Рішення № 137724529, 15.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/980/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/980/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 130, код ЄДРПОУ 38212647)

про стягнення 115 989,07грн.

за участю представників:

від позивача: Піун С.П. довіреність;

від відповідача: Станчук А.Ю. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Одеської області до Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад про стягнення 115 989,07грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору постачання природного газу №20-1119/21-БО-Т від 11.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ.

Ухвалою від 13.03.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було залишено без руху.

14.03.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №10915/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024р. вирішено перейти до розгляду справи № 916/980/24 за правилами загального позовного провадження та зупинено провадження у справі № 916/980/24 до розгляду Об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Ухвалою суду від 05.11.2025р. було поновлено провадження у справі із призначенням до розгляду в засіданні суду.

24.11.2025р. за вх. №37235/25 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд зупинити провадження у справі № 916/980/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг від 24.11.2025р за вх. №37235/25 про зупинення провадження по справі було задоволено, провадження у справі №916/980/24 було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Ухвалою суду від 08.04.2026р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.

26.05.2026р. за вх. №18176/26 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд провадження по справі №916/980/24 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи №916/1218/23.

Крім того, 27.05.2026р. за вх. №18379/226 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, згідно якого останній просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справ №916/980/24 після його закриття та зупинити провадження по справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи №916/1218/23.

Відповідні клопотання, в подальшому були залишені судом без розгляду на підставі усного клопотання представника позивача, оскільки у відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, а ухвалою Великою Палатою Верховного суду від 27.05.2026р. справу № 916/1218/23 разом з касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28 червня 2023 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

01.05.2024р. за №17698/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги визначає частково в сумі 25 097,72грн.. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості газу за період з 24.02.2022 по серпень 2022 року на суму 56190,44 грн, пені у сумі 18728,70 грн; трьох процентів річних у сумі 2970,33 грн та інфляційних втрат у сумі 13001,88 грн просить суд відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

14.11.2025р. за вх. №36648/25 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, з урахуванням з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

18.11.2025р. за вх. №36671/25 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, з урахуванням з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад (Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 20-1119/21-БО-Т, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з листопада 2021 року до грудня 2022 року включно в кількості 15,5 тис. куб. метрів. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача. Підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. п. 3.1, 3.5 договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Умовами пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5 договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до пп. 3.5.4. п. 3.5 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього договору, та даними щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу (п. 5.4 договору).

Приписами п. 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

31.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у листопаді 2021 року було спожито природний газ об`ємом 0,39790 тис. куб. метрів, вартість якого складає 6 586,84грн.

31.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у грудні 2021 року було спожито природний газ об`ємом 2,56035 тис. куб. метрів, вартість якого складає 42 384,03грн.

30.01.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у січні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,84478 тис. куб. метрів, вартість якого складає 47 092,48 грн.

08.02.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у лютому 2022 року було спожито природний газ об`ємом 1,86944 тис. куб. метрів, вартість якого складає 30 946,70 грн.

31.03.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,19037 тис. куб. метрів, вартість якого складає 36 259,37 грн.

25.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено коригувальний акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,19037 тис. куб. метрів, вартість якого складає 26 336,74 грн.

30.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у квітні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,60357 тис. куб. метрів, вартість якого складає 9 982,50 грн.

31.05.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у травні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,07383 тис. куб. метрів, вартість якого складає 1 222,18 грн.

30.06.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у червні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,06868 тис. куб. метрів, вартість якого складає 1 136,93 грн.

31.07.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у липні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,05353 тис. куб. метрів, вартість якого складає 886,14 грн.

31.08.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у серпні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,05358 тис. куб. метрів, вартість якого складає 886,97 грн.

Акти приймання-передачі природного газу , в тому числі коригуючий акт, були направлені позивачем на електронну пошту відповідачу, зазначену у договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи скриншотами.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого природнього газу належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість триманого газу сплатив частково в сумі 96 063,35грн., що мало наслідком виникнення у нього заборгованість за період лютий - серпень 2022р. в сумі 81 288,16грн.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, що оплати вартості отриманого природнього газу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 18 728,70грн., 3% річних в сумі 2 970,33грн. та інфляційні витрати в розмір 13 001,88грн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання відповідачу заявлених позивачем обсягів природного газу за спірним договором ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейди були складені відповідні акти приймання-передачі природного газу до договору № 20-1119/21-БО-Т від 11.11.2021р., а саме:

31.11.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у листопаді 2021 року було спожито природний газ об`ємом 0,39790 тис. куб. метрів, вартість якого складає 6 586,84грн.

31.12.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад було підписано акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у грудні 2021 року було спожито природний газ об`ємом 2,56035 тис. куб. метрів, вартість якого складає 42 384,03грн.

30.01.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у січні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,84478 тис. куб. метрів, вартість якого складає 47 092,48 грн.

08.02.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у лютому 2022 року було спожито природний газ об`ємом 1,86944 тис. куб. метрів, вартість якого складає 30 946,70 грн.

31.03.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,19037 тис. куб. метрів, вартість якого складає 36 259,37 грн.

25.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено коригувальний акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 2,19037 тис. куб. метрів, вартість якого складає 26 336,74 грн.

30.04.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у квітні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,60357 тис. куб. метрів, вартість якого складає 9 982,50 грн.

31.05.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у травні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,07383 тис. куб. метрів, вартість якого складає 1 222,18 грн.

30.06.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у червні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,06868 тис. куб. метрів, вартість якого складає 1 136,93 грн.

31.07.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у липні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,05353 тис. куб. метрів, вартість якого складає 886,14 грн.

31.08.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у серпні 2022 року було спожито природний газ об`ємом 0,05358 тис. куб. метрів, вартість якого складає 886,97 грн.

Акти приймання-передачі природного газу , в тому числі коригуючий акт, були направлені позивачем на електронну пошту відповідачу, зазначену у договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи скриншотами.

Як вбачається із наданої позивачем Інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від Комунальним некомерційним підприємством центр первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської за період з 11.11.2021 р. по 31.07.2023 р., останнім були здійснені оплати за отриманий природний газ на загальну суму 96 063,35 грн.

Отже, судом встановлено, що несплаченим залишився нарахований позивачем відповідачу природний газ у період лютий 2022 року - серпень 2022 року на загальну суму 81 288,16грн.

Разом з тим, оцінюючи правомірність нарахування зазначеної заборгованості за поставлений природний газ у лютому серпні 2022 року, господарський суд враховує наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача на даний час (у тому числі: лютому - серпні 2022 року) є: 75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 130.

Так, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Генічеський район перебуває в тимчасовій окупації з 24.02.2022 та по теперішній час.

Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об`єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв провадження у справі № 916/5595/24).

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII (далі Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України, правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Господарський суд в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, враховуючи зазначене, господарський суд не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Відтак, суд зазначає, що факт окупації російською федерацією всієї території Генічеського району Херсонської області з 24.02.2022 є загальновідомим фактом та не потребує окремого доказування.

Водночас, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об`єкту, який розташований на території Генічеського району Херсонської області за період, коли територія вже знаходилася під окупацією рф.

Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час, а тому і відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості, починаючи з 24.02.2022.

Відтак, судом самостійно розраховано вартість поставленого відповідачу природного газу у лютому 2022 року за період з 01.02.2022р. по 23.02.2022р., що складає 25 420,52грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача до відповідача про стягнення суми основної заборгованості за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 в розмірі 25 420,52грн.

При цьому, враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 24.02.2022 по серпень 2022р. у загальній сумі 55 867,64 грн. відсутні.

Щодо нарахованих позивачем пені у розмірі 18 728,70 грн, 3% річних у розмірі 2970,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 13 001,88 грн., суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних збитків входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Окрім того, згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Також, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Так, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений у період листопад 2021р., лютий серпень 2022р. природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у загальній сумі 18 728,70 грн, 3% річних у загальній сумі 2 970,33 грн та інфляційні втрати у загальній сумі 13 001,88 грн. Відтак, надані позивачем розрахунки основної заборгованості та штрафних санкцій свідчать, що позивач здійснив нарахування заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями, листопад 2021р. та починаючи з лютого 2022р.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому, господарським судом враховано, що строк оплати за зобов`язаннями починаючи з лютого місяця 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Генічеського району Херсонської області, на території якого розташоване Генічеське управління ДКСУ Херсонської області.

З огляду на викладене, строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у лютому місяці 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Управлінням ДКСУ у Генічеському районі Херсонської області вказаних грошових зобов`язань.

Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд вважає, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило би завданню господарського судочинства справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме за зобов`язаннями лютого 2022 року: 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.07.2023, пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, інфляційних втрат за період з 01.05.2022 по 31.07.2023.

Відносно заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних за зобов`язаннями березень-серпень 2022 року, суд зазначає наступне

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Враховуючи висновки суду про те, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію у період з 24.02.2022 серпень 2022 року та про відсутність в відповідача обов`язку оплачувати спожитий у вказаний період природний газ на загальну суму 3812,31 грн, а тому і відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та 3 % річних за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати вартості природного газу, поставленого позивачем, починаючи з 24.02.2022 по березень 2022 року.

Відтак, беручи до уваги відсутність підстав для стягнення основного боргу за зобов`язання у період окупації Скадовського району Херсонської області, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, також не підлягають задоволенню, оскільки можливість задоволення цих вимог безпосередньо залежить від задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаний період лютого-березня 2022 року.

Поряд з цим суд зазначає, що розрахунок пені та 3% річних, нарахованих на несвоєчасно оплачений природний газу у листопаді 2021р, є правильним та обґрунтованим, з урахування чого з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 28,87грн. та 3% річних в розмірі 4,33грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України та ч.1 ст. 130 ГПК України

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) до Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 130, код ЄДРПОУ 38212647) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства центру первинної медико-санітарної допомоги Генічеської міської рад (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, буд. 130, код ЄДРПОУ 38212647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість в сумі 25 420 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять)грн. 52коп., пеню в сумі 28 (двадцять вісім)грн. 87коп., 3% річних в сумі 4 (чотири)грн. 33коп. та судовий збір в сумі 266 (двісті шістдесят шість)грн. 14коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 червня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна