Рішення № 137723740, 25.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 904/1075/26За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ

До: Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Ерастівський фаховий коледж ім. Е.К. Бродського Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету», м. Дніпро

Про: стягнення 708 906,71грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ДПЗД «Укрінтеренерго» ( позивач ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Ерастівський фаховий коледж ім. Е.К. Бродського Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету» ( відповідач ) про стягнення 708 906,71грн. (в т.ч.: 377 075,10 грн. - заборгованість за поставлену електроенергію; 2 458,49 грн. - пеня; 174 796,67 грн. - 15% річних; 154 576,45 грн. - інфляційні втрати) заборгованості за договором про постачаня електричної енергії постачальником «останньої надії».

Ухвалою суду від 09.03.26р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Дніпровський державний аграрно-економічного університет в особі Відокремленого структурного підрозділу «Ерастівський фаховий коледж ім. Е.К. Бродського Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету» (відповідач) позов визнав частково - в сумі заборгованості 377 075,10грн. за спожиту електроенергію. Вимоги про стягнення пені, інфляційних і річних відповідач не визнає. Також поміж іншого зазначає, що він є державною установою, ніякого проекту договору не отримував і ніякого договору не підписував.

ДПЗД «Укрентеренерго» (позивач) у відповіді на відзив зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що постачальник «останньої надії» має повідомляти про умови постачання електричної енергії кожного споживача особисто. Також не передбачена заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». У п. 3.4.4 ПРРЕЕ зазначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальник) та ВСП «Ерастівський фаховий коледж ім. Е. К. Бродського ДДАЕУ» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору та комерційної пропозиції №3, від 07.06.19р. та №5 від 08.10.21 р., який відповідно до п.1.1. є договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та публічним договором приєднання споживача. Відповідно до п. 2.1. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку №1 до договору (комерційна пропозиція). Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) визначення ціни за електричну енергію. В пункті 5.3. сторони узгодили, що ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженого регулятором. Стонами в п. 5.5 погоджено, що ціна на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для сторін з дати її введення в дію. Пунктом 5.10. встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийняті споживачем. В п. 5.7 визначено, що ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, в тому числі у разі її зміни. Відповідно до п.5.8 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Згідно з п.5.9 розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Пунктом 5.10 встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. У п.5.11. сторони погодили, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається у комерційній пропозиції. Постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1). Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п.9.2.) Пунктом 13.1. встановлено, що він набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім енергопостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 днів.

Пунктом 4.1 комерційних пропозицій №3,5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що споживач сплачує 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Пунктом 4.3 комерційної пропозиції №5 від 08.10.21 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальником. Або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2 комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатись дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення.

Пунктом 16.2 розділу 16 комерційної пропозиції №5 встановлено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; pon2@uie.kiev.ua.; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

В п.6.1. комерційної пропозиції встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів , постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу . Нарахування пені та інших видів відповідальності (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну , встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) починають нараховуватися з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 7.4 комерційної пропозиції №5 від 08.10.21 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

На виконання зазначеного договору, за даними оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 р. , позивачем складено Акт № 017588 від 24 січня 2022 р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період - січень 2021р. та рахунок № 000026371952/03/К01/25050 від 24.01.22р., відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 25 767 кВт*год. на суму 101 950,74 грн. , які направлено відповідачу на його електронну адресу 25.01.22р. супровідним листом .Також на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2021 р. позивачем складено Акт № 017590 від 24 січня 2022 р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021р. та рахунок № 000026371952/03/К02/25053 від 24.01.22р., відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 27 875 кВт*год. на суму 101 991,40 грн., які направлено відповідачу на його електронну адресу 25.01.22р. супровідним листом. На підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2022 р. позивачем складено Акт № 052504 від 30 січня 2024 р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2022 р. та рахунок № 000026371952/03/К02/60238 від 30.01.24р., відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 32 285 кВт*год. на суму 173 132,96 грн. , які направлено відповідачу на його електронну адресу 31.01.24р. супровідним листом .

Позивач зазначає, що заборгованість за розрахунковий період січень 2021 р., лютий 2021 р. та лютий 2022 р. відповідачем не була погашена.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію станом на дату подання цієї позовної заяви становить 377 075,10грн. Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Станом на дату виникнення та існування правовідносини сторін у справі регулювалися, зокрема, чинним на той час Господарським кодексом України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.16 ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

У відповідності із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» є постачальником «останньої надії» з 01 січня 2019р. до 31 грудня 2024р., територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» , ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Згідно із ч.1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно з ч. 8-11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вартості електричної енергії в розмірі 377 075,10 грн. матеріали справи не містять.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 458,49 грн. за період прострочення з 02.02.22р. по 23.02.22р., суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку. (п.6.1. комерційної пропозиції №3).

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

В п. 13.1. Комерційної пропозиції №3,5 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Таким чином, сторонами узгоджено нарахування пені протягом одного року від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, отже період нарахування пені позивачем визначено правомірно.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 2 458,49 грн.

Правомірність нарахування 15% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому в п. 7.4. комерційної пропозиції №3,5 сторонами узгоджено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивачем надано розрахунок 15% річних за період прострочення оплати з 02.02.22р. по 11.02.26р., розмір яких склав суму 174 796,67 грн. Суд перевірив розрахунок помилок не виявив.

Разом і тим, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).

Враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір суми 15% річних до 3% річних з 174 796,67 грн. до 45 558,68грн.

Враховуючи викладене, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 45 558,68 грн.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочення оплати лютий 2022р.- грудень 2025р., розмір яких склав суму 154 576,45 грн.

Суд перевірив розрахунок помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 154 576,45 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 377 075,10 грн. - заборгованості за спожиту електричну, 154 576,45 грн.- інфляційних втрат; 45 558,68 грн. - річних та 2 458,49 грн. - пені.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього. Крім того, суд встановив обґрунтованість позовних вимог, а часткове задоволення пов`язано лише зі зменшенням судом процентів річних.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Ерастівський фаховий коледж ім. Е.К. Бродського Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету» (49000, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, буд. 25, код ЄДРПОУ 26371952) на користь позивача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600): 377 075,10грн. - заборгованості, 2 458,49грн. - пені; 154 576,45грн. - інфляційних втрат; 45 558,68грн. - річних та 8 506,88грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 25.06.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.