Рішення № 137726457, 23.06.2026, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/1564/25

2/479/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/1564/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у ч а с н и к и с п р а в и :

представник позивача Горна В.І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ТОВ "Споживчий центр" через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 09 листопада 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №09.11.2024-100000321. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09 листопада 2024 року, строком на 124 днів. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 10300,00 грн.,з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3220,00 грн. - заборгованість за процентами, 360,00 грн. комісія, додаткова комісія за обслуговування 720 грн., 2000,00 грн. неустойка. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, в добровільному порядку заборгованість не погашає, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути заборгованість в примусовому порядку та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, згідно заявленого клопотання позовні вимоги визнає частково, а саме у частині тіла кредиту, в іншій частині позовних вимог просила відмовити, так як проходить службу в лавах ЗСУ. У зв`язку з викладеним просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії та неустойки.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти)і прийняття пропозиції (акцепту)другою стороною.

Згідно положень ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст.634 ЦК України.

Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №09.11.2024-100000321, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою ОСОБА_2 від 09 листопада 2024 року та відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №09.11.2024-100000321.

Згідно умов укладеного кредитного договору відповідач отримала у кредит грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., строком на 124 днів, зі сплатою відсотків за ставкою фіксована незмінна процентна ставка 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У положеннях ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України "Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до положень ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положення ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач ОСОБА_1 отримала у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконала.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.11.2024-100000321, складеного ТОВ "Споживчий центр", заборгованість відповідача перед позивачем становить 10300,00 грн.,з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3220,00 грн. - заборгованість за процентами, 360,00 грн. комісія, додаткова комісія за обслуговування 720 грн., 2000,00 грн. неустойка.

У поданому до суду клопотанні відповідач не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позовних вимог просила відмовити, так як проходить службу в лавах ЗСУ.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення від сплати процентів, комісії та неустойки на підставі проходження військової служби, суд приходить до наступного.

?Відповідно до положень п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, не нараховуються проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції, пеня (неустойка).

?Проте, зазначені пільги застосовуються виключно з моменту набуття особою статусу військовослужбовця (зарахування до списків особового складу військової частини).

?Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 14 серпня 2025 року, крім цього ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій з 20 березня 2026 року.

?Водночас, кредитний договір №09.11.2024-100000321 був укладений 09 листопада 2024 року строком на 124 дні. Тобто, строк дії договору та період нарахованої позивачем заборгованості за процентами охоплює проміжок часу до призову відповідача на військову службу.

? На момент нарахування позивачем процентів за користування кредитом (у межах строку кредитування) відповідач не мала статусу військовослужбовця, а тому правові підстави для звільнення її від сплати процентів за цей період на підставі п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні.

З огляду на це, суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині нарахування процентів та вважає вимогу про стягнення процентів у розмірі 3220,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

? Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в сумі 360,00 грн. та додаткової комісії з обслуговування у розмірі 720 грн., суд приходить до наступного.

Слід зазначити, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.1 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно положень ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 9% від суми кредиту і становить 360,00 грн..

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлені комісії, крім цього договір не містить посилання на стягнення додаткової комісії з обслуговування кредиту. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісій та додаткової комісії є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 360,00 грн., та додаткова комісія у розмірі 720 грн. не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2000,00 грн., суд приходить до наступного.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, положення ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 2000,00 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" слід стягнути заборгованість за кредитним договором №09.11.2024-100000321 від 09 листопада 2024 року у розмірі 7220,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3220,00 грн. - заборгованість за процентами, в іншій частині позовних вимог відмовити, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр" суд задовольняє частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1698,03 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, ЦПК України, ст.ст.525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України,-

у х в а л и в :

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032 м.Київ вул.Саксаганського,буд.133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором в сумі 7220,00 грн. та судовий збір в сумі 2 422,40 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя :