Рішення № 137723635, 16.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Cправа № 902/377/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області, 21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Василенка Костянтина, будинок 21, ідентифікаційний код 44069150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", 21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Pегіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42964094).

про виселення із нежитлового приміщення

за участю представників:

від позивача - Сікорська О.А., у порядку самопредставництва

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - Северин С.Л., у порядку самопредставництва

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.03.2026 року надійшла позовна заява №б/н від 25.03.2026 (вх. № 412/26 від 26.03.2026) Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про виселення відповідача із нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі адміністративного корпусу загальною площею 550,74 кв. м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, яке перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області ЄДРПОУ 44069150, переданого у строкове платне користування згідно договору суборенди № 181 від 28 листопада 2001 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

31.03.2026 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання № б/н від 31.03.2026 (вх. № 01-30/3199/26 від 31.03.2026) про долучення документів до матеріалів позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.03.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/377/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30 квітня 2026 року о 10:30 год.

08.04.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх. № 01-30/3440/26 від 08.04.2026) з додатками.

30.04.2026 у судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення доказів № б/н від 30.04.2026 (вх. № 01-30/4288/26 від 30.04.2026).

За результатом судового засідання 30.04.2026 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №902/377/26 на 12:30 год. 19.05.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 19.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 902/377/26, призначено справу № 902/377/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 16.06.2026 року о 12:00 год.

11.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява № б/н від 11.06.2026 (вх. № 01-30/6009/26 від 11.06.2026) про зміну місцезнаходження, у якій позивач повідомив, що місцезнаходженням Головного управління ДПС у Вінницькій області є адреса: 21027, Вінницька обл., Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Василенка Костянтина, будинок 21.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник позивача та представник третьої особи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся ухвалою суду від 19.05.2026.

Водночас, надіслана судом ухвала від 19.05.2026 року за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань повернута до суду із відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній".

Судом також здійснено повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі № 902/377/26, у якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтекс".

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач, третя особа вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, судом були здійснені усі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце призначеного судового засідання у справі.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача та представник третьої особи позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про виселення із нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі адміністративного корпусу загальною площею 550,74 кв. м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, яке перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області ЄДРПОУ 44069150, переданого у строкове платне користування згідно договору суборенди № 181 від 28 листопада 2001 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди № 181 від 28 листопада 2001 року відповідач у порядку визначеному умовами договору за актом приймання - передачі об`єкт оренди не повернув, орендоване приміщення не звільнив, що стало підставою для звернення з позовом про виселення відповідача у примусовому порядку.

Третя особа у письмових поясненнях зазначила, що листом від 18.09.2025 за вих. № 8780502-32-17-02-07 Головне управління ДПС у Вінницькій області "Щодо направлення копії листа про припинення договору" повідомило Регіональне відділення про направлення листа ТОВ "Балтекс" про відмову у продовженні терміну дії договору оренди у зв`язку із закінченням терміну його дії (30.11.2025) та через необхідність використання орендованого майна для власних потреб. Однак, за інформацією Головного управління ДПС у Вінницькій області, станом на 26.03.2026 орендоване нерухоме майно відповідачем орендодавцю не повернуте.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях зазначило, що повністю підтримує позов Головного управління ДПС у Вінницькій області про виселення ТОВ "Балтекс" із нежитлового приміщення, яке перебувало в оренді та просило позов задовольнити.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

28 листопада 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (далі - відповідач, суборендар, орендар) та Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач, орендар, орендодавець) укладено договір суборенди № 181 від 28.11.2001 (далі - договір, договір суборенди, т. 1 а.с.9).

Згідно пункту 1.1. договору орендар передає, а орендодавець бере у тимчасове володіння та користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (надалі - майно) загальною площею 600 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21.

Відповідно до пункту 2.1 договору суборендар бере в оренду майно для створення закладу громадського харчування та організації проведення відпочинку, дозвілля та харчування працівників державної податкової інспекції м. Вінниці.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що передавання майна в оренду здійснюється за відповідним актом передачі, де має бути зазначений стан майна, що орендується. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною експертним шляхом відповідно до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами до неї, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75. Оплата експертного висновку здійснюється суборендарем.

Згідно пункту 4.1. договору строк оренди складає 24 роки з моменту прийняття об`єкту, що орендується за актом приймання і може бути скорочений лише за згодою сторін.

Пунктами 8.1., 8.2. договору визначено, що після закінчення строку оренди за договором суборендар зобов`язаний протягом 30 днів повернути орендарю майно, що орендується, за відповідним актом. Майно, що орендується, повинно бути передане орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

30.11.2001 року сторонами підписано акт приймання-передачі майна. У пункті 1 цього акту зазначено, що на виконання вимог п.3.1 та 3.2. договору суборенди № 181 від 28 листопада 2001 року орендар передає, а суборендар приймає нежитлове приміщення загальною площею 600 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21.

Згідно пункту 5 даний акт є невід`ємною частиною договору суборенди № 181 від 28 листопада 2001 року (т. 1 а.с. 10).

До договору суборенди № 181 від 28.11.2001 протягом договірного періоду з 2001 по 2021 роки неодноразово вносились зміни, а саме додатковою угодою № 1 від 02.02.2004 року, договором № б/н від 26.02.2007 року про внесення змін до договору, додатковою угодою № б/н від 30.12.2011 року, додатковою угодою № б/н від 02.04.2012 року, додатковою угодою № б/н від 01.08.2013 року, додатковою угодою № б/н від 27.01.2015 року, додатковою угодою № б/н від 20.05.2016 року, додатковою угодою № б/н від 17.07.2019 року, додатковою угодою № б/н від 05.02.2020 року та додатковою угодою № б/н від 01.03.2021 року, зокрема щодо зміни найменування орендаря (орендодавця), зміни назви вулиці, площі орендованого приміщення, розміру орендної плати, порядку сплати орендної плати (т. 1 а.с. 11-18 зв.ст.).

Договір, акт приймання передачі майна та додаткові угоди до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, факт укладення договору, додаткових угод сторонами не заперечується.

Судом установлено, що додатковою угодою № 1 від 02.02.2004 до договору з огляду на перехід предмету договору оренди у державну власність та прийняття на баланс Державної податкової інспекції у м. Вінниці будівлі колишнього готельного комплексу "Дружба", затвердженого рішенням виконкому Вінницької міської ради № 1508 від 01.10.2002 року, та з метою приведення тексту договору до фактичних правовідносин та вимог законодавства, сторони дійшли згоди (пункт 1 додаткової угоди), що орендар по договору - Державна податкова інспекція у м. Вінниці - набуває статусу орендодавця по відношенню до предмета договору, а суборендар по договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтекс" набуває статусу орендаря по відношенню до предмету оренди.

Згідно пункту 3 додаткової угоди № 1 від 02.02.2004 сторони погодили пункт 1.1. договору викласти у наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі готельного комплексу "Дружба" по вул. 30-річчя Перемоги № 21 у м. Вінниці (надалі - майно) загальною площею 550,74 (п`ятсот п`ятдесят цілих сімдесят чотири сотих) квадратних метри. Вартість майна, що орендується, відповідно до Звіту про визначення вартості вбудованих приміщень першого поверху і вбудованих приміщень підвалу будівлі готельного комплексу "Дружба" по вул. 30-річчя Перемоги № 21 у м. Вінниці та висновків експерта про вартість об`єкта експертної оцінки, затвердженого Управлінням комунального майна Вінницької міської ради 20 листопада 2001 року, становить 66 889,00 (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень."

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 від 02.02.2004 пункт 2.1. договору сторони виклали у наступній редакції: "2.1. Орендар приймає в оренду майно для створення та функціонування закладу громадського харчування - ресторану."

За умовами пункту 10 додаткової угоди № 1 від 02.02.2004 сторони погодили Розділ 8 договору доповнити п. 8.3. наступного змісту: « 8.3. У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна з вини орендаря.

Додатковою угодою від 20.05.2016 сторони погодили у тексті договору від 28.11.2001 року № 181 замінити назву вулиці - з 30-річчя Перемоги на Костянтина Василенка (т. 1 а.с. 17).

29 грудня 2020 року Державною податковою службою України винесено наказ № 766 "Про прийняття на баланс нерухомого майна та закріплення його на праві оперативного управління за територіальними органами ДПС" (т. 1 а.с. 39,40).

Згідно з пунктом 1 наказу № 766 від 29.12.2020 Державною податковою службою України ухвалено керівникам територіальних органів ДПС, утворених як її відокремлені підрозділи відповідно до наказу ДПС від 30.09.2020 № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі - територіальні органи ДПС), забезпечити прийняття на баланс від територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, нерухоме майно згідно з актами приймання-передачі (розподільчим балансом) з дотриманням вимог законодавства.

За змістом пункту 2 наказу № 766 від 29.12.2020 Державною податковою службою України вирішено закріпити за територіальними органами ДПС на праві оперативного управління нерухоме майно згідно з Переліком нерухомого майна, що закріплюється на праві оперативного управління за відповідними територіальними органами ДПС, що додається до наказу.

Відповідно до додатку до наказу Державної податкової служби України № 766 від 29.12.2020 до Переліку нерухомого майна, що закріплюється на праві оперативного управління за відповідними територіальними органами ДПС, а саме ГУ ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454 віднесено, зокрема будівлю адміністративного корпусу, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Василенка Костянтина, буд. 21, площею 11949,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за даними Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 969958405101.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 468734005 від 18.03.2026 вбачається, що речове право - право власності щодо об`єкта - будівля адміністративного корпусу, загальною площею (кв.м): 11949.2, опис: літ. "А", "АГ1- будівля адміністративного корпусу; літ. "А2"- прибудова; літ. "п/А", "п/А1"- підвал; літ. "в/п", "в/пі", "в/п2", "в/пЗ", "в/п4"- входи в підвал; ганки; сходи; приямки; козирки; літ. "Б"-трансформаторна підстанція ТП-631; літ. "В"- насосна станція; літ. "Г"- погріб; літ. "Д"- навіс; № 1 -7 огорожа, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Василенка Костянтина, будинок 21 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 969958405101) зареєстровано 25.05.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за органом державної влади, Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ: 43005393, номер запису про речове право 36667987 (т. 1 а.с. 8).

Також за змістом вказаної інформаційної довідки 04.06.2021 до реєстру внесено запис про інше речове право - право оперативного управління на об`єкт нерухомого майна - будівля адміністративного корпусу загальною площею 11949,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 969958405101); органом державної влади, особою, яка наділяється таким правом є: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, код ЄДРПОУ: 44069150.

Судом встановлено, що під час дії договору оренди відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати за укладеним договором оренди, що встановлено рішеннями Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 у справі № 902/634/22, від 02.04.2026 у справі № 902/1708/25 (т. 1 а.с. 90-102).

У матеріалах справи містяться листи, які направлялися позивачем відповідачу щодо наявної заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за договором (т.1 а.с. 26-38).

16.09.2025 року Головне управління ДПС у Вінницькій області надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтекс" лист від 16.09.2025 року № 58508/6/02-32-17-02 про припинення договору та повернення орендованого майна у якому повідомило, що термін дії договору оренди від 28.11.2001 року № 181 зі змінами закінчується 30 листопада 2025 року. Обгрунтовуючи відсутність підстав для продовження строку оренди, Головне управління ДПС у Вінницькій області посилаючись на пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" зазначило, що Вінницька область не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 із змінами.

Також у цьому листі позивач, з огляду на положення частини 1 статті 19 Закону № 157-ІХ, зазначив, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, у тому числі, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Позивач зауважив, що з метою виконання Плану заходів на 2025 - 2026 роки з реалізації національної стратегії із створення безбар`єрного простору в Україні на період до 2030 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2025 року № 374-р, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області заплановано переобладнання приміщення, яке передано в оренду ТОВ "Балетекс", для розміщення Центру обслуговування платників (зал №2) з дотриманням вимог щодо інклюзивності та доступності маломобільних груп населення та відповідно до наказу ДПС України від 22.08.2025 № 852 "Про організацію роботи робочих груп "Офіс податкових консультантів" у ГУ ДПС в областях та м. Києві" є необхідність у розміщенні додаткових робочих місць для надання податкових консультацій платникам податків.

Посилаючись на необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб, Головне управління ДПС у Вінницькій повідомило у листі відповідача про відмову у продовженні строку дії договору оренди.

Також за змістом цього листа позивач з посиланням на умови договору оренди просив звільнити орендоване приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21, повернути його в належному стані згідно з умовами договору до 30.12.2025, погасити наявну заборгованість у повному обсязі в найкоротший термін, але не пізніше дати повернення майна та з метою належної фіксації факту повернення майна, для складання акту приймання-передачі, що підтвердить належне повернення орендованого майна та відсутність претензій щодо його стану (за винятком нормального зносу) просив з`явитись 16 грудня 2025 року о 11.00 год. за адресою: м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21, кабінет 305 (т. 1 а.с. 22-23, 23 зворот).

