЦПК України, для подання доказів витрат після ухвалення рішення суду.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тому, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивача у розмірі 17 000 гривень, слід залишити без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 246, 247, 258, 263, 264, 270, 279, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Телющенка Павла Петровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство ВТС» про стягнення невиплаченої заробітної плати та зобов`язання вчинити дії, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 червня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов