Рішення № 137727646, 25.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14841/25

провадження № 2/208/1375/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/14841/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Неселовська Вікторія Вікторівна звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання місця проживання дитини.

В обгрунтування позову зазначає, що 03 вересня 2011 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м.Донецьку, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , про зроблений актовий запис №376.

Від зареєстрованого шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , видане Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20.06.2025р.

Протягом останнього часу сімейне життя між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , постійно погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, тому вже тривалий час, а саме більше двох років вони не проживають разом. Кожен із сторін має протилежні погляди щодо шлюбу та сім`ї.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського шлюб від 13 жовтня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Оскільки позивач, ОСОБА_1 , як батько ОСОБА_4 , усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування його дитини, створення для неї належно соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання дитини сторін саме з батьком, так як вже більше двох років дитина проживає саме з ним за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується Довідкою про склад сім`ї від 06.11.2025 року.

Також, 22 серпня 2025 року було здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_5 , що підтверджується Актом обстеження умов проживання, де зазначено, що умови проживання дитини є задовольними, а також зазначено, з ким дитина проживає.

Дитина ОСОБА_4 , навчається у 7 класі Приватної організації «Київський ліцей «ГОУ АЙСТІНС СКУЛ) з 15 серпня 2025 року.

Батько активно приймає участь у вихованні та розвитку дитину, що в свою чергу також підтверджується виданою навчальним закладом 07 листопада 2025 року характеристикою №01-02/319 на ОСОБА_6 зі школи. Також дана довідка підтверджує, що дитина проживає разом з батьком.

ОСОБА_4 , відвідує шкільний заклад, обліковуються в медичній установі. Батько постійно слідкую за станом здоров`я дитини, її розвитку, виховує та піклується про неї, у батька є психологічний контакт з дитиною, прив`язаність один до одного. З матір`ю дитина не спілкуєтьтся вже досить тривалий час.

Окрім того ОСОБА_4 , проживає у повноцінній сім`ї разом з татом та бабусею ОСОБА_7 , де панує любов та ласка, дитині створені всі комфортні умови для проживання та забезпечено всім необхідним для її відповідного віку.

Позивач офіційно працевлаштований та може самостійно забезпечувати свою дитини усім необхідним. Враховуючи той факт, що мати дитини повністю усунулася від участі в її вихованні та розвитку, з нею не спілкується вже тривалий час, тому вважає за необхідне та просить суд визначити проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , так як це буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 року по цивільній справі №208/14841/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Згідно із відповіддю № 2029235 від 20.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, за вказаними параметрами - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 особу не знайдено.

Згідно отриманої судом відповіді № 2029233 від 20.11.2025 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщену особу - відсутні

Ухвалою суду від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі №208/14841/25 та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 22.12.2025 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Неселовської В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребування у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з Державної Міграційної служби України інформацію про місце перебування та реєстрації громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.12.2025 року судом отримано відповідь з Державної прикордонної служби України за № 19.5.2/100864-25 від 26.12.2025 року, з якої слідує, що відомості щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2022 року по 26.12.2025 року в базі даних не виявлено.

30.12.2026 року Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до суду надано рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучаснського району Київської області № 938/26 від 26.12.2025 року та Висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подано заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

12.01.2026 року представником позивача - адвокатом Неселовською В.В. подано клопотання про долучення доказів.

23.01.2026 року від представника позивача - адвоката Неселовської В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до суду подано додаткові пояснення, з яких слідує, що єдиним хто піклується про дитину та забезпечує її усім необхідним на даний момент є батьком дитини, тобто позивач по справі. Дитина ходить до школи, має все необхідне для належного розвитку, отримує достатньо уваги та любові. Мати дитини вже більше двох років взагалі не спілкується дитиною та не цікавиться її справами. Однак, є випадки, коли позивач, як батько дитини не може самостійно повноцінно виконувати належний догляд за дитиною, так як є законодавчі норми, які потребують присутності обох батьків.

Так, 03.10.2025 року Рішенням № 772/11 Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області було надано дозвіл батьку ОСОБА_1 на психіатричний огляд та госпіталізацію малолітньої дитини ОСОБА_4 у зв`язку з потребою в обстеженні.

Дозвіл було надано з метою надання батькові можливості самостійно вирішувати питання щодо потреб своєї дитини та забезпечення її належного виховання, медичного догляду та розвитку, а також створення стабільних і безпечних умов для її проживання, позивач вважає за необхідне визначити місце проживання дитини разом із батьком.

04.03.2026 року на адресу суду з Державної міграційної служби України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 22.12.2025 року, з якої слідує, що за наявними даними ДМС місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , не встановлено.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Неселовська В.В. підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що сторони по справі 03.09.2011 року уклали шлюб, від якого у них народилася донька ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після 2014 року відносини між сторонами почали погіршуватися, що з часом призвело до того, що приблизно з середини 2024 року сторони почали проживати окремо, а дитина проживала разом з батьком. Пізніше позивач разом з дитиною виїхали з тимчасово окупованої території, а саме з м. Донецьк, до Київської області, де проживають по теперішні час разом з бабусею. Відповідач же залишилася проживати в м. Донецьку. У с. ОСОБА_9 донька проживає разом із позивачем, перебуває на повному його утриманні, навчається в 7 класі та має все необхідне для її належного розвитку. Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 13.10.2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Вже більше двох років матір дитини не цікавиться її життям, не розшукує її і не проявляє бажання для спілкування та прийняття участі в житті дитини. Де на даний момент перебуває відповідач, позивачу достеменно не відомо. Деякий період часу дитина мала певні психологічні розлади, однак на даний час її психологічний стан нормалізувався, вона живе в повноцінній та люблячій сім`ї разом з татом та бабусею. Окрім того дитині забезпечується як матеріальні так і сприятливі психологічні умови для її належного розвитку. Також зазначила, що позивач по справі також звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідчки на його користь аліментів на утримання дитини та має на руках відповідний судовий наказ. Однак встановити місцезнаходження матері дитини на даний момент так і не вдалося. Зважаючи на всі обставини справи, беручи до уваги, що дитина вже тривалий час проживає з батьком, який піклуєтся про неї, забезпечує усім необхідним, а матір дівчинки з нею не спілкується та ніяким чином не проявляє інтересу до її життя, вважає за доцільним, з метою забезпечення найсприятливішив умов для виховання та розвитку дитини, та можливості батька самостійно, без участі матері, вирішувати потреби дитини у медичному супроводі та її належного розвитку, визначити місце проживання ОСОБА_4 з її батьком ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що з відповідачкою не проживає з 2023 року, оскільки вона знайшла собі нового чоловіка та поїхала жити до нього, покинувши його та доньку. З цього часу донька завжди проживала разом з ним і він займався її вихованням та забезпеченням. Матір дитини життям доньки взагалі не цікавилася. Вказав, що більш за все на даний момент відповідач може проживати в Будьонівському районі міста Донецьк.

В судовому засіданні, з метою з`ясування думки дитини та можливості висловлення її побажань, ОСОБА_4 суду розповіла, що на даний момент вона, разом з татом та бабусею, проживає в с. Софіїська Борщагівка. Любить малювати та робить різні поробки за допомогою 3-Д принтеру. Останній раз з мамою спілкувалася десь в липні 2025 року, коли ще з татом проживали в м. Донецьк. Де зараз знаходиться її мама не знає, але припускає, що залишилася в м. Донецьк. З м. Донецьк до м. Києва переїхала разом з татом до бабусі, яка тут вже жила. Зазначила, що хоче проживати з татом, оскільки він для неї найрідніший та єдиний, хто завджи про неї піклувався ще з дитинства, а мама завджи працювала та взагалі не цікавилась її життям, а потім просто зрадила їх з татом та покинула. З мамою вона не проживає з 2023 року. З цього часу вона жила лише з татом, а мама проживала окремо від них.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Васянович В.Ю. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, прийняти рішення з урахуванням наданого ними висновку та найкращих інтересів дитини.

Відповідач по справі ОСОБА_3 про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик особи на сайт суду, оскільки останнє відоме суду місце її проживання знаходиться на території, на тимчасово окупованій території України та робота мережі об`єктів поштового зв`язку "Укрпошти", у зв`язку з введенням воєнного стану, ускладнена, а місце фактичного мешкання на території України не відоме, що в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи

В судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати її неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні.

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 18.06.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 25.06.2026 р..

Заслухавши думку учасників судового провадження, думку дитини, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до позовної заяви, 03 вересня 2011 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м.Донецьку, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , про що зроблений актовий запис №376.

Від сумісного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджуєтся свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Подільським відд ілом державної реєстрації актів цивільного стану у міст Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис№ 490.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 13.10.2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Заводського районного суду міста Кам`янського № 208/15859/25 від 15.12.2025 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.12.2025 року і до повноліття дитини.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Донецького ВДВС у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.05.2026 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6з примусового виконання судового наказу Заводського районного суду міста Кам`янського № 208/15859/25.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по ВП № НОМЕР_6 наявна заборгованість станом на 31.05.2026 року зі сплати аліментів у розмірі 16 025,00 грн.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1 та розповіді в судовому засіданні малолітньої ОСОБА_4 , починаючи з 2023 року дитина постійно проживає разом із батьком, який належним чином піклується про неї, забезпечує її усім необхідним для проживання, навчання, виховання та розвитку.

Відповідачка у справі - ОСОБА_3 - життям дитини не цікавиться, її місцем перебування не цікавилася, заходів щодо налагодження спілкування з дитиною не вживала, участі у її вихованні, утриманні та розвитку не бере, належної батьківської уваги та турботи не проявляє.

Зазначені обставини свідчать про фактичне самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, тоді як батько забезпечує належні умови для її проживання, виховання, навчання та гармонійного розвитку.

З наданого суду акту обстеження умов проживання дитини від 22.08.2025 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, були обстежені житлові умови проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою її мешкання разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_11 , а саме: АДРЕСА_1 . Вбачається, що в родині доброзичливі відносини та для дитини створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання.

ОСОБА_4 , є ученицею 7 класу Приватної організації «Київський ліцей «ГОУ АЙТІНС СКУЛ» з 15 серпня 2025 року та навчається на дистанційній формі навчання. Що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 01-02-319 від 07.11.2025 року, виданої директором навчального закладу.

Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Київської області № 721/19 від 11.09.2025 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком - ОСОБА_1 .

З наданого суду Висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району № 938/26 від 26.12.2025 року вбачається, що орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З отриманої судом відповіді Державної Прикордонної служби України встановлено, що відомостей про перетин відповідачкою ОСОБА_3 державного кордону України та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України за період з 01.01.2022 року по 26.12.2025 року в наявних базах даних не виявлено.

Зазначене свідчить про те, що відповідачка протягом вказаного періоду перебувала на території України. Разом з тим, незважаючи на відсутність об`єктивних перешкод для підтримання зв`язку з дитиною, відповідачка не виявляла належного інтересу до її життя, не здійснювала спроб налагодити спілкування з нею, не брала участі у її вихованні, утриманні та забезпеченні належних умов для її розвитку.

Вказані обставини узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, та свідчать про відсутність належної участі відповідачки у виконанні батьківських обов`язків щодо дитини.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд доходить висновку, що факт проживання дитини разом із батьком повністю підтверджується матеріалами справи.

Водночас відповідачка фактично припинила спільне проживання з дитиною та не бере участі у її вихованні й утриманні. Місце перебування відповідачки на час розгляду справи судом достеменно не встановлено. Разом з тим, з пояснень учасників справи вбачається, що відповідачка може перебувати у місті Донецьку. Однак зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд не може вважати їх достовірно встановленими.

При цьому відсутність відомостей про фактичне місце перебування відповідачки не спростовує встановленого судом факту проживання дитини разом із батьком та здійснення ним належного піклування, утримання і виховання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку встановленим фактам, та аналізуючи доводи сторін, суд виходить з того, що статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006р.). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015р.).

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Зокрема, відповідно ч. 1, ч. 2ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1ст.161СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Верховний Суд у численних рішеннях (у тому числі: постанова від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17, постанова від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19, огляди практики КЦС ВС щодо визначення місця проживання дитини) наголошує, що при вирішенні питання про місце проживання дитини ключовими є: збереження стабільності оточення дитини (місця проживання, кола спілкування, звичного режиму), урахування того, з ким дитина фактично проживала до виникнення спору, спроможність кожного з батьків забезпечити належні умови для виховання.

У цих рішеннях Верховний Суд фактично виходить із того, що якщо дитина тривалий час фактично проживає з одним із батьків, адаптована до цього середовища, почувається в безпеці, а інший із батьків не доводить наявність серйозних негативних факторів для дитини - немає підстав змінювати це середовище.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вказані положення Конвенції також містяться і в ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, де зазначено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини між батьками, які проживають окремо, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків матері і батька щодо дитини та необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини.

При вирішенні такого спору суд враховує ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, особисті якості батьків, характер взаємовідносин між кожним із батьків та дитиною, а також можливість створення належних умов для її виховання, розвитку та забезпечення гармонійного середовища для життя.

При цьому сама по собі перевага одного з батьків у матеріально-побутовому забезпеченні не є визначальною підставою для вирішення спору на його користь. Визначальним критерієм є забезпечення найкращих інтересів дитини, її безпеки, стабільності та належних умов для фізичного, психічного, морального й соціального розвитку.

Враховуючи, що дитина протягом тривалого часу проживає разом із позивачем, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки, займається її вихованням, піклується про стан її здоров`я, навчання та розвиток, забезпечує належні умови для проживання, а відповідачка фактично не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з нею спілкування та не виявляє належного інтересу до її життя, суд доходить висновку, що визначення місця проживання дитини разом із батьком найбільше відповідатиме її найкращим інтересам.

Суд враховує, що на час розгляду справи дитина фактично проживає разом із батьком, з яким у неї склалися сталі сімейні відносини, отримує належний догляд, турботу та виховання. Збереження такого середовища є важливим для забезпечення стабільності життя дитини, її емоційного благополуччя та гармонійного фізичного, психічного і морального розвитку.

Крім того, зазначений висновок суд робить з урахуванням думки самої дитини, висловленої нею під час судового засідання, що відповідає вимогам сімейного законодавства щодо врахування поглядів дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя та інтересів.

Крім того, визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною, участь у її вихованні та підтримання сімейних зв`язків у порядку, передбаченому законодавством України.

Також суд, ухвалюючи рішення у справі, враховує, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 має бронювання від призову на військову службу під час мобілізації до 06 березня 2027 року. Зазначена обставина свідчить про відсутність підстав вважати, що звернення до суду та предмет цього спору пов`язані з наміром позивача ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації чи проходження військової служби.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Матеріалами справи підтверджено, що малолітня дитина фактично проживає разом із батьком, який забезпечує належні умови для її проживання, виховання та розвитку, тоді як відповідачка тривалий час не бере належної участі у виконанні батьківських обов`язків щодо дитини.

За таких обставин суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком є необхідним для забезпечення найкращих інтересів дитини, сприятиме її стабільному та гармонійному розвитку і повною мірою відповідає її правам та законним інтересам.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом із батьком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 141, 150, 157, 160,161 СК Україн ст.ст. 12, 13, 81,89,141,259, 263, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позоввні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , РНОКПП НОМЕР_3 адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНРКПП НОМЕР_5 ,, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресмою: АДРЕСА_1 понесені судові витрати у вигляду сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНРКПП НОМЕР_5 ,, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресмою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , РНОКПП НОМЕР_3 адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, адреса: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борзагівка, пров. Шкільний, буд. 5.

Текст рішення виготовлено та проголошено 25.06.2026 року о 16:50 годині.

Суддя В.Г. Гречана