Рішення № 137724063, 15.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/222/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 Справа № 908/3843/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство Електропівденмонтаж (пр. Соборний, буд. 161, офіс 10, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 38700172)

До відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (вул. Промислова, буд.133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622)

про стягнення 378 266,61 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ференець О.Є. (в залі суду) - ордер серії АР №1203062 від 14.10.2025;

Від відповідача: Малахов М.Л. (в режимі відеоконференції) - Виписка з ЄДРЮО від 16.09.2025;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Зуб Д.В. (в залі суду) - довіреність № 58306/20.5/22-26 від 27.04.2026;

СУТЬ СПОРУ:

23.12.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство Електропівденмонтаж до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція про стягнення 378 266,61 грн.

23.12.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3843/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/222/25 та зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться з 22.01.2026.

12.01.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

13.01.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від ТОВ Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство Електропівденмонтаж надійшла письмова відповідь на відзив.

Крім цього, 21.01.2026 АТ «НАЕК «Енергоатом`в особі філії «ВП ЗАЕС» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.03.2026 розгляд справи №908/3843/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 25.03.2026 о/об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

16.03.2026 від АТ «НАЕК «Енергоатом`в особі філії «ВП ЗАЕС» до суду також надішли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2026 № 908/3843/25 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001). Підготовче засідання відкладено на 22.04.2026 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

На виконання вищевказаної ухвали суду, 02.04.2026 від позивача та 07.04.2026 від відповідача надійшли заяви про долучення до матеріалів справи доказів надсилання на адресу третьої особи копії позовної заяви разом з відповіддю на відзив з додатками та відзиву на позовну заяву разом із запереченнями на відповідь на відзив з додатками.

09.04.2026 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду надійшли письмові пояснення № б/н від 09.04.2026 щодо позову або відзиву.

13.04.2026 від ТОВ НМВП Електропівденмонтаж до суду надійшли додаткові пояснення (з урахуванням пояснень третьої особи).

21.04.2026 від АТ НАЕК Енергоатом до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, згідно з якими відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім цього, 21.04.2026 від ТОВ НМВП Електропівденмонтаж до суду надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача від 21.04.2026.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 № 908/3843/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.05.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07.05.2026 судове засідання з розгляду справи по суті перенесено з 18.05.2026 об 11 год. 30 хв. на 15.05.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

12.05.2026 від ВПВР ДДВС МУЮ до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 15.05.2026 за участю представників сторін судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.06.2026 о 10 год. 00 хв.

10.06.2026 від АТ НАЕК Енергоатом та 15.06.2026 від ВПВР ДДВС МУЮ до суду надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.06.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9713/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 задоволено позовні вимоги ТОВ «НМВП «Електропівденмонтаж» та стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Позивача 1 658 375,96 грн. основного боргу, 584 561,53 грн. - інфляційних втрат, 79 001,75 грн. 3 % річних та 34 829,09 грн. судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 № 910/9713/23 замінено відповідача ДП «НАЕК «Енергоатом» на його правонаступника АТ «НАЕК «Енергоатом» «Енергоатом». На виконання вказаного рішення 26.04.2026 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ. За результатами здійснених виконавчих дій Рішення суду виконано в повному обсязі 01.04.2025. Як вбачається з тексту рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9713/23, спірний борг виник в зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань перед Позивачем щодо оплати виконаних робіт за договором від 30.05.2021р. Договір № 22785 (20-121-01-21-10328 від 02.06.2021р). Таким чином, виконання Відповідачем грошового зобов`язання за договором від 30.05.2021р. Договір № 22785 (20-121-01-21-10328 від 02.06.2021р.) та, відповідно, його припинення відбулось лише 01.04.2025. З урахування викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 16.06.2023 по 31.03.2025 на суму 89 143,39 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2023 по березень 2025 на суму 289 123,22 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву вказавши, що Постановою від 09.07.2024 ВПВР відкрито виконавче провадження ВП №75472310 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 № 910/9713/23. Постановою від 09.07.2024 ВПВР ВП №75472310 приєднано до зведеного виконавчого провадження №74353467 про стягнення коштів з Відповідача, яке перебувало на виконанні у ВПВР. 01.08.2024 ВПВР з метою погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням №74353467 до банківських установ було виставлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків АТ «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 69 429 989,55 грн. та того ж дня - 01.08.2024 ПАТ «МТБ БАНК» здійснено відповідне списання. Таким чином, у виконавчому провадженні ВП № 75472310 кошти в сумі 2 356 768,33 грн. (в т. ч. основний борг в сумі 1 658 375,96 грн.), які підлягали перерахуванню Позивачу при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/9713/23 від 26.04.2024, надійшли на рахунок ВПВР 01.08.2024, а перераховані ВПВР Позивачу лише 01.04.2025 платіжною інструкцією № 3044. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив вказавши, що списання коштів з поточного рахунку боржника органом державної виконавчої служби не є моментом виконання рішення. З платіжної інструкції № 3044 від 01.04.2025 вбачається, що грошові кошти за виконавчим провадженням № 75472310 надійшли на рахунок Позивача саме 01.04.2025. Судовими рішеннями у справі № 910/9713/23, граничний строк виконання грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем за умовами договору сплив 31.01.2022 до початку повномасштабний військових дій та до окупації міста Енергодар. Таким чином, вина Відповідача у тривалому простроченні розрахунків з Позивачем є наявною та очевидною. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у запереченнях на відповідь на відзив від 21.01.2026 та від 13.03.2026 посилаючись на те, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/9713/23 Відповідач виконав 01.08.2024 в повному обсязі на суму 2 356 768,33 грн. (в т. ч. основний борг в сумі 1 658 375,96 грн). Отже, визначений Позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат та їх розмір є невірним та необґрунтованим. Також, з моменту окупації м. Енергодар, а саме, з 04.03.2022, на законодавчому рівні встановлена заборона на перерахування коштів на рахунок Позивача, зареєстрованого на тимчасово окупованій території (м. Енергодар, вул. Промислова, 11). Позивач (ТОВ «НМВП «ЕПМ») змінив своє місцезнаходження з міста Енергодар, вул. Промислова, буд. 11 на нове місцезнаходження - місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 161, офіс 10 лише з 06.06.2025. Таким чином, з боку Відповідача відсутня вина у порушенні виконання своїх зобов`язань за Договором, оскільки на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення господарської діяльності з юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримав письмові пояснення від 09.04.2026 та додаткові пояснення від 11.05.2026 вказавши, що за результатами здійснення заходів примусового виконання по ЗВП № 74353467, на депозитний рахунок відділу 01.08.2024 надійшли кошти в розмірі 69 429 989,55 грн. Наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код: 24584661) включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101. Відповідно до абз. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону, 06.08.2024 державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій по вищевказаному виконавчому провадженню. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. У зв`язку з надходженням численних звернень сторін по вищевказаному зведеному виконавчому провадженню, з метою недопущення порушень прав сторін, платіжною інструкцією № 3044 від 01.04.2025 кошти у розмірі 2 356 768, 33 грн. перераховано на рахунок стягувача. 07.04.2025 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 75472310.

У додаткових поясненнях позивач та відповідач наполягали на доводах, які наведені ними у відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив та запереченнях.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

15.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9713/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 № 910/9713/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»: «У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) 2 321 939,24 грн., з яких: 1 658 375,96 грн. - основна заборгованість, 584 561,53 грн. - інфляційні втрати та 79 001,75 грн. - три проценти річних.

20 травня 2021 року між Підприємством та Товариством було укладено договір № 22785 (20-121-01-21-10328 від 2 червня 2021 року) на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Турбінне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6 кВ на мікропроцесорні пристрої (системи нормальної експлуатації). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", за умовами якого позивач зобов`язався за дорученням Підприємства виконати на свій ризик та власними силами вищевказані роботи в межах ціни, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), а також передати виконані роботи Підприємству в установлені строки та стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

Цей правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна робіт зазначається в "Протоколі погодження договірної ціни" (додаток № 1 до договору) і визначена на підставі "Договірної ціни" (додаток № 1.1 до договору), яка є твердою і складає 48 031 222,02 грн., з яких ПДВ - 8 005 203,67 грн.

