Ухвала суду № 137722907, 24.06.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4896/26

№ провадження 1-кс/646/1388/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Слідчий суддя Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження за клопотанням старшого слідчого СВ ВП №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62025170030002220 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янка Новопсковського району Луганської області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, з середньою освітою, який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанта 3 навчального взводу 3 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

Ст. слідчий СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ст. лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 .

У клопотанні слідчий посилається на те, що слідчим відділенням ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170030002220 від 13.02.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюють прокурори Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №241 від 15.08.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 3 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_6 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останній було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 08.09.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 08.09.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), тобто в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.

22.06.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Під час досудового розслідування зібрані докази, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж будуть створювати загрозу суспільству. Отже, ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. З огляду на обставини кримінального провадження існує певна ймовірність того, що ОСОБА_6 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Отже, ризики є реальними та їх запобіганню необхідний достатній рівень належної процесуальної поведінки підозрюваного.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину) злочину, за яке законом передбачено покарання у позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

У зв`язку з тим, що отримані під час проведення досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини.

На цей час є достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що перебуваючи поза ізоляцією від суспільства, підозрюваний ОСОБА_6 , матиме можливість:

1)п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_6 , з метою уникнення відповідальності за скоєння тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тобто з огляду на тяжкість інкримінованого йому злочину, тяжкість можливого покарання, може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Окрім цього, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відсутністю стійких соціальних зв`язків, а також активних бойових дій в м. Харкові та Харківській області, це може спонукати ОСОБА_6 , до втечі до іншого міста, населеного пункту, чи за межі країни, щоб переховуватися від органу досудового розслідування чи суду;

2) п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки враховуючи те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків, у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування, які відповідно до положень ст. 95 КПК України, сприймаються лише під час судового засідання.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 , вчинив тяжке кримінальне правопорушення, яке створює в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю та забезпеченні принципу співмірності злочинних дій та обмежених прав, доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на зазначене вище, просив обрати запобіжний захід підозрюваному у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м`який запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділенням ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170030002220 від 13.02.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюють прокурори Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №241 від 15.08.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 3 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_6 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останній було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 08.09.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 08.09.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), тобто в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.

22.06.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В той же день о 07.55 год. він був затриманий на підставі п.п. 1,2 ст. 208 КПК України.

Під час досудового розслідування зібрані докази, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме:

?Повідомлення від командира ВЧ НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення

?Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 241 від 15.08.2024 про зарахування ОСОБА_6 до військової частини НОМЕР_1

?Матеріалами службового розслідування, щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_6

?Протоколом допиту свідка ОСОБА_7

?Іншими доказами у їх сукупності.

При цьому, у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 Європейський суд з прав людини зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Перевіркою даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину; на даний час являється військовослужбовцем, але безпідставно покинув військову службу.

З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватості; конкретних обставин кримінальних правопорушень, та наведених даних про його особу, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Слідчий суддя вважає, що ризик, наведений прокурором, передбачений п. 3 ст. 177 КПК України не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; 2) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання винним; 3) дані про особу підозрюваного, наведені вище (вік; наявність соціальних зв`язків; майновий стан ) та його репутацію, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику.

Таким чином клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи положення ч. ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, суд визначає підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 199, 318, 331, 369, 615 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 серпня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_6 розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Заставу визначити у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області; код ЄДРПОУ: 26281249; МФО одержувача: 820172, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, у призначенні платежу обов`язково повинно бути зазначено: слово "застава", номер судового рішення "справа за № 646/4896/26 провадження №1-кс/646/1388/2026" та прізвище, ім`я і по батькові особи, за яку вноситься застава " ОСОБА_6 ".

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, строком на два місяця такі обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава буде звернута в дохід держави.

Зобов`язати слідчого СВ ВП №1 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича, члена сім`ї чи іншу особу за вибором підозрюваного ОСОБА_6 про взяття під варту останнього.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали встановити до 20 серпня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою у той же строк, з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1