Листом від 18.09.2025 року № 8780/5/02-32-17-02-07 Головне управління ДПС у Вінницькій області повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій направлено ТОВ "Балтекс" лист від 16.09.2025 № 58808/6/02-32-17-02 про відмову у продовженні терміну дії договору через необхідність використання майна для власних потреб (т. 1 а.с. 24).

Представник третьої особи у письмових поясненнях обставину отримання цього листа підтвердив.

16.12.2025 року начальником Головного управління ДПС у Вінницькій області Оксаною Домерат, начальником управління інфраструктури та господарського забезпечення Ігорем Зорею, заступником начальника управління - начальником відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури та господарського забезпечення Юрієм Заячковським та заступником начальника відділу правового супроводження діяльності управління правового забезпечення Ларисою Лисцевою складено акт про те, що на виконання листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.09.2025 № 58508/6/02-32-17-02, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" Олег Походун не з`явився 16 грудня 2025 року об 11.00 год. для узгодження акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за адресою: м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21 (т. 1 а.с. 25 зворот).

Листом від 25.12.2025 року № 82715/6/02-32-17-02-10 Головне управління ДПС у Вінницькій області надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтекс" копію акта про неприбуття орендаря для вирішення питання щодо узгодження акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (т. 1 а.с. 25 зворот).

Листом від 08.01.2026 року № 602/6/02-32-17-02-10 Головне управління ДПС у Вінницькій області надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Балтекс" акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності у двох примірниках для підписання та просило підписати акти і повернути до Головного управляння ДПС у Вінницькій області (т. 1 а.с. 19-21).

Позивач стверджує, що після припинення дії договору, відповідач орендоване приміщення за актом приймання - передачі не повернув, що стало підставою для звернення з позовом про виселення відповідача у примусовому порядку.

Доказів звільнення та передачі відповідачем позивачу об`єкта оренди матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про примусове виселення з орендованого приміщення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, відповідач, у порядку передбаченому договором оренди, об`єкт оренди позивачу не повернув та продовжив ним користуватися.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

На момент укладення договору оренди діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX.

У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

Враховуючи, що за умовами договору оренди від 28.11.2001 року строк оренди складає 24 роки, при перевірці судом обставин продовження договору судом враховано таке.

Порядок продовження договору оренди врегульовано приписами статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна " від 01.04.2022 № 2181-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" доповнено пунктом 6-1 такого змісту:

"6-1. Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

строків надання згоди на включення об`єкта оренди до одного з Переліків;

стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об`єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об`єкта оренди;

необхідності здійснення оцінки об`єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим абзацом першим частини першої статті 15 цього Закону;

строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону;

необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС;

можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів;

продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

припинення орендарем договору оренди;

незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев`ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці;

можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати;

повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 р. № 634.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 614 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634" до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" внесено зміни, що додаються.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 614 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634" установлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою, вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору, крім договорів оренди, зазначених у пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 614 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634" набрала чинності 29.05.2025 року.

Приймаючи до уваги, що строк дії договору оренди завершувався 30.11.2025 року, тобто після спливу чотирьох місяців з дати набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 614, суд дійшов висновку, що положення пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 р. № 614 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634" щодо продовження строку оренди до спірних правовідносин не застосовуються.

У свою чергу, приписами пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 р. № 634 (у редакції Постанови КМ України № 614 від 27.05.2025, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди) визначено, що договори оренди державного та комунального майна, розташованого на визначених територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації та визначається із урахуванням переліку визначених територій.

Договори оренди державного та комунального майна, орендарями за якими є фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після введення воєнного стану, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати припинення чи скасування воєнного стану.

Договори оренди державного та комунального майна, розташованого в аеропортах та на аеродромах, строк дії яких завершується до відновлення роботи аеропортів та аеродромів, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати відновлення роботи аеропортів та аеродромів.

Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та прийняття окремого рішення орендодавця не потребується.

Балансоутримувач може відмовитися від продовження договору оренди, встановленого цим пунктом, за наявності підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", про що балансоутримувач повідомляє орендарю та орендодавцю не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди.