За умовами пункту 2.6. договору оплата виконаних Товариством робіт проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 60-ти календарних днів з дати підписання довідки Підприємством. Оплата частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені абзацом 1 пункту 2.6. цього договору, за умови отримання Підприємством від Товариства належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України (далів - ПК України) випадках та порядку. При застосуванні Товариством касового методу нарахування ПДВ, за відсутності реєстрації податкової накладної в ЄРПН протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів Підприємством, позивач на підставі письмової вимоги відповідача повертає грошові кошти. У разі неповернення вказаних коштів у розмірі суми ПДВ, Товариство зобов`язане сплатити штраф за невиконання такого обов`язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.

Товариство щомісячно в строк до 20-го числа надає Підприємству акт виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) в 4-х екземплярах. Підприємство протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює такий акт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт (пункт 4.1. договору).

Судом встановлено, що на викання умов вищевказаного правочину Товариство виконало роботи на загальну суму 2 658 375,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) від 30 листопада 2021 року та копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) від вказаної дати. Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Підприємство не оплатило у повному обсязі вартість виконаних Товариством робіт, заборгувавши таким чином останньому 1 658 375,96 грн.

У зв`язку з цим, 13 грудня 2022 року Товариство направило відповідачу претензію від вказаної дати з вимогою сплатити вищевказану заборгованість. Однак, ця претензія залишена Підприємством без задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, Товариство просило суд стягнути з Підприємства 79 001,75 грн. трьох процентів річних та 584 561,53 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суми основного боргу у відповідні періоди прострочення, згідно наданого позивачем розрахунку».

Як вбачається з позовної заяви у справі № 910/9713/23, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснено Позивачем на момент пред`явлення позову, а саме:

- 3 % річних у розмірі 79 001,75 грн. нараховані за період прострочення з 01.02.2022 по 15.06.2023 включно;

- інфляційні витрати в розмірі 584 561,53 грн. нараховані за період прострочення з лютого 2022 по травень 2023 включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9713/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 11; ідентифікаційний код 38700172) 1 658 375,96 грн. основного боргу, 584 561,53 грн. інфляційних втрат, 79 001,75 грн. трьох процентів річних та 34 829,09 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 замінено відповідача у справі № 910/9713/23 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661).

Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 № 910/9713/23 та набрало законної сили 17.04.2024.

На виконання вищевказаного рішення, 26.04.2024 господарським судом міста Києва виданий наказ № 910/9713/23.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою ВПВР ДДВС МЮУ від 09.07.2024 відкрито виконавче провадження № 75472310 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 по справі № 910/9713/23.

Також, Постановою ВПВР ДДВС МЮУ від 09.07.2024 виконавче провадження № 75472310 з примусового виконання наказу від 26.04.2024 № 910/9713/23 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74353467.

01.08.2024 ВПВР ДДВС МЮУ з метою погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 74353467 до банківських установ виставлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків АТ «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 69 429 989,55 грн. та згідно з виписки по рахункам, 01.08.2024 ПАТ «МТБ БАНК» здійснено відповідне списання на суму 69 429 989,55 грн. (призначення платежу по ЗВП № 74353467, яке об`єднано у зведене 05.03.2024).

06.08.2024 ВПВР ДДВС МЮУ винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №75472310, якою встановлено наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №101.

Вищевказаною постановою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 по справі № 910/9713/23 у період воєнного стану.

26.08.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» листом № 01-19137/10-вих звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням здійснити перерахування залишку списаних 01.08.2024 з Компанії коштів у розмірі 7 472 341,50 грн., що перебувають на депозитному рахунку Міністерства юстиції України, на рахунки стягувачів та до державного бюджету, а копії платіжних документів направити на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом», або в разі неможливості здійснення такого перерахування - повернути нерозподілені кошти у розмірі 7 472 341,50 грн. на поточний рахунок АТ «НАЕК «Енергоатом».

Матеріали справи також свідчать, що 21.10.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» листом № 01-23799/10-вих звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням про закінчення виконавчих проваджень.

У вищевказаному листі АТ «НАЕК «Енергоатом» серед іншого зазначив: «На момент списання грошових коштів з рахунку АТ «НАЕК «Енергоатом» до складу зведеного виконавчого провадження № 74353467 також входили виконавчі провадженні №№ 75158026, 75158092, 75158860, 75497139, 75497041, 75472310, 75362822. Сумарний розмір заборгованості за переліченими виконавчими провадженнями складає 6 708 000,86 грн.

Тобто грошових коштів у розмірі 6 720 925,65 грн., що залишаються на депозитному рахунку органу ДВС, достатньо для задоволення вимог стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а отже виконавчі провадження №№ 75158026, 75158092, 75158860, 75497139, 75497041, 75472310, 75362822 підлягають закінченню з підстав передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене та керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», абз. 2 п. 21 розд. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, просимо Вас винести постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 75158026, 75158092, 75158860, 75497139, 75497041, 75472310, 75362822».

01.04.2025 ВПВР ДДВС МЮУ винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №75472310, в якій зазначено: «У відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 74353467 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

До складу зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження № 75472310.

За результатами здійснення заходів примусового виконання, на депозитному рахунку відділу перебувають кошти для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.

07.08.2024 прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій по вищевказаному виконавчому провадженню «…».

Враховуючи вищевикладене, зупинення вчинення виконавчих дій, у розумінні наведених норм статей 10, 35 Закону, означає зупинення здійснення виконавцем активних дій, спрямованих на примусове виконання рішень.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі 905/2199/20 (905/1152/16).

Оскільки сума боргу стягнуто з боржника в повному обсязі до настання обставин які стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавче провадження підлягає поновленню».

01.04.2025 платіжною інструкцією № 3044 кошти в розмірі 2 356 768,33 грн. перераховані ВПВР ДДВС МЮУ на користь ТОВ Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство Електропівденмонтаж (код ЄДРПОУ 38700172) з призначенням платежу: «ВД № 910/9713/23; 26.04.2024; АТ «НАЦIОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; ВП №75472310; Кошти за ВД, стягнутi на користь стягувача».

Постановою від 07.04.2025 ВПВР ДДВС МЮУ виконавче провадження №75472310 виведено зі зведеного виконавчого провадження № 74353467 у зв`язку з тим, що рішення суду виконано.

07.04.2025 ВПВР ДДВС МЮУ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75472310 у зв`язку з фактичним виконання рішення суду у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Стягувачу перераховано кошти у розмірі 2 356 768,33 грн. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 38700172, ТОВ НМВП Електропівденмонтаж змінив своє місцезнаходження з Запорізької області, міста Енергодар, вул. Примислова, буд. 11 на нове місцезнаходження м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 161, офіс 10 06.06.2025.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП «ЗАЕС» на користь ТОВ НМВП Електропівденмонтаж 378 266,61 грн., яка складаються з 3 % річних за період з 16.06.2023 по 31.03.2025 на суму 89 143,39 грн. та інфляційних витрат за період з червня 2023 по березень 2025 на суму 289 123,22 грн., які нараховані на суму основної заборгованості за договором № 22785 від 20.05.2021 (20-121-01-21-10328 від 02.06.2021) у розмірі 1 658 375,96 грн., стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9713/23.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та, відповідно, отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, які належали до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правова природа 3% річних є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

За змістом статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2024 ВПВР ДДВС МЮУ з метою погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 74353467 до банківських установ виставлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків АТ «НАЕК «Енергоатом» у розмірі 69 429 989,55 грн. та згідно з виписки по рахункам, 01.08.2024 ПАТ «МТБ БАНК» здійснено відповідне списання на суму 69 429 989,55 грн. (призначення платежу по ЗВП № 74353467, яке об`єднано у зведене 05.03.2024), до якого входило виконавче провадження № 75472310 з примусового виконання наказу № 910/9713/23 від 26.04.2024.

Відповідно до п. 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012, у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника, достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону

Згідно з висновками Верховного Суду, викладені в постановах від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 11.02.2020 у справі № 927/206/19, від 30.06.2021 у справі № 910/6415/20, від 06.10.2021 у справі № 917/777/20, від 13.09.2023 у справі №201/2485/17, від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22, «виконавець, хоча й від імені держави, однак діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього; тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів; моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби».

Відповідно до п. 73 ч. 1 ст. 1 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги», примусове стягнення - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Частина 1 ст. 49 вказаного Закону передбачає, що платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Згідно з п. 52 ч. 1 ст. 1 Закону «Про платіжні послуги», отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі. Тому, у виконавчому провадженні державний виконавець, який діє в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, на цей період стає «отримувачем» коштів.

Отже, з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов`язання перед стягувачем.

Таким чином, зобов`язання за договором № 22785 від 20.05.2021 (20-121-01-21-10328 від 02.06.2021), залишок заборгованості за яким стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 № 910/9713/23, є фактично виконаними 01.08.2024, коли кошти надійшли з рахунків боржника на відповідний рахунок органу ДВС.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3 % річних за період з 16.06.2023 по 31.03.2025 на суму 89 143,39 грн., за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 16.06.2023 по 31.07.2024 на суму 56 078,28 грн. з відмовою у стягненні 33 065,11 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з червня 2023 по березень 2025 на суму 289 123,22 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення інфляційних витрат за період з липня 2023 по липень 2024 на суму 78 967,66 грн. з відмовою у стягненні 210 155,56 грн.

Також при прийнятті рішення суд враховує, що з 24.02.2022 в Україні через військову агресію рф введений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та станом на дату прийнятті рішення у цій справі триває.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Енергодарська міська територіальна громада з 04.03.2022 захоплена військовими формуваннями агресора та перебуває у тимчасовій окупації.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права (ст. 1 Закону).

Частиною 2 ст. 13 вищезазначеного Закону України встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

За міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

У відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Таким чином, правовідносини Відповідача з Позивачем, за умов їх знаходження на території, визначені частиною 1 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у рамках українського законодавчого поля можливі у разі зміни місцезнаходження на іншу територію України.

Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Отже, з моменту окупації м. Енергодар, а саме, з 04.03.2022, на законодавчому рівні встановлена заборона на перерахування коштів на рахунок Позивача, зареєстрованого на тимчасово окупованій території (м. Енергодар, вул. Промислова, 11).

Відповідно до Витягу від 08.01.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (код ЄДРПОУ 38700172) станом на 05.06.2025, місцезнаходженням Позивача по 05.06.2025 є місто Енергодар, вул. Промислова, буд. 11, яке є тичасово окупованим з 04.03.2022.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ «Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» від 07.06.2025, Позивач (ТОВ «НМВП «ЕПМ») з 06.06.2025 змінив своє місцезнаходження з міста Енергодар, вул. Промислова, буд. 11 на нове місцезнаходження - місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 161, офіс 10.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, з боку Відповідача відсутня вина у порушенні виконання своїх зобов`язань за Договором, оскільки на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення господарської діяльності з юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 620,55 грн. судового збору.

Крім цього, позивачем орієнтовно заявлено до стягнення 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не надав заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання ТОВ НМВП Електропівденмонтаж відповідних доказів у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (вул. Промислова, буд.133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне виробниче підприємство Електропівденмонтаж (пр. Соборний, буд. 161, офіс 10, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 38700172) 3 % річних у розмірі 56 078 (п`ятдесят шість тисяч сімдесят вісім) грн. 28 коп., інфляційні витрати на суму 78 967 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 55 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.