Рішення № 137724869, 26.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. Справа № 924/242/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" про розподіл судових витрат у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" м.Чернівці

до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України м.Київ

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України про визнання укладеною додаткової угоди задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору генерального підряду та пайової участі по розробці і виготовленню проектно-кошторисної документації та будівництву комплексу багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами та благоустроєм від 04.07.2007 № 231-07/15 в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Позивач у позовній заяві повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в суді першої інстанції становить 60 000,00 грн. Вказав, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення на підставі ч.8 ст.129 ГПК України.

До суду 17.06.2026 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно з якою останній просить розподілити судові витрати у справі №924/242/26 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та встановлено відповідачу строк для подання до суду письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо поданої заяви до 24.06.2026 включно.

До суду 23.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких останній просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат, а у разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат, зменшити розмір витрат заявлених позивачем на 99 %. В обґрунтування заперечень вказує, що саме по собі посилання на фіксований розмір гонорару не може бути підставою звільнення заявника від обов`язку доведення співмірності, обґрунтованості та розумності витрат на правничу допомогу. Звертає увагу, що загальна вартість наданих послуг склала 60 000,00 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, в договорі № б/н від 10.02.2026 та акті 01/25-1 наданих послуг не визначено/не зазначено порядок розрахунку по кожному виду наданої правової допомоги, що також не наведено представником позивача і в заяві про розподіл судових витрат, зазначена лише загальна сума. Крім того, позивач не долучив жодних доказів фактичної оплати за надані послуги з професійної правової допомоги, за період з лютого по червень 2026 року, що виглядає не логічно зважаючи на тривалий розгляд справи лютий-червень 2026 року. Відтак, на думку відповідача, позивачем не підтверджено розрахунок таких витрат, що в свою чергу є порушенням вимог статей 126 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу, що пов`язана з представництвом інтересів в ході розгляду справи №924/242/26, яка складає 60 000,00 гривень, є необґрунтованою, неспіврозмірною із виконаною роботою, а також не відповідає критеріям реальності, розумності та пропорційності. Зазначає, що Головний центр є державним органом, відтак стягнення необґрунтованих витрат на правничу допомогу, з державної установи, яка фінансується за рахунок Державного бюджету, не відповідатиме принципам господарського судочинства. Більш того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При поданні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем дотримано ч. 8 ст.129 ГПК України, оскільки подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення судом рішення від 12.06.2026 у справі №924/242/26.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, між адвокатом Гінінгер Анатолієм Залмановичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" (далі - клієнт) 10 лютого 2026 року укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що клієнт надає адвокату повноваження діяти від його імені з усіма правами наданими позивачу, апелянту, особі, що подає скаргу, іншій особі у справі про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 04.07.2007 № 231-07/15 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України із додатком до додаткової угоди "Остаточний акт розподілу загальної площі житла (квартир) в багатоквартирних житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення по вул. Шевченка, 46 в м. Хмельницькому (3 та 9 секція). Гонорар за представництво інтересів клієнта у справі, передбаченій цим пунктом, є твердим (фіксованим) та складає 60 000 (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) грн. за представництво інтересів в одній справі в одній інстанції (першій або апеляційній або касаційній) як на стадії розгляду справи, так і на стадії судового контролю, виконання судового рішення.

За умовами п. 5.1 договору оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатом послуг здійснюється на підставі та у відповідності до актів приймання-передачі наданих послуг, оформлених у двосторонньому порядку. Строк оплати встановлюється в актах приймання - передачі наданих послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2026 року (п. 8.1 договору).

17 червня 2026 року сторонами підписано акт №01/25-1 приймання - передачі наданих послуг, згідно з п. 1 якого адвокат в рамках представництва інтересів клієнта у справі №924/242/26 в Господарському суді Хмельницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 04.07.2007 № 231-07/15 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України із додатком до додаткової угоди "Остаточний акт розподілу загальної площі житла (квартир) в багатоквартирних житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення по вул. Шевченка, 46 в м. Хмельницькому ( 3 та 9 секція)".

Відповідно до п. 2 акту вартість послуг адвоката за цим актом приймання-передачі послуг у відповідності до п.2.4. договору становить тверду грошову суму 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

На підтвердження факту надання послуг надається такий розрахунок:

- підготовка, перевірка, підписання та направлення позовної заяви (18 годин роботи на 12 сторінок позовної заяви з урахуванням додатків до позовної заяви, 2 години на перевірку), період з 11.02.2026 - 03.03.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення відповіді на відзив (4 години), період з 30, 31.03.2026 - 01.04.2026;

- представництво інтересів позивача в підготовчому засіданні 08.04.2026;

- представництво інтересів позивача в підготовчому засіданні 24.04.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення додаткових пояснень (4 години) 01.05.2026;

- представництво інтересів позивача в підготовчому засіданні 06.05.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення клопотання (4 години) 10.05.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення клопотання (4 години) 11.05.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення заперечення на клопотання (2 години) 13.05.2026;

- представництво інтересів позивача в підготовчому засіданні 21.05.2026;

- підготовка, перевірка, підписання та направлення клопотання (2 години) 23.05.2026;

- представництво інтересів позивача в підготовчому засіданні 25.05.2026;

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 08.06.2026;

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 12.06.2026.

За умовами п. 3 акту підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 10 лютого 2026 року.

Клієнт оплачує послуги за цим актом протягом 6 (шести) місяців з дня підписання акту (п. 4 акту).

17 червня 2026 року сторонами підписано розрахунок розміру винагороди за договором про надання юридичних послуг від 10.02.2026, відповідно до п. 3 якого враховуючи факт надання юридичних послуг, приймаючи до уваги обсяг наданих юридичних послуг (правової допомоги), винагорода адвоката Гінінгера А.З. за надання юридичних послуг (правової допомоги) у відповідності до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 10 лютого 2026 року складає: 60 000 (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) грн.

Матеріали справи містять довіреність на справи господарського судочинства у порядку передоручення від 05.03.2026, видану керівником ТОВ "Будівельна група Поділля" Пилипюком Ігорем Григоровичем адвокату Гінінгеру А.З., а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №175 від 17.07.1998 року, видане Гінінгеру А.З.

Суд враховує, що адвокат Гінінгер А.З. приймав участь в підготовчих засіданнях, що відбулись 08.04.2026, 24.04.2026, 06.05.2026, 21.05.2026, 25.05.2026 та в судових засіданнях 08.06.2026, 12.06.2026.

Подана у даній справі позовна заява від 05.03.2026 скріплена електронним цифровим підписом керівника товариства Пилипюка І.Г., подані заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 01.04.2026, відповідь на відзив від 01.04.2026, додаткові пояснення у справі від 01.05.2026, клопотання від 10.05.2026 та від 11.05.2026, заперечення на клопотання про зупинення провадження від 13.05.2026, клопотання від 23.05.2026, вступне слово від 07.06.2026, заява про розподіл судових витрат від 17.06.2026 подані через електронний суд та скріплені електронним цифровим підписом адвоката Гінінгера А.З.

Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/242/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Представник відповідача подав до суду заперечення на клопотання, згідно з яким останній просить відмовити в задоволенні клопотання позивача, а в разі визнання його обґрунтованим зменшити витрати на професійну правничу допомогу на 99%.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

За таких обставин під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із акту №01/25-1 приймання - передачі наданих послуг від 17.06.2026, загальна вартість правової допомоги, витрати на яку заявлені до стягнення позивачем, становить 60000,00 грн.

У вказаному акті та у розрахунку розміру винагороди від 17.06.2026 вказано дати, назви послуг правової допомоги та кількість документів, дій або годин.

Суд приймає до уваги, що зважаючи на предмет спору, незначну кількість матеріалів, долучених до позовної заяви та зміст позову, підготовка позовної заяви та матеріалів справи не потребувало від представника позивача значних затрат часу, зусиль, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Зміст позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень від 01.05.2026, які є незначними за обсягом, зокрема відповідь на відзив - 2 сторінки та додаткові пояснення - 1 сторінка, свідчать про необґрунтовано завищену кількість годин для їх підготовки та подання.

Вказані обставини свідчать, що кількість годин, заявлених в акті приймання - передачі наданих послуг та розрахунку розміру винагороди для їх виконання (загалом 28 годин) не є співмірною з часом, необхідним для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послуг.

Щодо витрат на оплату правничої допомоги за підготовку та подання представником позивача клопотань про долучення доказів від 10.05.2026, 11.05.2026 та 23.05.2026 суд зазначає, що за приписами ч.2 ст. 80 ГПК України позивач повинен був подати усі докази разом з поданням позовної заяви.

Вищевказані клопотання із долученими доказами були подані представником позивача з метою підтвердження обставин, необхідність встановлення яких виникла уже під час підготовчого засідання з огляду на пояснення представника відповідача.

Разом з тим долучення таких додаткових доказів позивач міг здійснити шляхом оформлення єдиного клопотання. Тому суд вважає, що витрати, пов`язані з підготовкою та поданням представником позивача клопотань про долучення доказів від 10.05.2026, 11.05.2026 та 23.05.2026 з огляду на їх кількість не є необхідними у даній справі.

З огляду на викладене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 60000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Разом з тим, при розподілі понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд, що представник позивача здійснював підготовку заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, приймав участь в усіх підготовчих засіданнях, що відбулись 08.04.2026, 24.04.2026, 06.05.2026, 21.05.2026, 25.05.2026 та в судових засіданнях 08.06.2026, 12.06.2026, їх тривалість. Також приймається до уваги характер спору.

Тому проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 25000,00 грн, які суд вважає за необхідне покласти на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову.

Доводи відповідача з приводу того, що в договорі № б/н від 10.02.2026 та акті 01/25-1 наданих послуг не визначено/не зазначено порядок розрахунку по кожному виду наданої правової допомоги, що також не наведено представником позивача і в заяві про розподіл судових витрат, а зазначена лише загальна сума, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 де вказано, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також враховується, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Крім того, згідно позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів оплати послуг адвоката, також не можуть бути підставою для відмови у стягненні таких коштів з відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" про розподіл судових витрат від 17.06.2026 у справі №924/242/26 задовольнити частково.

Стягнути з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (м.Київ, вул.Ялтинська, 11, код 23311317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Поділля" (м.Чернівці, вул.Лейтенанта Маланчука Олександра, буд. 36Б, код 35173069) 25000,00 (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Додаткове рішення надсилається учасникам справи до електронних кабінетів.