Рішення № 137723969, 10.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1646/25

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 280 370,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача : Дідовець Ю. П., Чемерис О. О. (у порядку самопредставництва)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 280 370,34 грн недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів за договором від 01.08.2016 №4.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області встановлено заниження площі горизонтальної проекції місць розташування рекламних засобів через неврахування площі фундаментів наземних конструкцій, що, за висновками ревізії, призвело до заниження розміру плати за користування такими місцями згідно реєстру розрахунку загальної суми недоотриманої Департаментом від Товариства у розмірі 280 370,34 грн по договору від 01.08.2016 №4.

У зв`язку з цим Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області направило Департаменту вимогу від 29.03.2023 №260608-14/980-2023 про усунення порушень законодавства та забезпечення надходження до бюджету Житомирської міської територіальної громади недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів комунальної власності.

Правові підстави (з урахуванням заяви від 06.02.2026): ст. 1212 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив:

1) під час укладення договору на розміщення зовнішньої реклами №04 від 01.08.2016 сторони погодили всі істотні умови, зокрема передбачили, що розмір плати та її розрахунок за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів здійснюється позивачем; відповідач як сторона договору, зобов`язана здійснювати оплату у розмірі та строки, визначені договором, свої договірні зобов`язання виконав у повному обсязі;

2) позивач не надсилав відповідачу проєктів додаткових угод щодо зміни розміру плати, такі зміни сторонами не погоджувалися, у зв`язку з чим, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для стягнення заявленої суми на підставі договору;

3) порушення, встановлені під час ревізії Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, стосуються діяльності позивача як робочого органу з питань розміщення зовнішньої реклами та суб`єкта, відповідального за формування умов договорів і визначення технічних характеристик рекламних засобів; при цьому, за твердженням відповідача, актом ревізії визначено винну особу у недоотриманні місцевим бюджетом коштів директора Департаменту.

3. Стислий виклад позиції третьої особи

Північний офіс Держаудитслужби підтримав позовні вимоги та зазначив, що за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради за період з 01.01.2018 по 30.11.2022 встановлено порушення вимог п.32 "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, п.13.2 "Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі", затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, п.2 договорів, які укладені з 31 розповсюджувачем зовнішньої реклами, занижено технічні характеристики рекламного засобу, а саме площу горизонтальної проекції місця розташування рекламного засобу, на яку повинна нараховуватись плата за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та яку визначено без врахування площі таких елементів наземних конструкцій, як фундамент, що призвело до заниження розміру рекламних засобів та плати за розташування рекламних засобів та до ненадходження до міського бюджету коштів у розмірі 5180092,72 грн, у зв`язку з чим Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області направило позивачу вимогу №260608-14/980-2023 від 29.03.2023 про усунення порушень законодавства.

Третя особа зазначає, що зазначена вимога про усунення виявлених порушень є законною, що підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23, а встановлені у цій справі обставини, на її думку, мають преюдиційне значення.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

15.02.2025 до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби.

Ухвалою Суду від 17.12.2025 залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

25.12.2025 позивач у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків до якої додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 29.12.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 26.01.2026.

Цією ж ухвалою Суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби.

08.01.2026 через підсистему "Електронний суд" третя особа подала пояснення у справі (вх.№256), у яких просить розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав:

- 13.01.2026 відзив на позовну заяву (вх.№493), до якого долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;

- 23.01.2026 клопотання про долучення доказів (вх.№01-44/325/26 від 26.01.2026), у якому просить поновити строк для долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків від 20.01.2026.

У підготовчому засіданні 26.01.2026 представник позивача заявила усне клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 119 ГПК України).

Суд враховує, що поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Водночас, представник позивача не навела поважних причин пропуску строку, встановленого судом в ухвалі від 29.12.2025, на подання відповіді на відзив, а також не подала відповіді на відзив.

Крім того, представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи. З метою дотримання принципів змагальності та реалізації процесуальних прав сторін Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 09.02.2026.

Через підсистему "Електронний суд" позивач подав:

- 06.02.2026 клопотання про витребування доказів (вх.№01-44/549/26), у якому просить поновити процесуальний строк на його подання;

- 06.02.2026 заяву про уточнення правових підстав позову (вх.№1606 від 09.02.2026);

- 09.02.2026 заперечення (вх. №1624) щодо витрат відповідача на правничу допомогу.

У підготовчому засіданні 09.02.2026 Суд, заслухавши учасників справи, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим клопотання про витребування доказів залишено без розгляду.

Також в цьому засіданні Суд заслухав учасників справи щодо заяви позивача про уточнення правових підстав позову. Представник позивача пояснила, що спірна сума недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів виникла поза межами договірного регулювання, а спірні правовідносини підлягають кваліфікації відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставне збереження коштів. Представник відповідача не заперечував проти прийняття до розгляду зазначеної заяви.

Враховуючи те, що вказана заява подана позивачем до закінчення підготовчого засідання згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України із дотриманням встановлених законом вимог, суд прийняв до розгляду заяву Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про уточнення правових підстав позову.

Крім того, ухвалою від 09.02.2026 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2026.

У судовому засіданні 11.03.2026 Суд заслухав вступне слово позивача та оголосив перерву до 31.03.2026.

30.03.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач подала клопотання (вх.№01-44/1350/26 від 31.03.2026) про повернення на стадію підготовчого провадження, у якому просить долучити до матеріалів справи письмові докази.

У судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача підтримала подане клопотання, а представник відповідача заперечив щодо його задоволення.

Ухвалою від 31.03.2026 Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та залишив без розгляду клопотання про долучення доказів.

Крім того, у судовому засіданні 31.03.2026 Суд продовжив заслуховування вступного слова позивача та протокольною ухвалою оголосив перерву до 15.04.2026.

У судовому засіданні 15.04.2025 Суд заслухав вступне слово представника відповідача та протокольною ухвалою оголосив перерву до 27.04.2026.

У судовому засіданні 27.04.2026 Суд перейшов до стадії дослідження доказів та протокольною ухвалою оголосив перерву до 25.05.2026.

У судовому засіданні 25.05.2026 Суд на стадії дослідження доказів протокольною ухвалою оголосив перерву до 28.05.2025.

У судовому засіданні 28.05.2026 Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази та завершив з`ясування обставин та перевірки їх доказами. З метою належної підготовки учасників справи до судових дебатів Суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 10.06.2026.

10.06.2026 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав заяву (вх.№7081), у якій просить судові дебати проводити без його участі у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

У судовому засіданні 10.06.2026 представник позивача виступила у судових дебатах із заключним словом. Після судових дебатів Суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ІІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, Суд установив такі фактичні обставини.

01.08.2016 між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД (розповсюджувач/користувач) був укладений договір на розміщення зовнішньої реклами №04, відповідно до п.1 якого згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором, перелік яких вказаний в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 договору визначено, що відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради вiд 11.03.2010 №168, розповсюджувач зобов`язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобiв, що перебувають у комунальній власності на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору, департамент зобов`язується дотримуватись мов цього договору, чинного законодавства з питань реклами, в тому числі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради та Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі.

За умовами п. 8.3, 8.6 Договору, розповсюджувач зобов`язується проводити оплату за тимчасове користування мiсцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів, встановлених виконавчим комітетом Житомирської міської ради у відповідності до зони розташування рекламних засобiв у строки, передбачені цим договором; укласти додаткову угоду у зв`язку зі зміною тарифів на оплату.

Згідно з п. 8.10 Договору, розповсюджувач зобов`язується упродовж 3-х днів, з моменту отримання рахунків та актів наданих послуг підписати їх або надати вмотивовану письмову відмову в їх підписанні.

У пункті 9 Договору сторони узгодили, що оплата по цьому договору здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради та диференціюються у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві.

Відповідно до п.10 Договору оплата проводиться щомісячно, згiдно розрахунку оплати за тимчасове користування мiсцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згiдно розрахунку, викладеному в додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено пунктом 14 Договору, зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання додаткових угод, якi є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 17 договору визначено, що цей договір діє упродовж строку дії дозволу(ів), відповідно до дати терміну дії дозволу(ів).

У додатку №1 до договору (Адресна програма місць тимчасового розташування спеціальних конструкцій (спеціальні наземні конструкції) з 01.08.2016) визначено адреси місць розміщення зовнішньої реклами, площу місць розташування та терміни дії дозволів.

У додатку №2 до договору наведено розрахунок оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно перелiку мiсць розташування спеціальних конструкцій (спеціальна наземна конструкція) та розмір плати за тимчасове користування місцями за місяць.

У подальшому між сторонами протягом 2017-2022 років укладалися додаткові угоди, згідно з якими додаток №1 та додаток №2 до договору №4 від 01.08.2016 викладалися у нових редакціях.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство здійснювало розміщення зовнішньої реклами на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради та виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а саме:

- рішення №69 від 12.02.2004, дозвіл №137 від 25.11.2005 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 93;

- рішення №238 від 14.04.2005, дозвіл №229 від 17.08.2004 за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 106;

- рішення №578 від 27.07.2006, дозвіл №892 від 29.08.2006 за адресою: м. Житомир, вул. Чумацький шлях, 1/116;

- рішення №278 від 12.04.2007, дозвіл №1044 від 25.07.2007 за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 11;

- рішення №232 від 23.04.2004, дозвіл №177 за адресою: м. Житомир, просп. Миру, 15а;

- рішення №69 від 12.02.2004, дозвіл №134 від 04.04.2004 за адресою: м. Житомир, просп. Миру, 37;

- рішення №510 від 23.07.2009, дозвіл №1275 від 09.10.2009 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 67;

- рішення №510 від 23.07.2009, дозвіл №259 від 09.10.2009 за адресою: м. Житомир, м-н Привокзальний, 2;

- рішення №238 від 14.04.2005, дозвіл №417 від 16.06.2005 за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 55;

- рішення №713 від 27.10.2005, дозвіл №584 від 16.12.2005 за адресою: м. Житомир, вул. Вітрука, 41;

- рішення №69 від 12.02.2004, дозвіл №136 від 02.04.2004 за адресою: м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 2;

- рішення №713 від 27.10.2005, дозвіл №585 від 16.12.2005 за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 145;

- рішення №504 від 26.08.2004, дозвіл №260 від 03.12.2004 за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 93;

- рішення №599 від 24.10.2003, дозвіл №68 від 18.11.2003 за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 45;

- рішення №135 від 01.04.2004, дозвіл №69 від 12.02.2004 за адресою: м. Житомир, м-н Привокзальний, 6/126;

- рішення №135 від 01.04.2004, дозвіл №138 від 02.04.2004 за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 52;

- рішення №232 від 23.04.2004, дозвіл №176 від 25.08.2004 за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 30;

- рішення №334 від 10.06.2004, дозвіл №228 від 17.08.2004 за адресою: м. Житомир, м-н Короленка, 1;

- рішення №715 від 27.10.2005, дозвіл №583 від 16.12.2005 за адресою: м. Житомир, м-н Привокзальний, 3;

- рішення №715 від 27.10.2005, дозвіл №586 від 16.12.2005 за адресою: м. Житомир, вул. Котовського, 105;

- рішення №510 від 23.07.2009, дозвіл №1274 від 09.10.2009 за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, 5.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області відповідно проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин міської ради за період з 01.01.2018 по 30.11.2022, за результатами якої складено акт ревізії від 17.02.2023 № 06-11-30/001 та направлено директору Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради вимогу від 29.03.2023 №260608- 14/980-2023 "Про усунення виявлених порушень" .

Так, згідно з актом ревізії, зокрема встановлено, що Департаментом в порушення п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, пункту 13.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомир, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, а також п.2 договорів при визначенні розміру площі горизонтальної проекції рекламного засобу у дозволах та в договорах, укладених з розповсюджувачами, занижено технічні характеристики рекламного засобу, а саме площу горизонтальної проекції рекламного засобу, на яку повинна нараховуватися плата за розміщення зовнішньої реклами та яку визначено без врахування площі таких елементів наземної конструкції, як фундамент, що призвело до заниження розміру рекламного засобу та плати за розташування рекламних засобів в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), за підписом директора Департаменту Блажиєвського І.Й., та які прийнято до оплати розповсюджувачем, що підтверджено їх підписами, та у відповідних рахунках за надані послуги, які надіслано на адресу розповсюджувачів, та які ним оплачено, що призвело до недоотримання доходів загальним фондом бюджету Житомирської міської територіальної громади.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області направило до Департаменту вимогу від 29.03.2023 №260608-14/989-2023 про усунення виявлених під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту порушень законодавства.

Не погодившись з результатами ревізії, позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області № 260608-14/980-2023 від 29.03.2023.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №240/17778/23, зокрема позов Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області "Про усунення виявлених порушень" від 29.03.2023 №260608-14/980-2023.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23 апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області задоволено повністю, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23.

22.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №46/12 про сплату загальної суми недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира, у розмірі 280 370,34 грн.

Відповідач у відповіді на претензію вих.№1/02 від 19.02.2025 повідомив позивача, що інформація наведена у претензії не відповідає дійсності, оскільки рекламні конструкції за дозволами: №135, №136, №137, №177 встановленні таким чином, що фундаментні блоки повністю занурені у землю; рекламні конструкції за дозволами: №1044 та №260 розташовані на земельних ділянках, що знаходятьсяу комунальній власності; рекламні конструкції №135, №136, №259 за розпорядженням Житомирської адміністрації були повністю демонтовані в березні 2022 для використання металевих конструкцій та фундаментних блоків для оборонних цілей.

Департамент у листі №717 від 24.12.2025 повідомив Юридичний департамент Житомирської міської ради, що за обрахунками аудиторів сума недоотриманої Департаментом плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності міста Житомира, згідно з Договором від 01.08.2016 №04 за період з 01.01.2018 по 30.11.2022 від ТОВ "Ліард" ЛТД становить 280 370,34 грн.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, що регулюють спірні правовідносини

З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.

