Рішення № 137726196, 15.06.2026, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/230/26

Провадження № 2/476/296/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Желєзняк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

02.04.2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1318-9679. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 2000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена процентна ставка 1,20 % в день, стандартна процентна ставка 1,50 % в день.

Станом на 06.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 95216,98 грн., а саме: заборгованість за кредитом 19980,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 75236,98 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1318-9679 від 20.12.2023 року в розмірі 95216,98 грн., а також судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, до суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Не погоджується із розрахунком заборгованості, оскільки сума процентів є надмірною та неспівмірною сумі кредиту. Вважає, що заявлена сума не відповідає орієнтовній вартості кредиту, яка була зазначена у паспорті споживчого кредиту. Вважає незаконним та несправедливим нарахування процентів у розмірі 1.5% на день протягом тривалого часу після завершення строку кредитування. Просив суд зменшити розмір нарахованих процентів та комісій як явно неспівмірний сумі отриманого кредиту.

Посилаючись на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення необґрунтовано нарахованих процентів та комісій, зменшити розмір процентів, врахувати принципи справедливості, добросовісності та розумності при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, відповідно до частини 1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1318-9679.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 2000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена процентна ставка 1,20 % в день, стандартна процентна ставка 1,50 % в день.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) переказав відповідачу кредитні кошти через систему платежів LiqPay на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, та не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору.

Із матеріалів справи слідує, що станом на 06.03.2026 року відповідачу нараховано заборгованість за кредитним договором у розмірі 106536,98 грн., а саме: заборгованість за кредитом 19980,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 84960,00 грн., заборгованість по комісії за видачу кредиту - 1596,98 грн.

Між тим, із матеріалів справи слідує, що позивачем прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 11320,00 грн. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 95216,98 грн. А тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 06.03.2026 року в сумі 95216,98 грн., а саме: заборгованість за кредитом 19980,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 75236,98 грн.

Статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» : «візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною».

Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України, положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Статтею 525 ЦК України, передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач порушила взяті на себе по кредитному договору № 1318-9679 від 20.12.2023 року зобов`язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 19980,00 грн. підлягають повному задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 75236,98 грн. суд приходить до слідуючого.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач заперечував проти розміру нарахованих процентів, який визначило ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" у позовній заяві, зазначаючи, що у даному випадку порушуються принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Основу цивільно-правового регулювання споживчого кредитування утворює об`єктивна необхідність забезпечення принципів рівності та балансу інтересів учасників споживчого кредитування споживача та кредитодавця в умовах їх економічної та інформаційної нерівності. Серед принципів такого регулювання відокремлюються: 1) надання споживачу як слабшій стороні додаткових прав та покладених на кредитодавця додаткових обов`язків; 2) обмеження принципу свободи договору з метою захисту прав споживача; 3) застосування правового регулювання, що гарантує пріоритет захисту інтересів споживача перед інтересами кредитодавця.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Між тим, суд вважає, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення споживчого договору про відкриття кредитної лінії на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Таким чином вимога про сплату процентів за користування кредитними коштами за договором споживчого кредиту, які є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У п. 156 постанови Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначено, що суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

З огляду на викладене, суд враховує, що розмір нарахованих процентів в розмірі 75236,98 грн. на кредит в розмірі 19980,00 грн. більш ніж у три рази перевищує суму отриманого кредиту, тобто становить 376% від тіла кредиту та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором.

А тому, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача до 200% від суми кредиту, що складає 39960,00 грн., що буде відповідати логічній компенсації за користування відповідачем кредитом у сумі 19980,00 грн.

За викладених обставин, суд вважає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 1318-9679 від 20.12.2023 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 59940,00 грн., з яких: 19980,00 грн. - заборгованість за кредитом, 39960,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1676,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1318-9679 від 20.12.2023 року станом на 06.03.2026 року в розмірі 59940 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 25.06.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова