Рішення № 137722369, 19.05.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/2253/25

Провадження 2/621/335/26

19 травня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя В. Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання А.Головіна,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідач Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, (представник не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 7/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 9/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рух справи.

Протоколом автоматизовного розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 року справу розподілено в провадження судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної від 05.08.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників в судове засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Зміївського районного суду Харківської області № 02-06/158 від 13.10.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду справи суддю В. Філіп`єву.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області В. Філіп`євої від 03.11.2025 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження, здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого засідання. З метою підготовки справи до судового розгляду витребувано докази.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області В. Філіп`євої від 09.03.2026 року по справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.05.2026 року учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином.

Позивачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Клопотань про відкладення судового розгляду, відзиву на позовну заяву від відповідача, в тому числі будь-яких інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 квітня 1997 року між ОСОБА_5 - продавцем та батьком позивачки - ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № H6-97 через товарну біржу «Харківська товарна біржа». Відповідно до умов зазначеного договору батько позивачки придбав житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 69,8 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., допоміжною (підсобною) площею 13,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання умов договору батько позивачки повністю сплатив продавцю вартість нерухомого майна, а продавець передав житловий будинок у володіння та користування покупця. Після укладення договору право власності мого батька було зареєстроване належним чином та ніким і ніколи не оспорювалося. Крім того, розпорядженням № 6 виконавчого комітету Зідьківської селищної ради народних депутатів від 03.03.1997 року, земельну ділянку площею 850 кв.м., на якій розташований будинок, було переведено ОСОБА_3 як покупцю та власнику житлового будинку. На момент придбання житлового будинку, батько позивачки - ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 - матір`ю позивачки. Таким чином, спірний житловий будинок був придбаний у період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. На момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та Кодекс про шлюб та сім?ю України. Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім?ю України, майно, придбане подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Отже, незважаючи на те, що договір купівлі-продажу був укладений на ім?я батька позивачки, житловий будинок належав на праві спільної сумісної власності обом членам подружжя - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/2 частині кожному. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя батько позивачки склав заповіт, посвідчений 25.06.2019 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.I. та зареєстрований у реєстрі за № 488, відповідно до якого усе належне йому майно заповів - ОСОБА_1 . Разом із тим, на момент смерті спадкодавця його дружина - ОСОБА_4 - була непрацездатною особою за віком (81 рік), а тому, відповідно до ст. 1241 ЦК України, мала право на обов?язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України були: дружина - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_7 . Таким чином, у разі спадкування за законом спадкова маса у вигляді 1/2 частини житлового будинку підлягала б поділу між чотирма спадкоємцями першої черги у рівних частках. Отже, частка кожного спадкоємця за законом становила б: 1/2 : 4 = 1/8 частини житлового будинку. Відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, обов?язкова частка становить половину частки, яка належала б спадкоємцю при спадкуванні за законом. Таким чином, оскільки при спадкуванні за законом ОСОБА_4 мала б право на 1/8 частину житлового будинку, її обов?язкова частка становить: 1/8 : 2 = 1/16 частини житлового будинку. Отже, після смерті ОСОБА_3 його дружині (матері позивачки) - ОСОБА_4 належало: 1/2 частина житлового будинку - як її частка у спільному сумісному майні подружжя та 1/16 частина житлового будинку - як обов?язкова частка у спадщині після смерті чоловіка. Таким чином, загалом ОСОБА_4 належало 9/16 частин житлового будинку. Інша частина спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , а саме: 1/2 - 1/16 = 7/16 частин житлового будинку перейшла до мене - ОСОБА_1 - за заповітом. На момент смерті батька позивачка постійно проживала та була зареєстрована разом із ним у спірному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (донька позивачки та онука померлого), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Мати позивачки - ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері відкрилася спадщина на належні їй 9/16 частин житлового будинку. Після смерті матері позивачка звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєва В.I. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 13/2021. Сестри позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - не мали наміру приймати спадщину після смерті матері та відмовилися від її прийняття на користь позивачки. Заява ОСОБА_6 була посвідчена 08.12.2021 року нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лаврененко Ю.П. та зареєстрована у реєстрі за № 2497. Заява ОСОБА_7 була посвідчена 09.12.2021 року нотаріусом Таганрозького нотаріального округу Ростовської області рф Шпеневою Н.В. та зареєстрована у реєстрі за № 61/170-н 61-2021-6-1210. Таким чином, позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті матері та має право на 9/16 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . У 2025 році позивачка вирішила оформити право власності на спадкове майно та звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. 14.07.2025 року нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв?язку з тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.04.1997 року № H6-97 не був посвідчений нотаріально. На момент укладення договору купівлі-продажу від 07.04.1997 року діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, тому правомірність укладення договору повинна оцінюватися відповідно до законодавства, чинного саме на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов?язувався передати майно у власність покупцеві, а покупець - прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Разом із тим, на момент укладення договору діяла редакція Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої біржові угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягали обов?язковому нотаріальному посвідченню. Договір був повністю виконаний сторонами, покупець сплатив кошти, продавець передав майно, право власності було зареєстроване у БТІ, сім?я спадкодавця понад двадцять років відкрито володіла та користувалася спірним житловим будинком. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що до договорів, які були укладені до 01.01.2004 року та продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку та наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Таким чином, у даних правовідносинах підлягають застосуванню як норми ЦК УРСР 1963 року, чинні на момент укладення договору, так і норми чинного ЦК України щодо спадкових правовідносин та захисту права власності.

Оскільки постановою нотаріуса від 14.07.2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв?язку з тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку № H6-97 від 07.04.1997 року, укладений через товарну біржу, не був посвідчений нотаріально, позивачка М. Сесь позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 7/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 9/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подавав, фактичні обставини не оспорював.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 20.07.1999 року, батьками ОСОБА_9 , (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є - ОСОБА_10 (батько), ОСОБА_4 (мати). Прізвище ім`я та по батькові у свідоцтві зазначено на російській мові) (а. с. 26).

Згідно Довідки про укладення шлюбу № 353 від 14.10.2020 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 13.06.1987 року. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_13 " на " ОСОБА_14 " (а. с. 27).

Згідно Свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 від 10.09.1959 року, 10.09.1959 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уклали шлюб. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_16 " на " ОСОБА_13 ". Прізвище ім`я та по батькові у свідоцтві зазначено на російській мові (а. с. 20).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомості Н6-97 від 07.04.1997 року, укладеного через товарну біржу Харківська товарна біржа, ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , який розташований по АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано та посвідчено брокерами товарної біржі, підписи сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_5 засвідчено підписами брокерів, а також скріплено печаткою та засвідчено підписом керівника товарної біржи. Договір та право власності на житловий будинок 12.08.1997 року зареєстровано в Зміївському МТП "Бюро технічної інвентаризації, реєстровий номер № 46 (а. с. 11 - 11 зворот).

Зідьківською селищною радою народних депутатів видано розпорядження № 6 від 03.03.1997 року "Про передачу присадибної земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в зв`язку з оформленням договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ".

В зв`язку з оформленням договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві особистої власності гр. ОСОБА_5 , перевести земельну ділянку в розмірі 850 кв.м на гр. ОСОБА_3 , прож. АДРЕСА_2 , який є покупцем (а. с. 13).

Згідно довідки директора КП "Зміївське БТІЗМА" № 2442 від 20.12.2021 року, згідно архівних матеріалів КП "Зміївське БТІЗМА", житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 р. належав в цілому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, підписаного та зареєстрованого на Харківській товарній біжі 07.04.1997 р. № Н6-97, зареєстрованого в Зміївському МДПТІ 22.08.1997 р., книга запису реєстру №1-46. В матеріалах інвентаризаційної справи на вказаний житловий будинок обтяження відсутні (а. с. 19).

Позивачкою ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який містить схему розташування будівель та споруд, експлікацію до схеми розташування будівель та споруд, назви будівель та споруд, їх площу, тощо.

Згідно довідки директора КП "Зміївське БТІЗМА" № 1444 від 06.05.2026 року, дійсна інвентаризаційна вартість житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 176375, гривень (з урахуванням коефіцієнта 9,76 станом на 01.10.2018 року).

За життя батьків позивачки належність їм домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересованими особами не оспорювалася. Договір купівлі-продажу недісним чи неукладеним не визнавався.

Згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області 10.07.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 41 від 10.07.2020 року (а. с. 21).

25.06.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , склав заповіт, яким заповів все його майно, яке до дня смерті виявиться йому належним, де б воно не було, і з чого б воно не складалося і на що він за законом матиме право, - дочці ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22).

Згідно Довідки виконавчого комітету Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 був зареєстрований з 14.04.1997 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ОСОБА_3 були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дружина померлого), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка померлого) Крім них на момент смерті і по теперішній час за вказаною адресою ніхто зареєстрований, в тому числі малолітні та неповнолітні діти (а. с. 23).

Згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 , виданого Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 16.06.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 685 від 16.06.2021 року (а. с. 24).

Згідно Довідки відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1348 від 03.12.2021 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із померлою на день її смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_8 (онука) (а. с. 25).

06.05.2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, завідувачем Харківського обласного нотаріального архіву Ю. Остапенко направлено до суду фотокопії документів спадкової справи № 13/2021, заведеної приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області В. Гаврильєвим до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулась 03.12.2021 року до приватного нотаріуса В. Гаврильєва із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_4 . Заява зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 26, спадкова справа № 13 (а. с. 106).

08.12.2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 склала заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавроненко Ю.П. про те, що вона відмовляється від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь своєї сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 114).

09.12.2021 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 склала заяву, яка посвідчена нотаріусом Таганрозького нотаріального округу Ростовської області Шпеневою Н.В. про те, що вона відмовляється від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь своєї сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 114 - зворот).

14.07.2025 року приватним нотаріусом Л.Лещенко винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавців на нерухоме майно, зокрема у зв?язку з тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 07.04.1997 року № H6-97 не був посвідчений нотаріально.

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно глави 6 (майнові права та обов`язки подружжя), статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу Н6-97 від 07.04.1997 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

З урахуванням вище наведених положень, придбаний ОСОБА_3 за Договором купівлі-продажу 07.04.1997 року житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належав батькам позивачки на праві спільної сумісної власності в рівних частинах по 1/2 кожному.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За змістом норм Книги шостої "Спадкове право", для оформлення права на спадщину, уповноваженій особі необхідно встановити вид спадкування (за законом чи заповітом), склад спадщини, час та місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, а також осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно ч. 1 статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень статті 1222, 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За змістом статей 1261 - 1263 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після свого померлого батька ОСОБА_3 та спадкоємицею першої черги за законом після померлої матері ОСОБА_4 , яка на момент смерті батьків постійно проживала і була зареєстрована за однією адресою разом із спадкодавцями.

Відповідно до ч 3 статті 1268 КУпАП, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ч.2 статті 12 Закону України "Про власність" 697-XII, що діяв на момент набуття права власності спадкодавцями на спірний будинок, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно частин 1, 4 Закону України "Про власність", об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Згідно статті 14 цього ж Закону, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Згідно статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції на момент придбання спірного будинку), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Разом з тим, згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про товарну біржу" 1956-XIІ, в редакції, що діяв на момент укладення Договору купівлі- продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Як встановлено в судовому засіданні, батько позивачки ОСОБА_3 07.04.1997 року через товарну біржу "Харківська товарна біржа" уклав Договір купівлі-продажу Н6-97 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано в Зміївському МТП "Бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 46.

Таким чином, спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані одночасно нормами Цивільного кодексу України (в редакції від 1963 року) та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала певна колізія норм права щодо обов`язковості нотаріального посвідчення Договору купівлі- продажу житлового будинку.

Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, суд зазначає, що на момент укладення та реєстрації спадкодавцем на товарній біржі договору купівлі-продажу будинку сторони керуватися нормами Закону України «Про товарну біржу», а тому нотаріальне посвідчення даного договору не вимагалося. Крім того, сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов, угоду повністю виконано, і до теперішнього часу право власності спадкодавців на вказаний будинок ніким не оспорюється.

Позивач прийняла спірний будинок у спадщину відповідно до положень ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, оскільки у встановлений законом 6-місячний термін не відмовилася від спадщини, однак отримати Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно не змогла в зв`язку з недотриманням, на думку нотаріуса, встановленої законодавством фарми вчинення правочину.

Відповідно до ч.3 статті 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК) Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено законність набуття батьками позивачки у власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , факт прийняття спадщини позивачкою відповідно до положень спадкового законодавства, а отже суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем вимога щодо стягнення судових витрат не заявлялася, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесуального законодавства, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76 - 84, 89, 141, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 7/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 9/16 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 53,6 кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 04058674, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Суддя В. Філіп`єва