Згідно з ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.13 п."а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Типові правила).

У п.2 Типових правил вказано, що:

- дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

У п. 3 Типових правил визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Пунктом 6 Типових правил визначено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема:

- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;

- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Згідно з п. 9 Типових правил, для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.23. 24 Типових правил).

Згідно з п.32 Типових правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Також, зважаючи на те, що дозволи, з урахуванням яких укладався договір, видавалися Комунальним підприємством "Реклама", Суд враховує, що у п.2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168 (далі - Правила) зокрема вказано, що:

- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами - реєстраційний документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- робочий орган - Комунальне підприємство "Реклама", на який покладено виконання функцій щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі.

У п.3.3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі наведено повноваження Комунального підприємства "Реклама", серед яких:

- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

- підготовка проектів рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами або про відмову в їх наданні, щодо скасування дії дозволів або продовження строку їх дії;

- видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради;

- ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

- відповідно до цих Правил розробляє, укладає з розповсюджувачами зовнішньої реклами договори на право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Житомира;

- підготовка і подання виконавчому комітету Житомирської міської ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

За умовами п.4.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі проводиться на підставі дозволів, що надаються Комунальним підприємством "Реклама" згідно з рішенням та у порядку, встановленому виконавчим комітетом Житомирської міської ради відповідно до цих Правил.

Дозволом на розміщення зовнішньої реклами є реєстраційний документ встановленої форми, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, що визначає право розповсюджувача зовнішньої реклами на встановлення окремої спеціальної конструкції на певний термін та у певному місці і містить відомості про розповсюджувача зовнішньої реклами, технічні характеристики спеціальної конструкції, місце її розташування з прив`язкою до топогеодезичного знімку місцевості (М 1:500), фотографічний знімок місця до і після розташування спеціальної конструкції, погоджувальну частину та інші необхідні відомості (п.4.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі).

Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.4.4, 4.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі).

Пунктом 7.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі визначено, що для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами заявник подає в дозвільний центр виконавчого комітету Житомирської міської ради заяву за формою згідно з додатком 1 до цих Правил, до якої додаються:

- фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 см), на якому планується розташування рекламного засобу, з прив`язкою до місцевості;

- ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичною особи або фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.8.1 Правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом - управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради.

Згідно з п.8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, Комунальне підприємство "Реклама" не більш як 15 робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому комітету Житомирської міської ради пропозиції та проект відповідного рішення.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради впродовж 5 робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову в його наданні (п.8.8 Правил).

У разі прийняття рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами Комунальне підприємство "Реклама" протягом 5-ти робочих днів з дати прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради підписує обидва примірники дозволу, скріплює їх печаткою та передає протягом 2-х робочих днів адміністратору дозвільного центру (п.8.10 Правил).

У п.8.13 Правил вказано, що відповідно до прийнятого рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами заявник отримує в дозвільному центрі у представника Комунального підприємства "Реклама" договір на розміщення зовнішньої реклами, який необхідно укласти у семиденний термін з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та здійснити всі необхідні платежі за тимчасове користування місцем розміщення зовнішньої реклами.

При цьому пунктом 9.1 Правил передбачено, що якщо протягом строку дії дозволу виникає потребі у зміні технологічної схеми рекламного засобу, розповсюджувач зовнішньої реклами звертається до Комунального підприємства "Реклама" з письмовою заявою у довільній формі про внесення у дозвіл необхідних змін.

У такому випадку згідно з п.9.2 Правил до заяви додається:

- технічна характеристика у технологічній схемі рекламного засобу;

- фотокартка рекламного засобу та ескізі з конструктивним рішенням.

Згідно з п.10.1 Правил, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, що подається в дозвільний центр виконавчого комітету Житомирської міської ради розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу.

Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, встановлюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою) (п.13.1 Правил).

Відповідно до п. 13.2 Правил, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції всіх елементів рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу з усіма елементами.

Пунктом 13.4 Правил визначено, що плата за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється на підставі відповідних договорів між розповсюджувачем зовнішньої реклами та робочим органом, які повинні бути укладені впродовж семи робочих днів з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється робочим органом з моменту прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 13.5 Правил, щомісячний розмір плати визначається шляхом множення місячної плати на:

- розмір площі місця розташування рекламного засобу;

- коефіцієнт диференціації базового тарифу залежно від місця розташування об`єкта зовнішньої реклами;

- коригуючий коефіцієнт згідно з таблицею 3 розділу 14 Правил, за умови надання розповсюджувачем заяви, в якій чітко зазначено перелік адрес та терміни розміщення соціальної реклами.

У розділі 14 Правил наведено розрахункові тарифи плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Житомира.

Водночас Суд враховує, що згідно з рішенням Житомирської міської ради від 19.05.2016 №236 припинено комунальне підприємство "Реклама" Житомирської міської ради шляхом ліквідації.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.07.2016 №647, у зв`язку з визначенням Департаменту містобудування та земельних відносин міської ради робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами, в Правилах розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі змінено назву робочого органу на Департамент містобудування та земельних відносин міської ради замість Комунальне підприємство "Реклама" у всіх відмінках по тексту Правил.

Отже, наведене правове регулювання підтверджує, що користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів здійснювалося на підставі виданих у встановленому порядку дозволів та укладеного договору, а визначення площі місць розташування рекламних засобів, формування умов договору і нарахування плати належали до повноважень робочого органу, яким у спірний період був Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, тарифи чи ставки, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 651, 654 ЦК України зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і має вчинятися у такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Оцінка Суду

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази, Суд виходить із того, що предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку сплатити 280 370,34 грн недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, Суд виходить із таких міркувань.

Як установлено судом, між Департаментом та Товариством 01.08.2016 був укладений договір №04 на розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого відповідач здійснював оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Житомира.

Розмір плати за договором визначався позивачем з урахуванням даних, зазначених у дозволах на розміщення зовнішньої реклами, договорі та додатках до нього. Упродовж спірного періоду позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату та оформлював акти наданих послуг.

Матеріалами справи не підтверджено наявності у відповідача несплаченої заборгованості за рахунками чи актами, які були виставлені позивачем у межах виконання договору №04, що також підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відсутня.

Як убачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення сума сформована позивачем на підставі висновків акта ревізії, вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 29.03.2023 №260608-14/980-2023 «Про усунення виявлених порушень» та складеного на їх підставі розрахунку.

У зазначеній вимозі Департаменту було вказано на необхідність усунення виявлених порушень та забезпечення надходження до бюджету недоотриманих коштів, зокрема за договором №04 від 01.08.2016 у сумі 280 370,34 грн.

За змістом акта ревізії, у додатках до договорів із розповсюджувачами зовнішньої реклами розмір плати визначався виходячи з площі місця розташування рекламного засобу відповідно до інформації, зазначеної у дозволах. Водночас Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області в ході ревізії було встановлено, що у додатках №1 та №2 не відображено площу горизонтальної проекції таких елементів наземної конструкції рекламного засобу, як фундамент, що, на думку органу державного фінансового контролю, занижувало площу, на яку повинна нараховуватися плата за розміщення зовнішньої реклами.

В акті ревізії також зазначено, що за період з 01.01.2018 до 30.11.2022 Департаментом складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за підписом директора Департаменту Блажиєвського І. Й. та виставлялися рахунки розповсюджувачам зовнішньої реклами за кожний місяць окремо, а розповсюджувачами здійснювалася оплата за користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Отже, з акта ревізії вбачається, що плата, яка фактично пред`являлася розповсюджувачам до оплати у спірний період, формувалася самим Департаментом на підставі даних дозволів, договорів та додатків до них.

Крім того, в акті ревізії зазначено, що порушення допущене директором Департаменту, який підписував розрахунки плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, а також начальником відділу дизайну міського середовища Департаменту Чемерис О. О., яка не дотрималася окремих положень посадової інструкції.

Таким чином, акт ревізії фіксує порушення у діяльності Департаменту та його посадових осіб при визначенні площі місць розташування рекламних засобів і формуванні розміру плати.

Заявлена позивачем до стягнення сума 280 370,34 грн є, по суті, різницею між платою, фактично нарахованою Департаментом у спірний період та сплаченою відповідачем відповідно до умов договору №04, і платою, яку, за розрахунком аудиторів, відповідач мав би сплатити з урахуванням збільшення площі місць розташування рекламних засобів на площу фундаментів наземних конструкцій.

Отже, спірна сума не є несплаченою договірною платою, яка була пред`явлена відповідачу до оплати у спірному періоді, а розрахована Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту у зв`язку з встановленими порушеннями вимог п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, п.13.2 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168, п.2 договорів та обрахування аудиторами іншої площі місця розташування рекламного засобу (з врахуванням (донарахуванням) фундаменту спеціальної наземної конструкції), ніж визначена договором.

При цьому представник позивача у судовому засіданні вказала, що не може підтвердити правильність проведеного Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області розрахунку недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира, згідно з договором на розміщення зовнішньої реклами від 01.08.2016 №04.

Суд відхиляє посилання позивача та третьої особи на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23 встановлено законність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області №260608-14/980-2023 від 29.03.2023, яка передбачає сплату недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів.

У справі №240/17778/23 предметом судового контролю була правомірність вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, адресованої Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, щодо усунення виявлених за результатами ревізії порушень.

