Рішення № 137726194, 15.06.2026, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/295/26

Провадження № 2/476/340/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Слободніченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

28.04.2026 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23.09.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № 30038-09/2023, відповідно до умов якого остання отримала фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 29032024. Згідно вказаного договору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за кредитним договором № 30038-09/2023 від 23.09.2023 року.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість, яка становить 30000 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000 грн., заборгованості за процентами 27000 грн.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 30000 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду направив клопотання про розгляд справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, до суду направили відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що відповідачка позовні вимоги визнає частково на загальну суму 9000 грн. (із яких 3000 грн. тіло кредиту та 6000 грн. проценти), а також визнає витрати позивача на правову допомогу у розмірі 1000 грн. Відповідачка не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення процентів за кредитом, нарахованих починаючи з 23.04.2024 року, оскільки процентна ставка за договором становить 2,5%. Це грубо порушує імперативні обмеження, встановлені Законом України «Про споживче кредитування», які поширюються на цей договір і обмежують граничний розмір ДПС у розмірі 1,5% з 23.04.2024 року включно. Також зазначила, що відповідачка заперечує проти розміру заявленої позивачем заборгованості в частині нарахованих процентів, оскільки такий розмір є явно завищеним, непропорційним та таким, що не відповідає принципам розумності, справедливості та добросовісності. Заявлений позивачем розмір процентів становить 27000 грн, що у 9 разів перевищує суму отриманого кредиту у розмірі 3000 грн, тобто становить 900% від тіла кредиту. А тому відповідачка просить суд зменшити розмір процентів до 6000 грн., що становитиме 200% від суми отриманого кредиту та відповідатиме принципам розумності, справедливості й співмірності. Також відповідачка заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн., оскільки такий розмір є вочевидь завищеним, а тому підлягає зменшенню до 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 30038-09/2023.

Згідно п.п. 1.1-1.4 вищевказаного договору сума кредиту становить 3000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Дата погашення кредиту 16.09.2024 року. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредитування.

Судом встановлено, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

29.03.2024 року ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу № 29032024. Згідно вказаного договору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за кредитним договором № 30038-09/2023 від 23.09.2023 року.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду їй нараховано заборгованість, яка становить 30000 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000 грн., заборгованості за процентами 27000 грн.

Статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»: «візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною».

Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України, положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Статтею 525 ЦК України, передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачкою належним чином умови договору не виконані та отримані кредитні кошти не повернуті.

Враховуючи наведені обставини та вимоги статті 526 ЦК України наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідачки суми заборгованості за тілом кредитом у розмірі 3000 грн., яка виникла на підставі укладеного 23.09.2023 року кредитного договору між позичальником та первісним кредитором ТОВ "АВАНС КРЕДИТ".

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до п.п.1.4.1. договору № 30038-09/2023 від 23.09.2023 року процентна ставка становить 2,50 % в день.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/ t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 (з 24.12.2023), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно); - з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки на момент укладення кредитного договору Закон про запровадження денної процентної ставки та порядку її обчислення не набрав законної сили, то у договорі не визначено ані розміру денної процентної ставки, ані її розрахунку, однак обмеження щодо розміру денної процентної ставки застосовуються до кредитного договору, оскільки він продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, а тому денна процентна ставка повинна обчислюватись як на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Таким чином для розрахунку денної процентної ставки по кредитному договору необхідно встановити: строк кредитування, ЗРК та ЗВСК: 1. Строк кредитування: 360 днів; 2. Загальний розмір кредиту: 3000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.

Згідно до п. 1.1 кредитного договору та п. 3 паспорту споживчого кредиту встановлено, що сума кредиту становить 3000 грн.

Загальні витрати за споживчим кредитом: 27000 грн., що прямо визначено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів (комісій та інших витрат споживача договором не передбачено).

Отже, загальні витрати за споживчим кредитом складаються із процентів та становлять 27000 грн., за наступним розрахунком: 3000 грн. х 2,5% х 360 днів = 27000 грн. (п. 4 паспорта споживчого кредиту, графік платежів).

Отже, денна процентна ставка за кредитним договором становить 2,5% = (27000/3000)/360х100% відповідно до розрахунку за правилами п. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тоді як з 23.04.2024 року її розмір не може бути більшим за 1,5%, а з 21.08.2024 року її розмір не може бути більшим за 1%.

Таким чином, умови договору щодо розміру денної процентної ставки з 23.04.2024 року суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки сторонами не домовлено про визначення денної процентної ставки з 23.04.2024 року у допустимому розмірі, то нараховані проценти з 23.04.2024 року на підставі нікчемних умов договору за денною процентною ставкою 2% не підлягають стягненню з відповідачки (розмір процентів, нарахованих до 23.04.2024 року становить 15975 грн).

Згідно ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого умови договору про визначення денної процентної ставки на рівні 2,5%, починаючи з 23.04.2024 року, обмежують права споживача порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому такі умови є нікчемними.

Заявлений позивачем розмір процентів становить 27000 грн., що у 9 разів перевищує суму отриманого кредиту у розмірі 3000 грн., тобто становить 900% від тіла кредиту.

Проте, такий розмір процентів не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частинами 1, 2 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Між тим, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, свобода договору не є абсолютною з огляду на те, що обмежена принципом верховенства права та необхідністю дотримуватися балансу інтересів сторін, а також таке обмеження є втіленням принципів цивільного права справедливості, розумності та доброчесності.

Свобода договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, а також право суду зменшити розмір процентів не звільняє фінансову установу кредитора від обов`язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд по справі № 679/1103/23 від 12.02.2025 року, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд враховує, що розмір нарахованих процентів в розмірі 27000 грн. на кредит в розмірі 3000 грн. у 9 разів перевищує суму отриманого кредиту, тобто становить 900% від тіла кредиту та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором.

А тому, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідачки до 200% від суми кредиту, що складає 6000 грн., що буде відповідати логічній компенсації за користування відповідачкою кредитом у сумі 3000 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 9000 грн., з яких: 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6000 грн. заборгованості за процентами.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 887,47 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2666,67 грн.

Представник відповідачки просила суд стягнути з позивача на користь відповідачки 10000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, по в`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі задоволення позову судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, суд, зокрема, враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (частина 3 статті 141 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка понесла 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), часткове задоволення позову, суд вважає, що вимоги представника відповідачки про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають частковому задоволенню відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що з позивача на користь відповідачки слід стягнути 6670 грн. понесених останньою судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 30038-09/2023 від 23.09.2023 року у загальному розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 47 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 6670 (шість тисяч шістсот сімдесят) грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 25.06.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова