Рішення № 137726017, 22.06.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/367/26

2/468/586/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.06.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участі секретаря Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу №468/367/26 за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі. На обґрунтування вимог позову вказав, що 15.08.2018 року він придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком площею 0,10 га. На вказаній земельній ділянці позивач у 2020 році побудував гараж та сарай на споруджених попереднім власником фундаментах. Відповідно до технічного обстеження гараж (літера З) та сарай (літера Л) відповідають вимогам надійності та їх безпечна експлуатація можлива, проте позивач не може ввести в експлуатацію вказані самочинно збудовані будівлі.

У зв`язку з цим позивач просив визнати за ним право власності самочинно збудовані будівлі гаражу та сараю.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

23.02.2026 року позов надійшов до суду.

04.03.2026 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

08.05.2026 року підготовче провадження по справі закрите та справа призначена до судового розгляду.

Позивач подав до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач Баштанська міська рада Миколаївської області не забезпечив участь свого представника, відзив на позов не подавав.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію посвідчення учасника бойових дій; копію неповного тексту договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 15.08.2018 року; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2018 року; копію неповного тексту технічного паспорту на будинок; копію звернення ОСОБА_1 від 05.02.2026 року; копію повідомлення Державної інспекції архітектури та містобудування України від 06.02.2026 року; копію висновку про оцінку майна; копію звіту про проведення технічного обстеження об`єкту) суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2018 року придбав житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 4820610100:04:028:0004.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свої вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі позивач обґрунтовує тим, що після придбання ним відповідного житлового будинку та земельної ділянки він у 2020 році побудував гараж та сарай на споруджених попереднім власником фундаментах. Відповідно до технічного обстеження гараж (літера З) та сарай (літера Л) відповідають вимогам надійності та їх безпечна експлуатація можлива, проте позивач не може ввести в експлуатацію вказані самочинно збудовані будівлі

Проте докази, які б підтверджували вказані вище обставини, або не долучені позивачем до позовної заяви, або долучені не у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 376 ЦПК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За такого, за загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виключенням з цього правила є випадок, коли власник земельної ділянки може за рішенням суду набути право власності на самочинно збудоване ним на власній земельній ділянці нерухоме майно, за обов`язкової умови, що це не порушує права інших осіб.

Позивач надав докази можливості надійної та безпечної експлуатації збудованих об`єктів гаражу та сараю.

Разом з тим, з наданого позивачем схематичного плану житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 слідує, що обидва об`єкти: гараж (літера З) та сарай (літера Л) розташовані біля межі з домоволодінням по АДРЕСА_2 , при цьому приміщення сараю безпосередньо біля такої межі.

За такого, спорудження власником відповідних гаражу та сараю поруч з межею сусіднього домоволодіння може вплинути на права власника чи володільця такого домоволодіння, тому для висновку про те, що відповідне самочинне будівництво не порушує права інших осіб, як передумови для визнання права власності на самочинне будівництво, до участі у справі в якості відповідача має бути залучений власник чи володілець такого домоволодіння.

Проте позивач в тексті позову взагалі не вказує на особу власника чи володільця сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_2 та така особа до участі у справі ні в якості відповідача чи співвідповідача, ні в якості третьої особи позивачем не залучена, а суд позбавлений такої можливості.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року № 707/2-1006/2011 суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За такого, через неповне визначення позивачем складу учасників справи, ним не доведено, що відповідне самочинне будівництво не порушує права інших осіб, що є обов`язковою передумовою для визнання права власності на самочинне будівництво за ст. 376 ЦПК України, тому в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошене скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Баштанська міська рада Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 04376469).

Повне судове рішення складене 26.06.2026 року.

суддя: