Рішення № 137721968, 26.06.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 348/1102/26

Провадження № 2/354/556/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 червня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 10 499,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.06.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 100978582, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Відповідачкою не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Зазначає, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору.

24.09.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100978582 від 29.06.2024.

Позивач вказує, що станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 10 499,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту 3 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 3 538,08 грн; прострочена заборгованість за комісією 345,00 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов?язання 3 615,92.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23929301 від 12.08.2025.

Додатково повідомляє, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором, що становить 10 499,00 гривень та понесені судові витрати, а саме: 2 422,40 грн суму сплаченого судового збору та 8 000,00 грн суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я. від 29.04.2026 цивільну справу № 348/1102/26 за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 головуючою суддею визначено Ковалюк О.М.

Ухвалою судді від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачці у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» повернулися до суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення судової повістки.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно анкети-заяви на кредит № 100978582 від 29.06.2024 визначено умови кредитування, дані позичальника та Процес оформлення та розгляду заяви 100978582, згідно якого Підписання договору відбулось 29.06.2024 о 03:51:12 (а.с. 16 на звороті - 17).

29.06.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 490197 укладено договір про споживчий кредит № 100978582, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 3 000,00 грн на строк 345 днів до 09.06.2025. Денна процентна ставка складає 1,15%. Сторонами узгоджений графік платежів. Комісія за надання кредиту 345,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування становить 14 924,40 грн (а.с. 8-15).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (пункт 2.2.2 кредитного договору).

Зазначені обставини підтверджуються: копією договору про споживчий кредит № 100978582 від 29.06.2024; копією заяви на отримання кредиту № 100978582 від 29.06.2024 (а.с. 15); копією довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 від 14.10.2024 (а.с. 16); копією виписки з особового рахунку за кредитним договором № 100978582 від 29.06.2024 (а.с. 19 на звороті).

Згідно з копією платіжного доручення № 91918831 від 29.06.2024 ТОВ «Мілоан» видало кошти згідно з договором № 100978582 від 29.06.2024 ОСОБА_1 в сумі 3 000,00 грн на її платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 17 на звороті).

24.09.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, згідно з якою та відповідно до копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 29.09.2024 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «МІЛОАН», зокрема згідно з копією витягу з реєстру боржників за договором № 112-МЛ/Т, в якому під порядковим номером 151 вказаний відповідач з сумою заборгованості 10 499,00 грн (а.с. 31 на звороті), набуло права вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10 499,00 грн, з яких: 2 760,00 грн залишок по тілу кредиту; 240,00 грн залишок простроченої заборгованості по кредиту; 463,68 грн залишок по нарахованим процентам за користування кредитом; 3 074,40 грн залишок по простроченим нарахованим процентам за користування кредитом; 270,00 грн залишок по комісії за надання кредиту; 75,00 грн залишок простроченої комісії за надання кредиту; 3 615,92 грн залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов?язання (а.с. 20-31).

З метою досудового врегулювання спору між сторонами ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 12.08.2025 звернулось з претензією вих. № 23929301 до ОСОБА_1 про негайну сплату заборгованості в сумі 10 499,00 грн (а.с. 32), однак відповідачка борг не оплатила.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються нормами ЦК України.

Внаслідок непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі

електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов?язання не допускається.

У частині 1 статті 530 ЦК Українизазначено, що якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Стаття 512 ЦК України регламентує, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачкою прав позивача щодо повернення кредитних коштів з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100978582 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 490197, на виконання якого на рахунок відповідача ТОВ «МІЛОАН» було перераховано грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи відступлення ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 100978582 від 29.06.2024 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» згідно договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.08.2024, суд вважає, що не повернувши до цього часу отримані в кредит кошти, відповідачкою порушено право позивача.

Окремо суд звертає увагу на обґрунтованість нарахування комісії за надання кредиту.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом у цій сфері. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 цього Закону, загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Таким чином, на відміну від попереднього законодавчого регулювання, яке базувалося на Законі України «Про захист прав споживачів», чинне законодавство прямо передбачає право кредитодавця включати до витрат за кредитом комісію, пов?язану з його наданням. Судом встановлено, що комісія у розмірі 345,00 грн була чітко визначена у пункті 1.5.1 кредитного договору, погоджена сторонами у фіксованому розмірі та включена до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальних витрат за кредитом, з чим ОСОБА_1 погодилася, підписавши договір.

Нарахування комісії відповідає умовам договору та включено у загальну вартість кредиту та у розрахунок реальної річної процентної ставки, тому відповідає нормам п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і є правомірним. Також суд враховує, що зазначеними вище умовами кредитного договору визначено послуги, за які передбачалося нарахування та сплата комісії, з цими умовами відповідачка погодилася, підписавши договір, та надання яких за плату не суперечить зазначеному закону.

Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також те, що відповідачка не заперечувала дійсність зазначеного пункту договору, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за комісією правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача у цій частині відповідачка ОСОБА_1 суду не надала.

Враховуючи те, що строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 настав, доказів повернення боргу станом на день розгляду справи відповідачкою не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої позивачем заборгованості за Кредитним договором № 100978582 від 29.06.2024, позовні вимоги щодо сплати тіла кредиту в сумі 3 000,00 грн, відсотків за користування ним в сумі 3 538,08 грн та комісії за надання кредиту в сумі 345,00 грн на загальну суму 6 883,08 грн є обґрунтованими з огляду на наявність порушення відповідачкою права позивача.

Щодо вимог по сплаті неустойки в сумі 3 615,92 грн, то суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі

№ 910/10901/23, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.10. 2023 в справі № 706/68/23, дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами договору в п. 4.1 сторони й обумовили їх нарахування та сплату позичальником, проте згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 3 615,92 грн.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу в сумі 8 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № Д/2211 наданих послуг від 20.08.2025; копію детального опису наданих послуг, виконаних АО «Апологет» (а.с. 35-36).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його

витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивачем у сумі 8 000,00 грн в такій справі, є завищеним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за належне визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі по 3 000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжними інструкціями № 20034 від 27.08.2025 та № 20106 від 31.03.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у загальній сумі 2 662,40 грн (а.с. 5-6).

За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 745,47 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 100978582 від 29.06.2024 в сумі 6 883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 08 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) гривень 47 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд ? якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корпус 28, м. Львів, 79029.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК