Рішення № 137727069, 25.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2613/26

Провадження № 2/159/2007/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

25 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/2613/26,

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Споживчий центр»

відповідач ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача Лисенко Олена Сергіївна,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом, який мотивовано тим, що 09.09.2025 між сторонами було укладено електронний кредитний договір. За умовами кредитного договору: розмір кредиту 3 000 грн, строк кредитування 217 днів, з процентна ставка «стандарт» 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом 3 чергових періодів, та процентною ставкою «економ» 0,5% в день, яка застосовується протягом усіх наступних чергових періодів; комісія, пов`язана з наданням кредиту, складає 9% від суми кредиту, встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач умов договору не виконав, кредит не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 460 грн, з яких 3 000 грн заборгованість за тілом кредитом, 4 650 грн заборгованість за нарахованими процентами, 270 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, 540 грн додаткової комісії за обслуговування кредиту, 3 000 грн заборгованість за процентами, нарахованими на підставі ст 625 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь вказану суму заборгованості та судові витрати у справі.

Ухвалою від 11.05.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін 02.06.2026, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Через відсутність доказів належного сповіщення відповідача розгляд відкладався на 22.06.2026.

У вказану дату в судове засідання учасники справи не з`явилися. Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Відповідач не повідомив суд про причини не прибуття, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Він повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України: судова повістка направлена на адресу його зареєстрованого місця проживання.

На підставі положень ст. 280 ЦПК України та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося. Повне судове рішення складено 25.06.2026.

З наявних у справі доказів встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 09.09.2025-100001058 від 09.09.2025, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

За умовами кредитного договору позивач зобов`язувася надати відповідачу кредит в розмірі 3000 грн на строк 217 днів, з датою повернення кредиту 13.04.2026 (п.2.3.4) із процентною ставкою (фіксована) у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (п.6), з процентною ставкою «Економ» (фіксована) у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових платежів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (п.7), комісія, пов`язана з наданням кредиту, що складає 9% від суми кредиту, становить 270 гривень (п.8), комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 270 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим (п.9).

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 09.09.2025 о 13.18 год із використанням одноразового ідентифікатора.

За змістомстатей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредит це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю (SMS-кодом), що надсилається на верифікований номер телефону особи.

Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону та адресою електронної пошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Інформаційна довідка, надана позивачем, підтверджує виконання платіжної операції на картку, яка повністю збігається з маскованим номером у договорі. Перерахування коштів на суму 3000 грн відбулося 09.09.2025 о 13.18 через систему iPay.ua на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Зазначення цих реквізитів у тексті договору свідчить про те, що позичальник самостійно ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 22.05.2026 основний борг складає 3 000 грн, нараховані і не погашені проценти 4 650 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 3000 грн, залишок комісій 810 грн. Відповідач будь яких сум на погашення кредиту не вносив.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає доведеними як факт отримання кредиту відповідачем, так і наявну заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн, процентами в розмірі 4 650 грн.

Розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам договору. Так, проценти за користування кредитом в межах 217 днів: перші 93 днів х 3 000 грн х 1% = 2 790 грн, наступні 124 днів х 3000 грн х 0,5% = 1 860 грн. Всього процентів 4 650 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісій, суд виходить із такого.

Стягнення комісії в розмірі 270 грн відповідає вимогам законодавства.

Так, у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором, де позичальником є фізична особа, застосуванню підлягають положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 і ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат споживача за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

У договорі кредиту встановлена одноразова плата за надання кредиту 9 % від суми наданого кредиту (п.8.), що становить 270 грн ( 3000 грн х 15%). Відтак вимога про стягнення вказаної комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 540 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 9 заявки до кредитного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим. Разом з тим, зі змісту договору не вбачається чіткого переліку послуг, що становлять зміст обслуговування кредитної заборгованості та мають виконуватися товариством. Умовами договору фактично встановлено плату за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти на власну користь або безкоштовно на користь позичальника.

Правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредиту є законною лише за умови, якщо вона є платою за фактично надану послугу, яка не пов`язана з діями, що їх кредитор здійснює на власну користь, сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в справі № 415/487/20.

Позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредиту, проте не наведено чіткого переліку того, що саме має виконати товариство, надаючи таку послугу.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Тому покладення додаткового фінансового навантаження на споживача шляхом встановлення комісії, а не процентів, порушує принцип добросовісності у договірних відносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Оскільки умови кредитного договору щодо стягнення комісії не містять належного обґрунтування, обмежують права споживача та суперечать вимогам законодавства, такі положення є нікчемними. З огляду на це, у задоволенні вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 540 грн слід відмовити.

Вимога про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст 625 ЦК України в сумі 3 000 грн не ґрунтується на чинному законодавстві.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, у період дії воєнного стану боржник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у вигляді сплати трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, нарахованих за такими договорами починаючи з 24.02.2022 року.

Воєнний стан в Україні діяв як на момент укладення кредитного договору у цій справі, діє і на час її розгляду судом, а тому вказані нарахування не можуть бути стягнуті у судовому порядку.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7 920 грн: 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 650 грн заборгованість за нарахованими процентами, 270 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 839,98 грн (7 950 грн х 100 % : 11 460 грн. х 2 662,40 грн = 1 839, 98 грн.).

Позивач також включив до складу судових витрат 130 грн, понесених на поштове відправлення. Долучений до матеріалів позову список згрупованих поштових відправлень не є доказом фактичного здійснення витрат, тому зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 76 81, 141, 274-278 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.09.2025-100001058 від 09.09.2025 в розмірі 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень, з яких: 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 650 грн заборгованість за нарахованими процентами, 270 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 839 (одну тисячу вісімсот тридцять дев`ять ) гривень 98 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Головуючий:І.В.Окостень