Рішення № 137726332, 25.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3957/26

Провадження № 2/487/2860/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Радченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 20265,23 грн та судових витрат, посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем умов кредитування, утворилась заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитної лінії № 889509962 на суму 5028,00 грн. Кредитний договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора SMRB-6922. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором і надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5028,00 гривень. 15.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/44 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 889509962 від 23.10.2024. 04.12.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено договір факторингу №04/1225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 за договором факторингу від ТОВ «Таліонплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23779,23 грн. Відповідач належним чином не виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг за кредитним договором в розмірі 23779,23 грн., яка складається з 7028,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 12815,55 грн заборгованість за відсотками, 421,68 грн заборгованість за комісією, 3514,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Проте позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20265,23 грн.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника позивача, підтримав пред`явлений позов і просив суд його задовольнити у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнала частково в частині стягнення основного боргу.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 28.05.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитної лінії № 889509962 на суму 5028,00 грн, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит в сумі 5028,00 грн. строком до 1826 днів (дисконтний період 15 днів, з можливістю продовження та поновлення) дні з кінцевім терміном повернення 27 червня 2030 року, зі сплатою процентів 357,70 % річних.

Відповідно до платіжного доручення № е717bbf-01d2-4072-8ffa-7e0469869729 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувала відповідачу 28.05.2025 року суму коштів в розмірі 5028,00 грн. Крім того, первісним кредитором відповідачу 02.06.2025 року перераховано 2000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 834fdc39-bbed-4796-a2b6-fecdfaf3db53.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредит.

15.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/44 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 889509962 від 23.10.2024.

04.12.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено договір факторингу №04/1225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 за довго ром факторингу від ТОВ «Таліонплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23779,23 грн.

Судом встановлено, що у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, та у зв`язку із цим, у неї утворилась заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» у розмірі 23779,23 грн., яка складається з 7028,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 12815,55 грн заборгованість за відсотками, 421,68 грн заборгованість за комісією, 3514,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Разом з тим, позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20265,23 грн.

Однак, суд не погоджується з нарахованою позивачем сумою заборгованості за комісією в розмірі 421,68 грн та 12815,55 грн заборгованість за відсотками, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу, що зі змісту договору кредитної лінії № 889509962 від 28.05.2025 року вбачається, що кредитодавець нараховує Комісію за надання першого траншу за цим договором і становить 301,68 грн.

Таким чином, вказані умови договору передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови договору кредитної лінії № 889509962 від 28.05.2025 року про встановлення комісії є нікчемними, а тому вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості з комісії 421,68 грн, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення відсотків, штрафу та комісії нарахованих позивачем.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту. У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

18 травня 2024 року набрала чинності нова редакція п.15 ст.14 Закону, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Дія цього Закону поширюється на:1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 , довідки № 25520 від 14.11.2025 року, посвідчення серії НОМЕР_2 чоловік відповідача ОСОБА_2 є військовослужбовцем, у який перебуває на військовій службі по мобілізації з 08.03.2022 по теперішній час, а також є учасником бойових дій.

Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за договором кредитної лінії № 889509962 від 28.05.2025 року процентів за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 суд касаційної інстанції роз`яснив, що під поняттям «проценти за користування кредитом» у розумінні пункту 15 статті 14 Закону №2011-XII слід розуміти усі платежі, що мають компенсаційний або платний характер за користування кредитними коштами, незалежно від їх найменування у договорі (проценти, комісії, винагороди тощо).

Таким чином, будь-які комісії, що нараховуються банком у зв`язку з користуванням кредитом або його обслуговуванням, за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами кредитора. Тому на період дії особливого періоду нарахування та стягнення таких комісій із військовослужбовців та членів їхніх сімей є протиправним.

З огляду на вище викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 923,32 грн. з розрахунку: 7028,00 грн. х 2662,40 грн. / 20265,23 грн. = 923,32 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 7000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додатковою угодою № 25771514937 від 21.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року, ордером, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою № 25771514937 від 21.01.2026 року, Протоколом погодження вартості послуг, Актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026.

Судом встановлено, що сума в розмірі 7 000 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, яка складає 6 годин. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява є типовою для таких правовідносин, у спорах такого характеру судова практика є сталою, застосування великої кількості законодавчих актів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу на переконання суду буде сума у розмірі 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1387,20 грн з розрахунку: 7028,00 грн. х 4000 грн. / 20265,23 грн. = 1387,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7028,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на оплату судового збору у розмірі 923,32 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1387,20 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Повні найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя В.О. Гаврасієнко