Ухвала суду № 137724711, 26.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" червня 2026 р. Справа № 918/793/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши заяву керівника Дубенської окружної прокуратури від 24.06.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/793/26 за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави

до Демидівської селищної ради,

ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення майна,

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Демидівської селищної ради, ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10.04.2023 між Демидівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04386321) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом 10.04.2023, про що зроблено запис в реєстрі за № 284, предметом якого є будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання, загальною площею 130,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути територіальній громаді в особі Демидівської селищної ради нерухоме майно, а саме: будівлю Демидівської дитячої школи естетичного виховання, загальною площею 130,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також керівник Дубенської окружної прокуратури просить судові витрати стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800).

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року позовну заяву керівника Дубенської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 24 серпня 2026 року на 10:45 год.

Одночасно із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій керівник Дубенської окружної прокуратури, посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно: будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання загальною площею 130.9 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2684852456040);

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна: будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання загальною площею 130,9 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2684852456040), у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об`єкт нерухомого майна: будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання загальною площею 130,9 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2684852456040), у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин: Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що Дубенською окружною прокуратурою до Господарського суду Рівненської області подано позовну заяву в інтересах держави до Демидівської селищної ради, ОСОБА_1 про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 10.04.2023 між Демидівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04386321) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом 10.04.2023, про що зроблено запис в реєстрі за № 284, предметом якого є будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання, загальною площею 130,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), повернути територіальній громаді в особі Демидівської селищної ради нерухоме майно, а саме: будівлю Демидівської дитячої школи естетичного виховання, загальною площею 130,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, предметом цього спору є будівля Демидівської дитячої школи естетичного виховання, загальною площею 130,9 кв.м, вартістю 522 000,00 грн., а предметом позову, зокрема, вимога про його повернення у комунальну власність.

Заявник вважає, що для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вважає заявник, у цій справі є обґрунтовані підстави вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю Демидівської дитячої школи естетичного виховання та заборони ОСОБА_1 , будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо згаданої будівлі, в тому числі, укладати договори та інші правочини, наслідком яких може стати зміна його власника.

Обґрунтованість припущення, що спірна будівля, яка є предметом спору у цій справі, може зникнути (бути відчуженим) підтверджується беззаперечним правом та можливістю ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна, в будь-який момент ним розпорядитись.

Заявник зазначає, що наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника вказує на його очевидне і беззаперечне право, а отже і беззаперечну можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися спірним майном на користь третіх осіб, що узгоджується з вимогами ст. 319 Цивільного кодексу України.

Такі дії ОСОБА_1 , на думку заявника, можуть призвести до істотного ускладнення чи неможливості в майбутньому виконати рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Відтак вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю Демидівської школи естетичного виховання, який належить до предмету спору, є обґрунтованим.

З цих же підстав обґрунтованою є також заборона ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі укладати правочини, щодо майна, які можуть мати наслідком зміну його власника.

Крім того прокурор зазначає, що накладення тільки арешту на спірну будівлю Демидівської школи естетичного виховання та заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо спірного майна не може повною мірою забезпечити захист позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.

У свою чергу, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

Враховуючи наведене можна зробити висновок, що як арешт так і заборона ОСОБА_1 , державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим уповноваженим суб`єктам вчиняти будь-які дії/правочини, наслідком яких може стати зміна власника спірної будівлі, виникнення обтяжень речового права, є такими заходами, які спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Зазначені заходи забезпечення позову не завдають та не можуть завдати шкоди ОСОБА_1 , оскільки не позбавляють його прав на володіння та користування майном, можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежують право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам.

Враховуючи наведене, наявні підстави для вжиття усіх визначених прокурором заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Водночас невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі, що призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів держави, а також може призвести до того, що захистити або поновити права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

Відповідно до вимог ст. 141 ГПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Разом з тим накладення арешту на майно, яке незаконно вибуло з власності держави та підлягає поверненню, заборона відповідачу вчиняти щодо нього будь-які дії, зокрема укладати правочини, наслідком яких може стати зміна власника навчального корпусу, а також заборона державним реєстраторам та іншим уповноваженим суб`єктам вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на спірний об`єкт нерухомого майна, на переконання прокурора не можуть завдати збитків відповідачу.

З огляду на викладене, прокурор зазначає, що застосування зустрічного забезпечення є недоцільним. У зв`язку із чим просить суд задовольнити вищезазначену заяву в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб, а доказів, що вказували б на можливі збитки, яких може зазнати відповідач, та їх розмір, на момент вирішення питання про забезпечення позову матеріали справи не містять), суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Відтак, наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує наступне.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі № 904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі № 910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі № 910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі № 910/339/18.

При цьому, доводи прокурора про те, що відповідач має наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно, що саме по собі, на переконання прокурора, вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, оскільки такі припущення не є обставиною, які доводять необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того будь-яких доказів щодо того, що відповідач у період з укладення спірного договору - з 2023 року по період звернення прокурора з даною заявою разом з позовом - 2026 рік вчиняв/вчиняє будь-які дії щодо спірного нерухомого майна, прокурором до суду не надано.

При цьому, матеріали заяви не містять, а прокурором не надано до суду підтвердження щодо вчинення відповідачем дій, які направлені на відчуження спірного нерухомого майна, або таких, які свідчать про можливе ускладнення ефективного захисту.

У зв`язку із чим, самі лише посилання та припущення прокурора на те, що наявність у відповідача зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.

З аналізу вищевикладеного слідує, що застосування вказаних прокурором заходів забезпечення позову є недоведеним з боку прокурора, є неспівмірним, та не відповідає принципу адекватності заходу забезпечення позову щодо можливих невідворотних наслідків, а самі лише припущення та посилання прокурора на те, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, а подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи прокурора, наведені у заяві не витримують документального доказування.

При цьому, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, у даному разі, за висновками суду, прокурором не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, а самі лише припущення прокурора, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також прокурор не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не навів обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 4 статті 137 ГПК України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, за відсутності жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими чинний закон пов`язує застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, тому у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити, як в необґрунтованій та недоведеній.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви керівника Дубенської окружної прокуратури від 24.06.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/793/26 - відмовити.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 26 червня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.