Рішення № 137726149, 25.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1497/26

РІШЕННЯ

іменем України

"25" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив

У березні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 01.08.2019 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №937367163. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1.1 Договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього договору. Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги №51 від 05.11.2019 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договорами не виконав.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 02 квітня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просив застосувати строк позовної давності, оскільки ним не здійснювалися платежі після 2019 року, додаткових угод не укладав, строк позовної давності не переривався, просив відмовити в задоволенні позову з підстав порушення його права на захист, оскільки не отримував позовну заяву з додатками, відсутні докази переходу права вимоги.

13 травня 2026 року від представника позивача Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду найшла заява про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №937367163 (далі Договір).

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 000 грн. Кредит надається строком на 29 днів (п. 1.3. договору), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,13 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.4. договору), пеня у розмірі 1,3 % (п. 3.3. договору).

Положеннями п. 4.1. Договору передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт». Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця : www.moneyveo.ua.

01.08.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до договору №937367163 від 01.08.2019 року, відповідно до умов якої товариство зобов`язується збільшити суму кредиту на суму 1 000 грн. з 01.08.2019 на строк дії договору №937367163 від 01.08.2019 року, викласти графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції ( Додаток №1 до цієї Додаткової угоди). Відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, визначену п. 1 Додаткової угоди.

03.08.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до договору №937367163 від 01.08.2019 року, відповідно до умов якої товариство зобов`язується збільшити суму кредиту на суму 1 000 грн. з 03.08.2019 на строк дії договору №937367163 від 01.08.2019 року.

03.08.2019 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до договору №937367163 від 01.08.2019 року, відповідно до умов якої товариство зобов`язується збільшити суму кредиту на суму 1 000 грн. з 03.08.2019 на строк дії договору №937367163 від 01.08.2019 року.

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за Реєстром прав вимоги №51 від 05.11.2019 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №937367163 від 01.08.2019 року.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування позичальнику кредиту на його особисту банківську картку (реквізити якої зазначено останнім в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 01.08.2019), що підтверджується копією Платіжними дорученнями від 01.08.2019 року на суму 9 000 грн та 1 000 грн., призначення платежу переказ коштів згідно договору №937367163 від 01.08.2019 року, Платіжними дорученнями від 03.08.2019 року на суму 1 000 грн та 1 000 грн., призначення платежу переказ коштів згідно договору №937367163 від 01.08.2019 рок,у а також довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про зарахування коштів в загальному розмірі 12 000 грн. на рахунок 4731-21ХХ-ХХХХ-7915.

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2026 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 02.04.2026 року на платіжну карту № НОМЕР_2 відбулось зарахування 01.08.2019 р. у сумі 9 000 грн., 01.08.2019 р. у сумі 1 000 грн., 03.08.2019 р. два зарахування у сумі 1 000 грн..

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Щодо застосування строків позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Судом було встановлено, що кредитний договір №937367163 було укладено 01.08.2019 року, строк діі якого до 30.08.2019 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався, і станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом воєнний стан не був скасований.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Водночас, 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Проте, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а кредитний договір №937367163 було укладено 01.08.2019 року і строк його дії закінчився 30.08.2019 року, то строк позовної давності мав закінчитися 30.08.2022 року , тобто в період дії карантину.

З огляду на викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 31.03.2026, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі 12 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 20 190,90 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до графіку розрахунків додаток №1 до Додаткової угоди від 03.08.2019 до договору №937367163 від 01.08.2019 сторони погодили графік розрахунків відповідно до якого термін платежу 30.08.2019, загальна сума кредиту 12 000 грн., нарахований процент 3 875,90 грн., до сплати разом 15 875,90 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору №937367163 від 01.08.2019 року кредит надається строком на 29 днів починається з 01.08.2019 року та закінчується 30.08.2019 року (включно). В свою чергу нарахування відсотків після закінчення строку дії договору чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем в рахунок погашення заборгованості по відсоткам сплачено в загальному 55 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прострочена заборгованість ОСОБА_1 по процентам становить 3 820,90 грн. (3 875,90 грн. 55 грн.).

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором №937367163 від 01.08.2019 року в межах заявлених позовних вимог підлягає частковому задоволенню на загальну суму 15 820,90 грн. (12 000 грн. + 3 820,90 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції в національній валюті від 30 березня 2026 р. №42563 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (49%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 304 грн. 58 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року №20/08/25-01, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та АБ «Соломко та партнери», з додатками у вигляді Додаткової угоди №25770907370 від 01.09.2025 року із реєстром боржників та заборгованості, копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, що містять перелік наданих правових та юридичних послуг, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: складання позовної заяви 2 год., вартість послуги 5 000 грн., вивчення матеріалів справи 2 год., вартість послуги 1 000 грн.; Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 1 год., вартість послуги 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором 1 год., вартість послуги 500 грн..

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Тому, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (49%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1960 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором №937367163 від 01.08.2019 року, на загальну суму 15 820,90 грн., з якої: заборгованість за тілом - 12 000 грн, заборгованості по відсоткам - 3 820,90 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 304, 58 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1960 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.М. Ротар