Відмова балансоутримувача від продовження договору оренди здійснюється за погодженням із уповноваженим органом управління в разі, коли відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територія міста Вінниця, де знаходиться об`єкт оренди не входить до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Приймаючи до уваги, що об`єкт оренди не розміщений на території, для якої не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, відповідач не входить до переліку суб`єктів, а об`єкт оренди до переліку об`єктів визначених пунктом 5 зазначеної постанови, суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 р. № 634 (у редакції Постанови КМ України № 614 від 27.05.2025) до спірних правовідносин не застосовуються.

Отже, відсутні підстави для визнання спірного договору оренди продовженим відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 р. № 634 (у редакції Постанови КМ України № 614 від 27.05.2025).

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Вінницькій області листом 16.09.2025 року № 58508/6/02-32-17-02 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про відсутність підстав для продовження строку оренди згідно пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та посилаючись на необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб повідомило відповідачу про відмову у продовженні строку дії договору оренди.

Умовами пункту 4.1. договору оренди сторони погодили, що строк оренди складає 24 роки з моменту прийняття об`єкту, що орендується за актом приймання і може бути скорочений лише за згодою сторін.

Акт приймання-передачі майна орендарю сторонами підписано 30.11.2001 року.

Згідно частини 1 статті 253 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, строк оренди за договором оренди сплив 30.11.2025 року.

Обставин продовження строку дії договору оренди у порядку передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", Постановою Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 р. № 634 (у редакції Постанови КМ України № 614 від 27.05.2025) судом не встановлено.

Положеннями частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди від 28.11.2001 року припинився 30.11.2025 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За умовами пунктів 8.1., 8.2. договору оренди після закінчення строку оренди за договором суборендар зобов`язаний протягом 30 днів повернути орендарю майно, що орендується, за відповідним актом. Майно, що орендується, повинно бути передане орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 8.3. договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 02.02.2004) передбачений обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна з вини орендаря.

З наведених норм вбачається, що із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути орендодавцю майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Спосіб реалізації цього обов`язку орендаря за договорами оренди будівель або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) визначено частиною 2 статті 795 ЦК України, в силу якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано правову позицію, згідно якої після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду) (пункт 9.10.)

Із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що після припинення договору оренди відповідач об`єкт оренди не звільнив та не повернув його позивачу за актом приймання - передачі.

Із системного аналізу положень частини 1 статті 785 ЦК України, частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слідує, що обов`язок орендаря з повернення об`єкта оренди є безумовним, виконання якого не може ставитися у залежність від будь-яких умов.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Отже, внаслідок припинення договору оренди у орендаря відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом оренди.

Враховуючи встановлену судом обставину припинення договору оренди внаслідок закінчення строку оренди, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення об`єкта оренди, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує використовувати об`єкт оренди без достатніх правових підстав, порушуючи права власника/балансоутримувача майна володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном.

Згідно вимог статті 12 Закону України від 9 січня 2025 року № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" право оперативного управління є речовим правом суб`єкта господарювання, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном які він може реалізовувати на власний розсуд (частина 1 статті 317 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 496 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №924/623/16, від 29.08.2019 у справі №910/551/18 зазначив, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суд не повинен відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

За висновками Великої Палати Верховного Суду надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують правомірність користування відповідачем орендованим приміщенням, відсутні докази повернення відповідачем об`єкта оренди орендодавцю та відповідач не спростував тієї обставини, що після припинення договору оренди та на час розгляду спору відповідач об`єкт оренди не повернув.

Суд вважає, що оскільки виселення відповідача у примусовому порядку з об`єкта оренди, полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від відповідача та його майна, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 916/2237/22, від 28 лютого 2023 року у справі № 910/13661/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" з нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі адміністративного корпусу загальною площею 550,74 кв.м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 670 від 30.03.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072) з нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі адміністративного корпусу загальною площею 550,74 кв. м., що розташоване за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, яке перебуває на балансі Головного управління ДПС у Вінницькій області (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Василенка Костянтина, будинок 21, ідентифікаційний код 44069150).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Костянтина Василенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 25495072) на користь Головного управління ДПС у Вінницькій області (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Василенка Костянтина, будинок 21, ідентифікаційний код 44069150) 2 662,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронного кабінету у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 червня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 позивачу, третій особі до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

4 - відповідачу, 21027, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, буд. 21.