Рішення № 137722288, 25.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14852/25

Провадження № 2/638/2387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді - Шамраєва М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом позовної заяви позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103607241 від 12.10.2021 у розмірі 89500 грн. та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 103607241, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 20 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов договору. 27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 103607241 від 12.10.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Сума заборгованості відповідача станом на дату подання позову становить 89500 грн., з них: заборгованість за сумою кредиту становить 20000 грн.; заборгованість за сумою відсотків - 67500 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 2000 грн. Також просить стягнути судові витрати у розмірі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 07.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Ухвалою суду від 27.02.2026 та ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано інформацію у АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «Адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.

Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).

Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв`язок, ані Правила надання послуг поштового зв`язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».

Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як визначено ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103607241, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 20000 грн. строком на 30 дні з 12.10.2021.

Відповідно до п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 11.11.2021.

Комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. (пп. 1.5.1., 1.5.2. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.6, 1.7 Договору).

Даний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua (п.6.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 уклала договір № 103607241 від 12.10.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора L81870 відправленого на номер телефону НОМЕР_1 12.10.2021 року о 05:33 год.

Відповідно до анкети-заяви на кредит № 103607241 від 11.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Крім того, зазначена анкета відображає процес оформлення та розгляду заяви.

Згідно даних платіжного доручення № 33690020 від 12.10.2021 на виконання умов кредитного договору первинним кредитором були перераховані на картку 516874*20 грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 03.06.2026 № 20.1.0.0.0/7- 260526/120063-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та 12.10.2021 на вказану банківську карту здійснено успішну транзакцію із зарахування грошових коштів у розмірі 20000 грн.

Відповідно до відомостей про нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 103607241 від 11.10.2021 заборгованість ОСОБА_1 складає 89500,00грн., з яких: 20 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 67500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та 2000,00 грн. заборгованість за комісією.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимог № 79-МЛ/Т, відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 103607241 від 12.10.2021.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 заборгованості відповідача перед позивачем становить 89500 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -20000 грн.; заборгованість за сумою відсотків - 67500 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 2000 грн.

Положеннями ч. 1ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та відповідачем (позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів і які були надіслані на номер телефону відповідача відповідно до положень укладених договорів.

Частиною 1статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 526, 530ЦК України зобов`язання мають виконуватись у встановлений строк.

У частині першій статті 612ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що положеннями пункту 2.3.1.2. зокрема, передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору.

Відповідно до п.1.6 кредитного договору № 103607241 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит № 103607241 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування отже нарахування відсотків за кредитним договором № 103607241 в загальному розмірі 67 500,00 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Відтак, суд доходить висновку щодо відмови у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 2000 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 103607241 від 12.10.2021 є обґрунтованими тільки в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом у загальному розмірі 87500,00 грн (з урахуванням процентів за користування кредитом в повному обсязі).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи частковому задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2368,27 грн.

Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» понесено витрати в сумі 8000,00 грн. на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Усенко М.І. на підставі Договору № 0107 від 01.07.2025 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію Договору № 0107 про надання юридичних послуг від 01.07.2025 року, акт № 655 наданих послуг (правової допомоги) від 06.07.2025 та детальний опис наданих послуг по акту № 655 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року від 06.07.2025, ордер про надання правничої допомоги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" Усенко М.І. серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.09.2021 року по справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-17359св20).

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд вважає, що вимоги сторони позивача підлягають частковому задоволенню на суму 7821,23 грн.

На думку суду, такі розміри витрат є співмірними із заявленими вимогами, складністю справи та проведеними адвокатами роботою.

Керуючись ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103607241 від 12.10.2021 у розмірі 87500 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» судові витрати у розмірі 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 27 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7821 (сім тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 23 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя М.Є. Шамраєв