Рішення № 137723669, 17.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2026 р. Cправа № 902/330/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:

представника позивача Чернеги С. І.,

представника відповідача Забродець С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Вінниці, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу № 902/330/26

за позовом: Селянського фермерського господарства «Агрофірма Чернеги» (місцезнаходження: вул. Польова (Чкалова), 32, с.Хмарівка, Гайсинській район, Вінницька область, 24431, ідентифікаційний код юридичної особи: 31968704)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» (місцезнаходження: вул. Промислова, 1, с. Джулинка, Гайсинській район, Вінницька область, 24450, ідентифікаційний код юридичної особи: 36833831)

про визнання договору недійсним

У С Т А Н О В И В :

18.03.2026 Селянське фермерське господарство «Агрофірма Чернеги» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» про визнання недійсним договору поставки № К-АР-05398-Р8S7, укладеного 14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» та ТОВ «Агропросперіс трейд» та визнання права власності на зерно кукурудзи у кількості 122,36 тони за СФГ «Агрофірма Чернеги, яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор» станом на дату прийняття такого рішення судом.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 15.07.2020 року та 15.09.2021 року між ТОВ «Джулинський елеватор» і СФГ «Агрофірма Чернеги» укладено договори складського зберігання за № 15 і № 32 відповідно.

Станом на 01.05.2023 року заборгованість із сплати за зберігання зерна складає 369373 грн. (триста шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят три гривні 14 коп.).

Згідно позовної заяви строк зберігання кукурудзи відповідно до умов згаданих Договорів закінчився 30.04.2023 року.

Позивач вказую, що відповідачем і його власником ТОВ «Агропросперіс Трейд» по реалізації зерна кукурудзи урожаю 2020р. у кількості 43,9 тони; урожаю 2021 р у кількості 78,46 тони разом 122,36 тони не надано жодного документа позивачу по процедурі продажі, а саме протокол проведення торгів, інших документів для проведення торів з дотримання законів України, та стверджує, що з боку позивача вбачається в діях відповідача грубе порушення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 справа розподілена судді Виноградському О. Є.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області Виноградського О. Є. від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.03.2026 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма Чернеги» надійшло клопотання № б/н від 24.03.2026 (вх. канц. суду № 01-30/2931/26 від 24.03.2026) за змістом якого Чернега С.І. повідомляє суд щодо здійсненої доплати судового збору у визначеному ухвалою про залишення позовної заяви без руху розмірі.

30.03.2026 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника Селянського (фермерського) господарства «Агрофірма Чернеги» надійшло клопотання № б/н від 28.03.2026 (вх. канц. суду № 01-30/3079/26 від 30.03.2026) та заява № б/н від 29.03.2026 (вх. канц. суду № 01-30/3081/26 від 30.03.2026) щодо здійсненої доплати судового збору.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2026 о 10:30 год.

З урахуванням пункту п`ятого частини шостої статті 242 ГПК України 31.03.2026 позивач та відповідач отримали, надіслану їм через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, копії ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.61 т.1).

31.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 65-67 т.1).

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач вказує, що станом на 01.05.2023 року заборгованість позивача із сплати за зберігання зерна за договорами складського зберігання за № 15 і № 32, укладених сторонами 15.07.2020 та 15.09.2021 відповідно склала 369373 (триста шістдесят дев`ять тисяч триста сімдесят три) гривні 14 коп., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків та визнається позивачем.

Претензією від 16.03.2023 року, а також листами від 31.03.2023 року, від 04.05.2023 року та від 15.05.2023 року позивачу неодноразово повідомлялось про необхідність сплатити заборгованість та отримати зерно. Проте, позивач не реагував ані на письмові, ані на усні звернення відповідача, після чого відповідач був змушений здійснити реалізацію кукурудзи в порядку, визначеному частиною третьою статті 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та пунктом 8.3 Договорів.

Відповідач стверджує, що про намір продати кукурудзу на конкурентних засадах, а також про факт реалізації зерна та суму виручених від неї коштів позивача було повідомлено листами від 14 та 20 липня 2023 року.

Відповідач переконаний, що продаж переданого позивачем на зберігання зерна був здійснений у відповідності до частини третьої статті 31 Закону України «Про ринок зерна» та згідно з пунктами 8.3. Договорів.

Позивач не скористався своїм правом та не подав до суду відповідь на відзив.

20.05.2026 в підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.06.2026 об 11:00 год.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Після ухвалення судом рішення, у судовому засіданні, 17.06.2026, оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яка долучена до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд установив.

Відповідно до частин першої, другої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

За приписами частини першої, другої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (частина перша статті 941 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (частина перша статті 946 ЦК України).

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (частина третя статті 946 ЦК України).

В частині першій статті 948 ЦК України встановлено обов`язок Поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до частин першої, другої статті 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Згідно статті 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

15.07.2020 позивач та відповідач уклали Договір складського зберігання № 15 (далі за текстом «Договір зберігання № 1») (а.с.23-28 т.1).

15.09.2021 позивач та відповідач уклали Договір складського зберігання № 32 (далі за текстом «Договір зберігання № 2») (а.с.28-35 т.1).

Відповідно до Договору зберігання № 1 в порядку, строки та на умовах, визначених Договором Поклажодавець зобов`язується передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2020 року (надалі «Продукція» або «зерно»), сплатити зерновому складу усі визначені Договором платежі, а також отримати Продукцію зі зберігання, а Зерновий склад зобов`язується прийняти Продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені Договором стосовно Продукції, та повернути її Поклажедавцю. Строк зберігання та кількість Продукції визначена в п.1.2. Договору.

Відповідно до Договору зберігання № 2 в порядку, строки та на умовах, визначених Договором Поклажодавець зобов`язується передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2021 року (надалі «Продукція» або «зерно»), сплатити зерновому складу усі визначені Договором платежі, а також отримати Продукцію зі зберігання, а Зерновий склад зобов`язується прийняти Продукцію на зберігання, надати послуги та виконати роботи, передбачені Договором стосовно Продукції, та повернути її Поклажедавцю. Строк зберігання та кількість Продукції визначена в п.1.2. Договору.

В пункті 1.2. Договору зберігання № 1 визначений граничний строк зберігання (включно): пшениця 31.08.2020; ячмінь 31.08.2020; кукурудза 30.04.2021; соняшник 30.04.2021; ріпак 31.08.2020. Остаточна кількість Продукції, яка передається на зберігання, визначається відповідно до складських документів, що видаються Зерновим складом на прийняте зерно.

В пункті 1.2. Договору зберігання № 2 визначений граничний строк зберігання (включно): пшениця 30.09.2021; ячмінь 30.09.2021; соя 30.04.2022; кукурудза 30.04.2022; соняшник 30.04.2022; ріпак 31.09.2021. Остаточна кількість Продукції, яка передається на зберігання, визначається відповідно до складських документів, що видаються Зерновим складом на прийняте зерно.

Згідно пункту 1.3. Договорів зберігання № 1 та № 2 сторони визначають, що право власності на Продукцію, яка передається на зберігання, належить Поклажедавцю, і Зерновий склад не має права розпоряджатися Продукцією, крім випадків передбачених законодавством та цим Договором.

Продукція приймається на зберігання та відвантажується за адресою: 24450, Вінницька область, Бершадський район, с. Джулинка, вул. Промислова, будинок № 1 (пункт 2.3. Договорів зберігання № 1, № 2).

Приймання Продукції на зберігання проводиться на підставі товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином відповідно до п. 2.7. Розділу «Надходження зерна і продукції» Інструкції (пункт 2.15. Договорів зберігання № 1, № 2).

В підтвердження приймання партії Продукції Зерновий склад видає Поклажедавцю другий примірник реєстру накладних (форма ЗХС-3, ЗХС-4) та складську квитанцію, а на вимогу Поклажедавця намінює складську квитанцію на просте або подвійне складське свідоцтво згідно з формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003 року (надалі «Складський документ») (пункт 2.16 Договорів зберігання № 1, № 2).

Згідно підпункту 3.2.1. Договорів зберігання № 1, № 2 Поклажедавець зобов`язується своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, винтилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов`язаних зі зберіганням Продукції, відшкодувати вартість оформлення та реєстрації складських документів за тарифами, визначеними у відповідному додатку до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

В підпункті 3.2.4. Договорів зберігання № 1, № 2 сторони визначили, що Поклажедавець зобов`язується по закінченню строку зберігання забрати Продукцію з Зернового складу.

Продукція на Зерновому складі зберігається знеособлено (пункт 4.8. Договорів зберігання № 1, № 2).

Вартість послуг Зернового складу визначається сторонами у відповідному додатку до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 6.1. Договорів зберігання № 1, № 2).

Послуги Зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання, інші платежі, передбачені цим Договором або додатками до нього, повинні бути оплачені Поклажедавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого Зерновим складом рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Виставлення виписування, надання Поклажедавцю рахунку не є обов`язковою передумовою для оплати, наданих Зерновим складом послуг. Достатньою підставою для оплати є отримання акту здачі-приймання виконаних робіт або акту-розрахунку, які складені та надані Поклажедавцю у відповідності до умов даного Договору та дають можливість Сторонам чітко розуміти вартість наданих послуг. Кінцева оплата наданих послуг згідно вказаних в цьому пункті документів має відбутись не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг (складання вказаних документів) (пункт 6.3. Договорів зберігання № 1, № 2).

В пункті 6.4. Договорів зберігання № 1, № 2 сторони визначили, що у випадку несплати Поклажедавцем вартості послуг з приймання, очищення, сушіння та зберігання в термін, вказаний в п. 6.3. Договору, Зерновий склад має право на притримання Продукції до повної сплати вартості наданих Зерновим складом послуг. Вимоги Зернового складу, який притримує Продукцію у себе, можуть задовольнятися з її вартості, отриманої з продажу вказаної Продукції на публічних торгах.

У разі несвоєчасної сплати Поклажедавцем наданих Зерновим складом послуг (виконаних робіт) Поклажедавець несе відповідальність, встановлену ст. 625 Цивільного кодексу України, та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання договірних зобов`язань та відшкодування завданих збитків (пункт 7.2. Договорів зберігання № 1, № 2).

У разі неотримання Поклажедавцем з його вини Продукції із Зернового складу у термін, встановлений у п. 1.2. даного Договору, Поклажедавець сплачує Зерновому складу за вимогою останнього договірну штрафну санкцію в розмірі 0,5 % від вартості послуг зберігання за кожний день прострочення кожної тони культури, яка не була своєчасно отримана Поклажедавцем (пункт 7.4. Договорів зберігання № 1, № 2).

У разі неотримання Поклажедавцем Продукції із Зернового складу понад 10 (десяти) календарних днів від терміну, встановленого у п. 1.2. Даного Договору, Зерновий склад має право збільшити вартість послуг зберігання у два рази, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення отримання Продукції Поклажедавцем (підпункт 7.4.1. Договорів зберігання № 1, № 2).

У разі неотримання Поклажедавцем Продукції із Зернового складу понад 20 (двадцять) календарних днів від терміну, встановленого у п.1.2. даного Договору, Зерновий склад має право збільшити вартість послуг зберігання у 3 (три) рази, починаючи із 21 (двадцять першого) календарного дня прострочення отримання Продукції Поклажедавцем (підпункт 7.4.2. Договорів зберігання № 1, № 2).

Відповідно до пункту 8.1. Договорів зберігання № 1, № 2 строк зберігання визначений у п.1.2. Договору. Відлік строку зберігання починається з дня передачі Продукції Зерновому складу на зберігання, а при переоформленні Продукції з дня зарахування Продукції на особовий рахунок Поклажедавця. Зберігання Продукції понад строк, встановлений цим Договором, можливий тільки за взаємною домовленістю Сторін та оформлюється додатковою угодою до Договору.

Згідно пункту 8.3. Договорів зберігання № 1, № 2 починаючи з наступного робочого дня після закінчення строку зберігання Продукції, Зерновий склад має право продати Продукцію на конкурентних засадах, зокрема на товарній біржі. Кошти одержані від продажу Продукції, передаються Поклажедавцю за вирахуванням сум, належних Зерновому складу, у тому числі (але не виключно) його витрат щодо продажу Продукції на нарахованих штрафних санкцій.

В пункті 8.4. Договорів зберігання № 1, № 2 сторони визначили, що у разі, якщо Поклажедавець порушив терміни оплати послуг/робіт Зернового складу біль ніж на 30 календарних днів, Зерновий склад набуває права застави на Продукцію, що перебуває на зберіганні, в розмірі суми заборгованості. Зазначене право може бути реалізовано в порядку, визначеному чинним законодавством України. Реалізація предмету застави здійснюється шляхом його продажу на публічних торгах, зокрема на товарній біржі. При цьому Зерновий склад набуває повноважень самостійно встановлювати стартову ціну продажу.

Відповідно до пункту 9.1. Договорів зберігання № 1, № 2 Договір набирає чинності з дати його укладення і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором в частині строку зберігання, визначеного в п.1.2. Договору, та оплати наданих послуг. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за Договором зобов`язань.

Листом № 81 від 04.05.2023 відповідач повідомив позивача про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги за Договорами зберігання № 1, № 2 в розмірі 369373,14 грн. та звернувся з вимогою до 10.05.2023 погасити заборгованість (а.с.74 т.1).

Також у вказаному листі відповідач повідомив позивача, що у випадку ігнорування таких вимог, відповідач змушений буде реалізувати передану на зберігання кукурудзу через товарну біржу на підставі договорів і залишити у своєму розпорядженні суму коштів у розмірі фактичної заборгованості за надані послуги.

Ознайомлення з вказаним листом підтверджується розпискою позивача у вказаному листі, а також підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Також, позивачем підтверджено наявність заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги зберігання за Договорами зберігання № 1, № 2 в позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні.

Предметом позову є визнання недійсним договору поставки № К-АР-05398-Р8S7, укладеного 14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» та ТОВ «Агропросперіс трейд», а також визнання права власності на зерно кукурудзи у кількості 122,36 тони за СФГ «Агрофірма Чернеги, яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор» станом на дату прийняття такого рішення судом.

Щодо визнання недійсним договору поставки № К-АР-05398-Р8S7, укладеного 14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» та ТОВ «Агропросперіс трейд»

14.07.2023 відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд» уклали Договорі поставки № К-АР-05398-Р8S7 (а.с.71, 72 т.1).

Згідно пункту 1.1. вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження кукурудзу вражаю 2020 та 2021 років на умовах, зазначених у цьому договорі.

В підпункті 1.2.1. Договору визначено характеристики і ціну товару: кукурудза 3 класу врожаю 2020 року у кількості 44 тони +/- 5 % тон та кукурудзи 3 класу врожаю 2021 загальною вартістю 206 800 грн +/- 5 % та кукурудза 3 класу врожаю 2021 у кількості 78 тон +/- 5 % загальною вартістю 366 600 грн +/- 5 %.

В пункті 2.6. Договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата отримання Товару від Постачальника до Покупця, що оформлюється відповідною видатковою накладною.

Згідно видаткової накладної № 7 від 19.07.2023 відповідач на підставі договору К-АР-05398-Р8S7 від 14.07.2023 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд» кукурудза 3 класу у кількості 43,9 т за ціною 206330,00 грн з ПДВ (а.с.19 т.1).

Згідно видаткової накладної № 8 від 19.07.2023 відповідач на підставі договору К-АР-05398-Р8S7 від 14.07.2023 передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд» кукурудзу 3 класу у кількості 78,46 тон за ціною 368762,00 грн з ПДВ (а.с.19 т.1).

Листом № 67 від 25.04.2025 відповідач надав відповідь представнику позивача адвокату Слюсар О. О. на адвокатський запит (а.с.6 т.1).

У вказаному листі відповідач повідомив, що станом на 19.07.2023 заборгованість позивача за надані послуги із зберігання кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року у кількості 43,9 тон та кукурудзи 3 класу врожаю 2021 у кількості 78,46 тон згідно Договорів зберігання № 1, № 2 склала станом на 19.07.2023 407588 грн.

Також відповідач повідомив про здійснення продажу кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року у кількості 43,9 тон та кукурудзи 3 класу врожаю 2021 у кількості 78,46 тон на підставі Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Відповідно до звіту № 1 про реалізацію продукції до договорів складського зберігання № 15 від 15 липня 2020 року та № 23 від 15 вересня 2021 року від 24 липня 2023 року відповідач на підставі положень частини 3 статті 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна» та пункту 8.3 договорів складського зберігання № 15 від 15 липня 2020 року та № 32 від 15 вересня 2021 року, укладених з позивачем, вчинив від свого імені, але за рахунок майна позивача наступні дії:

- уклав 14.07.2023 договір поставки № К-АР-05398-Р8S7 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд», ідентифікаційний код 36328597;

- на виконання вказаного вище договору поставки ТОВ «Джулинський елеватор» 19.07.2023 передало (продало) на користь ТОВ «Агропросперіс трейд» кукурудзу 3 класу врожаю 2020 року у кількості 43,9 тон та кукурудзи 3 класу врожаю 2021 у кількості 78,46 тон (всього 122,36 тон) за ціною 4700 гривень з ПДВ за одну тону на загальну суму 575092,00 грн, в тому числі ПДВ 70625,33 грн.

Станом на 19.07.2023 за СФГ «Агрофірма Чернеги» згідно договорів складського зберігання № 15 від 15.07.2020 та № 32 від 15.09.2021 рахується дебіторська заборгованість перед ТОВ «Джулинський елеватор» в сумі 407588, 02 грн. (а.с. 7 т.1)

Судом встановлено, що сторонами Договору поставки № К-АР-05398-Р8S7 від 14.07.2023 є відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд».

При цьому позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору поставки № К-АР-05398-Р8S7 до ТОВ «Джулинський елеватор». Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс трейд» не є стороною у справі.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України).

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина четверта статті 45 ГПК України).

Згідно частини першої статті 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача (частина перша статті 48 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них

В даному випадку суд посилається на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладених у Постанові від 16.10.2025 у справі № 917/1173/22 (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 31.08.2021 у справі № 909/207/20).

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Отже, оскільки позивачем пред`явлено позов при визнання недійсним договору поставки № К-АР-05398-Р8S7, укладений 14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» та ТОВ «Агропросперіс трейд» лише до однієї сторони вказаного договору та відсутність клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження про залучення до участі у справі співвідповідача - ТОВ «Агропросперіс трейд» це є самостійною підставою для відмові в позові.

Щодо визнання права власності на зерно кукурудзи у кількості 122,36 тони за СФГ «Агрофірма Чернеги, яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор»

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (частина перша статті 177 ЦК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (статті 190 ЦК України).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

За приписами статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Позивач звернувся з позовом про визнання права власності на зерно кукурудзи у кількості 122,36 тони за СФГ «Агрофірма Чернеги, яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор».

Судом встановлено, що передане на зберігання відповідачу зерно кукурудзи зберігалось на Зерновому складі знеособлено та було відчужено на підставі Договору поставки № К-АР-05398-Р8S7, укладеного 14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» та ТОВ «Агропросперіс трейд».

Задоволення позову про визнання права власності на зерно кукурудзи у кількості 122,36 тони яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор» не призведе до відновлення прав позивача.

Ефективним способом захисту прав позивача має бути вимога про відшкодування вартості зерна яке було на зберіганні у ТОВ «Джулинський елеватор».

Також, суд звертає увагу позивача на положення частини першої статті 392 ЦК України відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши вищевказані норми права, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного окремого доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Агрофірма Чернеги» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на Селянського фермерського господарства «Агрофірма Чернеги».

Керуючись статтями 74, 76 80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Вінницької області,

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову Селянського фермерського господарства «Агрофірма Чернеги» (місцезнаходження: вул. Польова (Чкалова), 32, с.Хмарівка, Гайсинській район, Вінницька область, 24431, ідентифікаційний код юридичної особи: 31968704) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джулинській елеватор» (місцезнаходження: вул. Промислова, 1, с. Джулинка, Гайсинській район, Вінницька область, 24450, ідентифікаційний код юридичної особи: 36833831) відмовити.

2. Судові витрати покласти на Селянське фермерське господарство «Агрофірма Чернеги».

3. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у підсистемі (модулі) ЄСІТС.

Повне рішення складено 26 червня 2026 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи