Рішення № 137727315, 17.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/1000/26

Провадження № 2/210/1231/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Чайкіної О.В., секретаря судового засідання Комбарової Д.С. розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22035000564477 від 18.01.2022 року в сумі 73 238,31 гривень, а також понесених витрат у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Зазначає, що 11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Аргументи сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, а також пояснення, у яких зазначає, що не погоджується з розрахунком заборгованості, а саме нарахуванням щомісячної комісії. Також, згідно розрахунку заборгованості, Відповідачем 18.02.2022 було сплачено 2604 гривень, які Позивачем було використано для погашення комісії. Відповідно до розрахунку суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору №22035000564477 від 18.01.2022 року , наданих Позивачем, заборгованість за комісією становить 0,65 гривень. Враховуючи вищевказане вбачається, що фактична плата за користування кредитом була прихована під виглядом щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тоді як процентна ставка встановлена на символічному рівні 0,001% річних. При цьому договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, за які справляється така комісія, а лише загальне посилання на розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, умова договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахування позивачем комісії у сумі 36734,28 гривень є безпідставним. Відповідно, будь-які зарахування платежів позичальника в рахунок погашення такої комісії також є незаконними. Включення до суми кредиту 7 200 грн страхового платежу за умови відсутності реальної можливості отримання кредиту без укладення договору страхування свідчить про фактичне нав`язування додаткової послуги споживачу. У такому випадку дії кредитодавця можуть суперечити вимогам статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Наслідком такого нав`язування стало штучне збільшення розміру кредиту з 30 000 грн до 37 200 грн та, відповідно, збільшення загальної вартості кредиту, комісійних платежів і суми зобов`язань позичальника. Наприклад, нарахування комісій йшло на початкову суму кредиту - на 37 200 гривень. Заявлена сума в розмірі 7200 гривень є неспівмірною зі складністю справи. Спір є типовим, не потребував значного обсягу юридичної роботи, складних правових досліджень чи значних часових витрат представника позивача. За таких обставин підтвердження про необхідність понесення витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі є явно непропорційним фактичному обсягу процесуальної роботи.

Представник позивача заперечення на пояснення відповідача не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом.

18 січня 2022 року Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22035000564477, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір.

Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку, відповідно до п.2.6. Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб, шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки Банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), зокрема, з цим погодився відповідач, про що вказано в розділі 5 Кредитного договору.

За умовами Кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.1.1 договору банк зобовязується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобовязується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит, а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

За п.1.2 договорму кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 37 200,00 грн., строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту: 18 січня 2024 року; цільове призначення: на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних; щомісячні комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 18.01.2022 року по 17.08.2022 року 7% від суми кредиту, з 18.08.2022 року по 17.02.2023 року 5,5% від суми кредиту, з 18.02.2023 року по 17.08.2023 року 4% від суми кредиту; з 18.08.2023 року по 18.01.2024 року 2,25% від суми кредиту. У разі не повернення суми кредиту в терміни, встановлені договором, клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі 56,00% процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання цього кредитного договору, договір вважається неукладеним (п.1.3. Договору).

Супровідними послугами, що придбаваються у зв`язку з договором є:

- послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі та, що надаються під час погашення заборгованості за договором. Вартість таких послуг визначається згідно з тарифами, опублікованими на офіційному сайті Банку. Інформування клієнта про зміну тарифів здійснюється шляхом розміщення інформації на офіційному сайті банку або іншими каналами, передбаченими УДБО. Про зміну тарифів банк інформує клієнта, не пізніше, ніж за 5 банківських днів до дати набуття чинності таких змін. У разі змін тарифів на обслуговування платіжної картки банк повідомляє клієнта за 30 календарних днів до дати набуття чинності таких змін.

- послуги страхування, що надаються клієнту на підставі окремого договору, що укладається між страховиком та клієнтом. Розмір плати за ці послуги визначається окремим договором та для інформації наведений у паспорті споживчого кредиту, що є додатком до цього кредитного договору. Клієнт доручає банку в дату надання кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта: в сумі страхового платежу, а саме 7200 грн. на користь страховика ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» згідно з договором страхування №NS-22035000564477 від 18 січня 2022 року.

Погашення заборгованості за договором здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з рахунку (п.3.2. договору).

З виписки по особовому рахунку за НОМЕР_2 з 18.01.2022 року по 10.04.2024 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 активно користувалася та сплачувала кредитними коштами, наданими АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №22035000564477 від 18.01.2022 р. загальна сума заборгованості станом на 10.04.2024 року становить 73 238,96 грн., яка складається з: залишку простроченого кредиту: 36504,03 грн., залишку прострочених відсотків: 0,65 грн. та залишку прострочених комісій: 36734,28 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 18.02.2022 року сплачено 695,97 грн. в рахунок погашення кредиту, 18.02.2022 року та 18.03.2022 року внесено 0,6 грн. в рахунок погашення відсотків, а також 18.02.2022 року та 18.03.2022 року внесено 2604,72 грн. в рахунок погашення комісій за користування кредитними коштами.

11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.

Пунктом 1.1. договору факторингу №11/04/24 передбачено, що на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.

Згідно п.2.1 договору факторингу №11/04/24 внаслідок передачі права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Пункт 12.1 договору факторингу №11/04/24 визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 11.04.2027 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За умовами договору факторингу №11/04/24 Фактор виконав свої зобов`язання перед Клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами: - платіжна інструкція №18 від 11 квітня 2024 р. на суму 5?400?004,00 грн.

Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр Боржників. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №22035000564477 від 18.01.2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи встановлено, що Анкета-заява підписано власноручно відповідачем, крім того кредитний договір та паспорт споживчого кредиту також були підписані ОСОБА_1 також власноручно.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором товариство зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Підписана відповідачем Анкети-заяви, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та виписка по картковому рахунку, є належними і допустимими доказами на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин.

Підписавши кредитний договір та паспорт споживчого кредиту разом із заявою про надання кредиту, які є складовими частинами кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Як встановлено з довідки розрахунку, відповідач частково виконувала свої зобов"язання з повернення основної суми кредиту, користувався кредитними коштами, проте допустив порушення строку виконання грошових зобов`язань (періодичних платежів), внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На підставі наданих Позивачем доказів суд вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами та наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, (неналежне виконання). а боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Згідно з статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Оскільки Відповідачем не спростовано розмір заборгованості за залишком простроченого кредиту в сумі 36 504,03 гривень, а Товариством доведено факт видачі кредитних коштів у відповідності з узгодженими сторонами умовами кредитування, викладеними кредитному договорі, який підписано сторонами в день видачі кредиту, то така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зупинитись на правомірності стягнення щомісячної комісії за надання кредиту, що передбачена кредитним договором, та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію з 18.01.2022 року по 17.08.2022 року 7% від суми кредиту, з 18.08.2022 року по 17.02.2023 року 5,5% від суми кредиту, з 18.02.2023 року по 17.08.2023 року 4% від суми кредиту; з 18.08.2023 року по 18.01.2024 року 2,25% від суми кредиту було визначено як плату за надання кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №22035000564477 від 18.01.2022 року вбачається, що 24.04.2024 року відповідачкою ОСОБА_1 18.02.2022 року та 18.03.2022 року внесено 0,6 грн. в рахунок погашення відсотків, а також 18.02.2022 року та 18.03.2022 року внесено 2604,72 грн. в рахунок погашення комісій за користування кредитними коштами, а оскільки комісія нарахована в порушення ЗУ «Про споживче кредитування», сплачена відповідачем сума 2604,78 грн. підлягає зарахуванню у рахунок погашення основного боргу, а отже сума заборгованості за тілом кредиту що підлягає стягненню становить 33899,25 грн. (36504,03 грн. 2604,78 грн.)

Отже, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить до часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, при цьому нараховані відсотки підлягають залишенню без задоволення.

Щодо переходу права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Оскільки ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» є правонаступником всіх прав та зобов`язань АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», відповідачка ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті боргу та відсотків не виконала, в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та відсотки за його користування не сплатила, чим порушила вимоги договору, тому суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №22035000564477 від 18.01.2022 року.

Щодо судових витрат

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1121,33 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн., з детальним описом виконаних робіт, представлено акт про надані послуги, копія ордеру, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову,значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), часткове задоволення позовних вимог, а також розмір витрат на правничу допомогу, понесений позивачем, враховуючи також об`єм зібраних матеріалів та складання позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правничу допомогу розміром 3332,88 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, заборгованість за договором кредиту №22035000564477 в розмірі 33899,25 гривень (тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» ЄДРПОУ 43575686, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1121,33 гривень (одна тисяча сто двадцять одна гривня тридцять три копійки) та на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3332,88 гривень (три тисячі триста тридцять дві гривні вісімдесят вісім копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 23 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68,69.

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: О. В. Чайкіна