Водночас у зазначеній адміністративній справі не вирішувалося питання про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД договірного обов`язку сплатити Департаменту 280 370,34 грн, не досліджувалися умови виконання відповідачем договору №04 від 01.08.2016 та не надавалася оцінка наявності чи відсутності підстав для ретроспективного збільшення договірної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак відповідач не брав участі у розгляді справи №240/17778/23.

Згідно з частиною п`ятою статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У цій справі відповідач заперечує позовні вимоги про стягнення 280 370,34 грн недоотриманої плати, обрахованої Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області під час проведення ревізії.

З огляду на викладене обставини, встановлені рішенням суду у справі №240/17778/23, не є такими, що не потребують доказування у цій господарській справі. Тому обґрунтованість вимог і розмір суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, підлягають доказуванню у загальному порядку.

Крім того, Суд встановив, що відповідач подав необхідні для отримання дозволів документи, серед яких ескізи рекламних засобів з конструктивним рішенням, виконані фахівцем, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, тобто надав необхідну інформацію щодо рекламних засобів.

Як констатовано в акті ревізії, параметри відповідних елементів рекламних засобів наведено в проєктній (технічній) документації, зокрема в розрахунках і кресленнях рекламних засобів, рекламних конструкцій, рекламоносіїв та інших спеціальних конструкцій, які використовуються для розміщення зовнішньої реклами.

Водночас акт ревізії не містить висновку про порушення відповідачем умов договору №04 від 01.08.2016, подання ним недостовірних відомостей, приховування технічних характеристик рекламних засобів або зміну ним конструктивних елементів рекламних засобів без внесення відповідних змін до дозволів.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 конкретизував раніше зроблені висновки, зазначивши, що акт ревізії Управління Держаудитслужби, якщо він складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії оцінюється судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі, не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається.

Суд зазначає, що акт ревізії може бути врахований як доказ того, що орган державного фінансового контролю встановив порушення у діяльності Департаменту. Однак сам по собі він не змінює умов укладеного між сторонами договору, не змінює розміру вже нарахованої та сплаченої договірної плати і не є самостійною підставою виникнення у відповідача нового грошового обов`язку зі сплати суми, яка не була нарахована йому Департаментом у спірний період.

Суд також враховує, що договір №04 від 01.08.2016 був укладений Департаментом з відповідачем на підставі чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, у яких уже була визначена площа місць розташування рекламних засобів.

Як убачається з акта ревізії, ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності проводилася щодо Департаменту за період з 01.01.2018 до 30.11.2022, зокрема в частині дослідження договорів, укладених Департаментом з розповсюджувачами зовнішньої реклами у місті Житомирі.

В акті ревізії зазначено, що за результатами розгляду заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами Департамент готував проєкти рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради, після чого виконавчий комітет приймав рішення щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та умов поширення дії договорів.

Суд зазначає, що за Положенням про Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, затвердженим рішенням Житомирської міської ради від 08.11.2018 №1215, Департамент є робочим органом з питань розміщення зовнішньої реклами. До його компетенції віднесено, зокрема, розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами, внесення змін у дозволи, переоформлення дозволів, продовження строку їх дії, підготовку проєктів рішень виконавчого органу ради щодо надання дозволів, видачу дозволів, підготовку пропозицій щодо розміру плати, укладення договорів та здійснення контролю за надходженням коштів за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, визначення умов користування місцями розташування рекламних засобів, оформлення дозволів, підготовка відповідних рішень, формування договірних додатків, визначення розміру плати та контроль за її надходженням належали до сфери повноважень робочого органу, яким у спірний період був Департамент.

За таких обставин саме на Департамент як робочий орган покладалися повноваження щодо належного визначення площі місць розташування рекламних засобів, формування розрахунку плати та пред`явлення відповідачу відповідних рахунків. Водночас матеріали справи не підтверджують, що відповідач самостійно визначав площу місць розташування рекламних засобів, формував розрахунок плати або мав повноваження змінювати такі дані в односторонньому порядку.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 9.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі внесення змін до дозволу пов`язується з виникненням протягом строку дії дозволу потреби у зміні технологічної схеми рекламного засобу. У такому випадку розповсюджувач зовнішньої реклами звертається до робочого органу з письмовою заявою про внесення відповідних змін.

Отже, обов`язок відповідача ініціювати внесення змін до дозволів міг виникнути лише за наявності потреби у зміні технологічної схеми рекламного засобу. Позивач не довів, що у спірний період відповідач змінював технологічну схему рекламних засобів або мав об`єктивну потребу у внесенні таких змін.

За таких обставин незвернення відповідача із заявами про внесення змін до дозволів чи договору саме по собі не свідчить про порушення ним умов договору або Правил розміщення зовнішньої реклами.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору №04 від 01.08.2016 або додатків до нього в частині збільшення площі місць розташування рекламних засобів чи розміру щомісячної плати. Відтак розрахунок аудиторів не може розглядатися як зміна ціни договору за минулий період, оскільки така зміна допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а після виконання договору не допускається.

Суд також враховує, що після проведення ревізії рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.04.2023 №438 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010 №168» пункт 13.2 Правил викладено у редакції, за якою площа місця розташування рекламного засобу визначається відповідно до пункту 32 Типових правил, однак при визначенні площі місця розташування реклами не враховується площа фундаменту наземної зовнішньої реклами.

Цим же рішенням встановлено, що зазначена умова поширюється на вже визначені площі місць розташування рекламних засобів у виданих дозволах на їх розміщення.

Наведене додатково підтверджує, що після виявлення ревізією спірних обставин орган місцевого самоврядування не встановив механізму ретроспективного донарахування плати за минулі періоди з урахуванням площі фундаментів, а врегулював питання таким чином, що площа фундаменту наземної зовнішньої реклами не враховується при визначенні площі місця розташування рекламного засобу.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача доплати за минулий спірний період фактично ґрунтується на подальшій переоцінці правильності попереднього розрахунку договірної плати.

Суд також відхиляє доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 280 370,34 грн як недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів з посиланням на положення статті 1212 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте або збережене, згодом відпала.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для виникнення кондикційного зобов`язання необхідним є встановлення сукупності таких обставин: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження майна чи подальше відпадіння такої підстави.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/2478/20 (пункт 30), від 04 травня 2022 року у справі № 903/359/21 (пункт 34), від 05 жовтня 2022 року у справі № 904/4046/20 (пункт 22)).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18 (абзац 9 пункту 9.6), від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19 (абзац 2 пункту 4.5), від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18 (абзац 10 пункту 4.2), від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18 (абзац 10 пункту 4.1), від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20 (пункт 108)).

Водночас стаття 1212 ЦК України регулює позадоговірні зобов`язання. Тому її застосування у договірних правовідносинах можливе лише за умови, якщо майно набуте або збережене без достатньої правової підстави, зокрема якщо відповідний договір, правочин чи інша правова підстава в установленому порядку скасовані, визнані недійсними, припинені, змінені або відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося у не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних, зокрема договірних, правовідносинах. У разі якщо правочин утворює правову підставу для набуття або збереження майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватися лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, припинена, змінена або відпала.

Суд встановив, що у спірний період відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів на підставі рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради, виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, договору №04 від 01.08.2016, додатків до нього та сплачував плату за користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом спірного періоду самостійно формував рахунки та акти наданих послуг, визначаючи розмір плати на підставі даних, зазначених у дозволах, договорі та додатках до нього. Відповідач здійснював оплату у розмірі, який був визначений позивачем і пред`явлений йому до оплати.

За таких обставин користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів та сплата ним плати у розмірі, визначеному позивачем, здійснювалися на достатній правовій підставі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення з відповідача 280 370,34 грн недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира висновками акта ревізії, вимогою органу державного фінансового контролю та складеним на їх підставі розрахунком. Проте ці документи не підтверджують відсутність чи відпадіння правової підстави, на якій відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів і здійснював оплату.

Отже, позивач фактично просить стягнути з відповідача не безпідставно збережене майно, а суму ретроспективного донарахування договірної плати за період з 01.01.2018 до 30.11.2022 після перевірки правильності дій самого Департаменту при визначенні площі місць розташування рекламних засобів та розрахунку плати.

Водночас сам по собі акт ревізії та проведений на його підставі перерахунок не є правовою підставою для виникнення у відповідача нового грошового обов`язку, оскільки не змінюють умов договору, не змінюють даних дозволів, не замінюють собою погоджених сторонами додатків до договору та не свідчать про відпадіння правової підстави, на якій відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів і здійснював оплату.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту фактично ґрунтується на ототожненні спору про правильність визначення розміру договірної плати з позадоговірним кондикційним зобов`язанням. Однак за встановлених судом обставин підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

Крім того, Суд відхиляє посилання третьої особи на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2022 у справі №903/357/21, як такі, що не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

У справі №903/357/21 предметом спору було повернення коштів, уже сплачених розповсюджувачем зовнішньої реклами комунальному підприємству на підставі рішень виконавчого комітету Луцької міської ради про збільшення базового тарифу, які в подальшому були скасовані в судовому порядку. Саме скасування таких рішень Верховний Суд оцінив як обставину, що свідчить про відпадіння правової підстави для утримання відповідачем відповідної частини отриманих коштів.

Натомість у цій справі позивач не довів скасування, визнання недійсними, припинення чи відпадіння правових підстав, на яких відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів та здійснював оплату. Такими підставами були рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, чинні дозволи на розміщення зовнішньої реклами, договір від 01.08.2016 №04, додатки до нього, а також рахунки та акти, сформовані самим позивачем.

Крім того, у справі №903/357/21 йшлося про повернення надмірно сплачених коштів платником, тоді як у цій справі позивач просить стягнути з відповідача додаткову суму, яка протягом спірного періоду не була визначена ним у рахунках, не була погоджена сторонами шляхом внесення змін до договору та не була нарахована відповідачу як договірний платіж.

Отже, правовідносини у справі №903/357/21 ґрунтувалися на факті відпадіння правової підстави для утримання вже отриманих коштів унаслідок скасування рішень органу місцевого самоврядування. У цій справі така обставина відсутня, а спір фактично стосується ретроспективного перегляду позивачем правильності визначення розміру договірної плати після проведення ревізії.

Таким чином, Суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума не може бути кваліфікована як безпідставно збережені кошти, а тому положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо принципів належного урядування, правової визначеності та легітимних очікувань особи як додатковий аргумент на підтвердження неможливості перекладення на відповідача наслідків помилки, допущеної уповноваженим органом.

У рішенні від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини виходив із того, що особа, яка добросовісно покладалася на правочин, укладений з органом місцевої влади, мала легітимне очікування щодо реалізації наданого їй майнового права, а негативні наслідки недоліків у діях органу влади не можуть автоматично покладатися на таку особу без оцінки пропорційності втручання.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип належного урядування вимагає від органів влади діяти вчасно, належно та послідовно, запроваджувати внутрішні процедури, які мінімізують ризик помилок і забезпечують юридичну визначеність у правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси особи. Водночас потреба виправити помилку органу влади не повинна непропорційно втручатися у права особи, яка добросовісно покладалася на легітимність дій такого органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також враховує підхід Європейського суду з прав людини, сформульований у рішенні від 26.04.2018 у справі «Cakarevic проти Хорватії», щодо меж допустимого покладення на приватну особу негативних майнових наслідків помилки, допущеної компетентним органом публічної влади.

У зазначеній справі Європейський суд з прав людини виходив із того, що особа, яка отримувала відповідні виплати на підставі рішення компетентного адміністративного органу та не вводила цей орган в оману щодо обставин, які мали значення для таких виплат, мала легітимні підстави вважати їх правомірними. Органи влади не позбавлені можливості виправляти власні помилки, однак такі помилки, як правило, не повинні виправлятися виключно за рахунок добросовісної особи.

Застосовуючи наведений підхід до спірних правовідносин, Суд враховує, що відповідач протягом спірного періоду користувався місцями розташування рекламних засобів на підставі чинних дозволів та укладеного договору. Саме позивач як уповноважений орган визначав розмір щомісячної плати, виставляв відповідачу рахунки та приймав оплату у відповідному розмірі.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач подавав позивачу недостовірні відомості, приховував технічні характеристики рекламних засобів або іншим чином сприяв неправильному визначенню площі місця розташування рекламних засобів чи розміру плати.

Відтак за обставин, коли відповідач дотримався встановленої процедури отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, уклав відповідний договір та належним чином виконував його умови шляхом оплати рахунків, сформованих самим позивачем, на відповідача не можуть бути покладені негативні майнові наслідки помилки, допущеної уповноваженим органом під час визначення площі місць розташування рекламних засобів та розрахунку плати за користування ними.

Виявлене актом ревізії заниження площі горизонтальної проекції рекламних засобів, у тому числі без урахування площі фундаментів наземних конструкцій, стосується порядку реалізації позивачем власних повноважень і саме по собі не створює для відповідача нового грошового зобов`язання за відсутності доказів його недобросовісної поведінки.

За таких обставин покладення на відповідача обов`язку сплатити додаткову суму лише у зв`язку з виявленням контролюючим органом помилки у діяльності позивача суперечило б принципам правової визначеності, добросовісності, належного урядування та справедливого балансу між публічним інтересом і майновими інтересами особи.

Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 280 370,34 грн не є не є несплаченою договірною платою за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів за договором від 01.08.2016 №04, а позивач не довів наявності у відповідача обов`язку сплатити її ані як договірну заборгованість, ані як безпідставно збережені кошти у розумінні статті 1212 ЦК України.

V. Висновки Суду

Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи і досліджених доказів, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повнісю.

VІ. Судові витрати

Судові витрати позивача на сплату судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД про стягнення 280 370,34 грн відмовити повністю.

Позивач: Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 02498429; вул. Покровська, буд. 6, м. Житомир, Житомирська обл., 10014)

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліард" ЛТД (код ЄДРПОУ 20425807; вул. Крошенська, буд. 4, м. Житомир, Житомирська обл., 10031)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.06.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК