Рішення № 137724982, 26.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/513/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за правилами письмового провадження розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс", Вінницька область, Хмельницький район, м.Козятин, вул.Січових Стрільців,8 каб.12

до Приватного підприємства "Стамат", Черкаська область, Золотоніський район, с.Домантове, вул.Носа Сергія,5

про стягнення 228761,25 грн заборгованості за договором підряду

без участі повноважних представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Стамат" про стягнення 228761,25 грн заборгованості за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4, зокрема: 142000,80 грн основного боргу, 19374,36 грн пені, 42600,24 грн штрафу, 19024,22 грн 30% річних, 5761,63 грн інфляційних втрат, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у направленому до суду відзиві від 21.05.2026 (вх.суду №8774/26) наявність заборгованості за поставлений товар визнав, однак зазначив, що із врахуванням індексації ціни товару остання становить 160566,24 грн; заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних (з 30% до 3%) за прострочення грошового зобов`язання із посиланням на їх завищений розмір та непропорційність наслідкам порушення зобов`язання.

Суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

За результатами розгляду спору прийнято та приєднано до справи судове рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини:

24.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" (постачальник) та Приватним підприємством "Стамат" (покупець) укладено договір поставки №24/07-4 (а.с.7) за умовами якого: постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікації до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до цього договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього) (п.1.1); предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату їх складення (п.1.2); загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у специфікаціях, підписаних в рамках цього договору (п.2.1); товар поставляється партіями, відповідно до замовлень покупця та/або специфікацій (п.2.2); ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США та Євро) (п.3.1); загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору (п.3.2); ціна товару може бути змінена постачальником, про що останній зобов`язаний повідомити покупця у письмовій формі. Якщо покупець погоджується на поставку товару за зміненою ціною, він зобов`язаний повідомити про це постачальника у письмовій формі протягом п`яти календарних днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про зміну ціни товару. /.../ Ціна на поставлений але неоплачений покупцем товар перегляду не підлягає (за виключенням положень розділу 5 договору щодо її індексації) (п.3.3); поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах EXW відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), якщо інше не передбачено у специфікації (п.4.1); постачальник зобов`язується поставити покупцю товару у строки, що визначені у специфікаціях, при умові належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати товару, передбачених даним договором та специфікаціями до нього. Товар може поставлятися покупцю достроково, а також партіями в кількості, визначеній постачальником на свій розсуд. Конкретна дата поставки товару в межах строків поставки, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, повідомляється постачальником покупцю після виконання останнім своїх зобов`язань в частині оплати вартості товару за номером телефону, вказаним у реквізитах до цього договору (п.4.3); ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та Євро за курсом, встановленим АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США (п.5.1); розрахунки за товар за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар та не являється простроченням кредитора. Покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі цього договору (п.5.2); товар вважається оплаченим в момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець (п.5.4); порядок оплати товару визначається у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п.5.5); у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору та підписання специфікації, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором (п.5.6); у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання договору, специфікації та/або відвантаження товару, покупець для оплати зобов`язується використовувати курс долара до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на дату підписання даного договору та специфікації (п.5.7); у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують на ступну формулу: S= (А2/А1)хВ, де S ціна на момент оплати; В ціна на момент підписання; А1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день підписання договору/специфікації; А2 курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін. У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник А2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором. /.../ (п.5.8); проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець має виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із цінами за специфікацією становлять повну ціну товару. При цьому сторони погодили, що така зміна ціни товару не є зміною ціни товару в односторонньому порядку з ініціативи постачальника, а також не потребує внесення змін до цього договору, додатків та специфікацій до нього. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов`язання (п.5.9); на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку з боку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. /.../ (п.5.10); при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складення позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи збільшується порівняно із таким показником на дату складення позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п.5.11); у разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п.7.1); сторона, яка порушила (не виконала зобов`язання), визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено (п.7.2); у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п.3.2 договору (п.7.4); у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п.2 ст.625 ЦК України сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п.7.8); відповідно до ст.259 ЦК України сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до ч.6 ст.323 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п.7.9); усі розбіжності, що виникають в результаті або у зв`язку з цим договором, мають вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У разі якщо спори чи розбіжності не може бути вирішено шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню в господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.8.1); цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (п.9.1); невід`ємними додатками до цього договору є специфікації, додаткові угоди та інші додатки, укладені сторонами протягом дії цього договору у письмовій формі за підписами обох сторін (п.9.2).

На виконання умов договору постачальником поставлено та передано у власність покупця товар (засоби захисту рослин/мінеральні добрива), визначений сторонами у специфікації від 24.07.2025 №1 до договору (а.с.10 зворот), загальною вартістю 142000,80 грн (еквівалент 2866,96 Євро, курс Євро до гривні встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро станом на день підписання специфікації від 24.07.2025 №1 49,53 грн), а саме: Rougevert B Extract (TM Rougevert) в кількості 200 л загальною вартістю 70000,80 грн (1413,30 Євро); Фортекс Енергія в кількості 100 кг загальною вартістю 72000,00 грн (1456,66 Євро), що підтверджується видатковою накладною від 24.07.2025 №2132 на суму 142000,80 грн (а.с.11).

Покупцем зобов`язання з оплати отриманого за договором товару у строк, визначений п.2 специфікації від 24.07.2025 №1 (до 31.10.2025), не виконано, сума основної заборгованості становить 142000,80 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" в Господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права із позовом до Приватного підприємства "Стамат" з вимогами про примусове стягнення 228761,25 грн заборгованості за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання пені в сумі 19374,36 грн та штрафу в сумі 42600,27 грн, а також відповідно до приписів ст.625 ЦК України та п.7.8 договору 19024,22 грн 30% річних і 5761,63 грн інфляційних втрат.

Відповідачем доказів виконання у повному обсязі умов договору поставки від 24.07.2025 №24/07-4 та проведення розрахунку - до суду не надано. У відзиві від 21.05.2026 (вх.суду №8774/26 від 21.05.2026) останній заборгованість за поставлений товар визнав, разом з тим просив зменшити розмір штрафних санкцій та відсотків за прострочення грошового зобов`язання із посиланням на їх завищений розмір та непропорційність наслідкам порушення зобов`язання.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку сільськогосподарського товарного виробництва та супутніх послуг з постачання мінеральних добрив та вирощування зернових культур, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 142000,80 грн основної заборгованості за поставлений відповідно до умов договору поставки від 24.07.2025 №24/07-4 товар (засоби захисту рослин/мінеральні добрива Rougevert B Extract (TM Rougevert) в кількості 200л загальною вартістю 70000,80 грн (еквівалент 1413,30 Євро, згідно з курсом Євро до гривні, встановленим АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро станом на день підписання специфікації від 24.07.2025 №1 49,53 грн); Фортекс Енергія в кількості 100 кг загальною вартістю 72000,00 грн (еквівалент 1456,66 Євро, згідно з курсом Євро до гривні, встановленим АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро станом на день підписання специфікації від 24.07.2025 №1 49,53 грн). На суму заборгованості нараховані обтяження боргу та штрафні санкції.

Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору поставки від 24.07.2025 №24/07-4; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).

Договір відповідає положенням глави 54 Цивільного кодексу України поставка товару, не призначеного для особистого споживання, - як різновид відносин "купівлі-продажу".

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (чинним станом на день спірних правовідносин).

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ч.1, 2 ст.712. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;

ч.1 ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

ч.1 ст.663. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;

ч.1 ст.692. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з Господарським кодексом України (чинним на момент спірних правовідносин):

ч.1, 2 ст.193. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

ч.1 ст.264. Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу;

ст.265. За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 24.07.2025 №24/07-4 здійснено поставку відповідачу товару (засоби захисту рослин/мінеральні добрива Rougevert B Extract (TM Rougevert) в кількості 200л загальною вартістю 70000,80 грн (еквівалент 1413,30 Євро, згідно з курсом Євро до гривні, встановленим АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро станом на день підписання специфікації від 24.07.2025 №1 49,53 грн); Фортекс Енергія в кількості 100 кг загальною вартістю 72000,00 грн (еквівалент 1456,66 Євро, згідно з курсом Євро до гривні, встановленим АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро станом на день підписання специфікації від 24.07.2025 №1 49,53 грн) на загальну суму 142000,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками: видатковою накладною від 24.07.2025 №2132 на суму 142000,80 грн (а.с.11); виставленими рахунком від 24.07.2025 №1154 на вказану суму (а.с.12).

Згідно з умовами:

договору порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях (п.5.5); у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладення договору та підписання специфікації, усі платежі, передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідних платежів у строки, встановлені договором (п.5.6); у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують на ступну формулу: S= (А2/А1)хВ, де S ціна на момент оплати; В ціна на момент підписання; А1 курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день підписання договору/специфікації; А2 курс долара США до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін. У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник А2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором. /.../ (п.5.8); при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складення позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи збільшується порівняно із таким показником на дату складення позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п.5.11);

специфікації від 24.07.2025 №1 (а.с.10 зворот) порядок та строк оплати товару 142000,80 грн оплачується покупцем в строк до 31.10.2025 (п.2); курс Євро до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу Євро на день підписання специфікації 49,53 грн.

Після фактичного приймання відповідачем на підставі видаткової накладної від 24.07.2025 №2132 товару на суму 142000,80 грн, останнім відповідно до умов договору та специфікації у строк до 31.10.2025 розрахунку з постачальником здійснено не було.

Розмір основної заборгованості становить 142000,80 грн, що є предметом спору.

Доказів об`єктивної неможливості провести обумовлений розрахунок відповідачем не подано. У відзиві на позов від 21.05.2026 (вх.суду №8774/26 від 21.05.2026) вказав, що наявність основного боргу визнає, разом з тим, згідно з умовами договору (п.5.8, 5.11) із врахуванням проведеної індексації станом на дату звернення позивача до суду із позовною заявою розмір основної заборгованості становить 160566,28 грн (із розрахунку: 142000,89 грн х 51,2 грн, де А1 курс Євро, встановлений АТ "Укрсиббанк" станом на 24.07.2025 45,28 Євро, А2 курс Євро, встановлений АТ "Укрсиббанк" станом на 24.07.2025 51,20 грн).

Суд зауважує, що відповідно до умов договору (п.5.11) при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4, позивач мав право здійснити індексацію простроченої суми оплати у порядку, визначеному п.5.8 договору. Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу менша від тієї, на яку останній має право за договором; що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі 142000,80 грн.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.5.5 договору та п.2 специфікації, є правовою підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми основного боргу 142000,80 грн у примусовому порядку.

Із посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, п.7.8 договору позивач вимагає від відповідача сплати заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції в сумі 5761,63 грн за період з листопада 2026 року до березня 2026 року та 30% річних в сумі 19024,22 грн за період з 01.11.2025 до 12.04.2026.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за невиконання умов договору при простроченні грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ст.524. 1. Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті;

ст.533. 1. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. 2. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тлумачення ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, Цивільним кодексом України надано сторонам договору можливість встановити "валютне застереження" у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки за у спірних правовідносинах втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, - передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати не підлягають стягненню. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 5761,63 грн інфляційних втрат за період з листопада 2026 року до березня 2026 року, - задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 30% річних в сумі 19024,22 грн за період з 01.11.2025 до 12.04.2026, суд зазначає, що згідно з п.7.8 договору у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець, відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 30% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Перевіривши за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" наданий позивачем до позовної заяви розрахунок 30% річних за період з 01.11.2025 до 12.04.2026 на суму 19024,22 грн, судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо періоду прострочення відповідача, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

За невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.7.4 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, та штрафу у розмірі 30% від загальної суми договору за прострочення сплати понад 10 днів.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16, від 10.04.2018 у справі №916/804/17 та від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Сторонами у п.7.9 договору досягнуто згоди, що відповідно до ч.2 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором здійснюється без обмеження строку. Тобто сторонами договору за взаємною згодою встановлено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунків пені та штрафу за вказані позивачем періоди за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон", суд встановив, що розрахунки позивача є правильними, пеня і штраф підлягають стягненню у заявлених сумах 19374,36 грн та 42600,24 грн (відповідно).

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.

За положенням ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що у разі коли відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та принципи розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити (погоджений сторонами у договорі) загальний розмір процентів річних, встановлених як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання.

В договорі поставки від 24.07.2025 №24/07-4 (п.9.15) сторони підтвердили, що штрафні санкції, що передбачені цим договором, у тому числі їх розмір, є прийнятними для обох сторін та сторони визнають безумовне право на застосування таких санкцій стороною у передбаченому договором розмірі незалежно від обсягу (ступеню) виконання стороною основного зобов`язання на момент звернення з вимогою (позовом) про стягнення штрафних санкцій. Водночас, за умовами договору боржник у випадку порушення грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, штраф у розмірі 30% від загальної суми договору (разове стягнення) та 30% річних з простроченої суми.

Так, строк оплати відповідачем поставленого позивачем за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4 товару настав 31.10.2025. Суд зазначає, що: зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, і діє презумпція того, що заявлена сума є обґрунтованою; що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення сум штрафних санкцій (в даному випадку) покладається на відповідача, однак останнім доказів на обґрунтування доводів, наведених у відзиві (крім самого клопотання про зменшення штрафних санкцій без зазначення, який саме розмір неустойки для боржника в даному випадку є прийнятним), - не наведено.

Відповідач не надав жодних доказів щодо ризикованості, затратності свого сільськогосподарського виробництва, непокритих збитків за результатами господарської діяльності за рік, інших доказів щодо виключності обставин на зменшення судом розміру нарахованих санкцій.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних з мотивів недоведеності та необґрунтованості такого клопотання.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості не надано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 222999,62 грн заборгованості за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4, зокрема: 142000,80 грн основного боргу, 19374,36 грн пені, 42600,24 грн штрафу та 19024,22 грн 30% річних. В решті вимог належить відмовити.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України): принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012); принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010); принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29); принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 2675,96 грн судового збору. Решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з Приватного підприємства "Стамат" (Черкаська область, Золотоніський район, с.Домантове, вул.Носа Сергія,58, код ЄДРПОУ 35550164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровектор Плюс" (Вінницька область, Хмельницький район, м.Козятин, вул.Січових Стрільців,8 каб.12 код ЄДРПОУ 39286927) 222999,62 грн заборгованості за договором поставки від 24.07.2025 №24/07-4 та 2675,96 грн судового збору.

1.2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Врешті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 26.06.2026.

Суддя Г.М.Скиба