Рішення № 137722120, 25.06.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/462/26 Провадження № 2/395/386/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Володимира Орендовського,

за участю секретаря судового засідання Піддубної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання кредитного договору неукладеним та таким, що не створює правових наслідків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання кредитного договору неукладеним та таким, що не створює правових наслідків.

У позові позивач зазначила, що у 2025 році ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом про стягнення з ней грошових коштів, посилаючись на нібито укладений з нею та відповідачем кредитний договір. Про існування зазначеного договору вона дізналася виключно після звернення відповідача до суду. Позивач зазначила, що вона ніколи не зверталася до ТОВ «Споживчий центр» із заявами про отримання кредиту, не підписувала паперових чи електронних договорів, не накладала кваліфікований електронний підпис, не вчиняла жодних дій, спрямованих на укладення кредитного договору, тобто відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд: визнати кредитний договір, на який посилається ТОВ «Споживчий центр», неукладеним між сторонам та таким, що не створює правових наслідків для ОСОБА_1 . Позивач також просила стягнути на її користь судові витрати у справі.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.83 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року у справі № 395/1686/25, провадження № 2/395/552/2025 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; згідно вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 14.01.2026 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №11.07.2023-100002776 від 11.07.2023 року в розмірі 9 556 гривень 99 копійок.

У рішенні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року у справі № 395/1686/25 суд встановив, що 11.07.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11.07.2023-100002776 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р758. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 грн., з строком користування 70 днів з дати надання кредиту за процентною ставкою 1,3 % за 1 (один) день користування кредитом. Судом також встановлено, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором №11.07.2023-100002776 перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 9556,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5820,04 грн., заборгованість по відсотках 3736,95 грн.

26.01.2021 року в постанові у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів.

У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

З урахуванням як вимог ч.4 ст.83 ЦПК України, так висновку викладеного у згаданій вище постанові ВП ВС, суд вважає, що якщо вже є рішення про стягнення кредитної заборгованості повторне оспорювання самого факту кредитного договору є юридично неприпустимим, а тому доводи позивача про те, що вона не укладала вказаний вище кредитний договір є безпідставними.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 , а тому слід відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання кредитного договору неукладеним та таким, що не створює правових наслідків.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складений 25 червня 2026 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області Володимир Орендовський