Рішення № 137725795, 26.06.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1004/26

Провадження2/153/542/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/1004/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №000201212689 від 13.12.2020 в розмірі 5283,80 грн., сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір №000201212689. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. Умовами договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 3398 грн., а позичальник у свою чергу зобов`язується повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити проценти за користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом становить у межах строку дії договору та визначається умовами договору. Кредит надано у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , зазначений позичальником у кредитному договорі. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, однак позичальник порушила умови договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти. 30.06.2021 було укладено договір №20210630-Ф/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №000201212689. 23.05.2024 було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №000201212689. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №000201212689. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку із чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором №000201212689 від 13.12.2020, що підлягає стягнення з позичальника станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості становить 5283,80 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3398 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 1885,80 грн. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.

05 червня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (однак без виклику) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися. Про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, хоча повідомлялася рекомендованим повідомленням вих.№R067192927096, яке повернулося із відміткою «вручено «09.06.2026» (а.с.64).

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони, про задоволення позову у повному обсязі та щодо заочного розгляду справи (а.с.5 позовної заяви), клопотання про витребування доказів (а.с.46-47).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.52-54), витребування доказів (а.с.56-58), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №000201212689 від 13.12.2020, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту, заяви формуляр про акцептування оферти судом встановлено, що 13.12.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено договір №000201212689. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. Умовами договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 3398 грн., а позичальник у свою чергу зобов`язується повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити проценти за користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом становить у межах строку дії договору та визначається умовами договору. Кредит надано у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , зазначений позичальником у кредитному договорі, договір підписано електронним підписом g891473y (а.с.7-10).

Із копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №000201212689 від 13.12.2020 судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 25.05.2026 становить 5283,80 грн. (а.с.11).

30.06.2021 було укладено договір №20210630-Ф/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №000201212689 (а.с.12-14).

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №000201212689. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №000201212689 (а.с.15-26).

Із витребуваної судом інформації (а.с.67-68) судом встановлено, що 13.12.2020 відповідачеві були перераховані кредитні кошти.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також слід зазначити, що відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 13.12.2020 складає 3398 грн. (а.с.11), а також виписку про проведений платіж 13.12.2020 (а.с.68).

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 3398 гривень 13.12.2020.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 5283,80 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №0653440006 від 28.05.2026 (а.с.6), за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2662,40 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн. позивач надав суду: договір №02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №2676 від 01.04.2026; прас-лист; витяг з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Згідно витягу з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 на суму 9000 грн. та прас-листа загальна грошова сума, що підлягає оплаті за надання усної консультації, складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, складає 9000 грн.

Оскільки позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 9000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.11Закону України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150 м.Київ вул.Ґедройця Єжи,6 офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №000201212689 від 13.12.2020 у сумі 5283,80 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662, 40 грн., 9000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 16946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк