Рішення № 137721947, 25.06.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4795/25

Номер провадження №2/351/275/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Мартинюка В.І.,

за участю секретаря

судового засідання Григоращук В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Атаманюка В.М.,

представника третьої особи Качмарської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог: орган опіки та піклування виконавчий комітет Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача адвокат Атаманюк В.М. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог: орган опіки та піклування виконавчий комітет Заболотівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позовні вимоги обгрунтував тим, що з 22 лютого 2009 року сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду від 13 лютого 2015 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, а дітей залишено проживати із батьком ОСОБА_1 . Діти живуть з батьком і досі та перебувають на його утриманні. Батько та сини зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Матір дітей не проживає разом з ними та участі у вихованні та матеріальному утриманні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не бере. Матір дітей протягом останніх чотирьох років більшість часу перебуває за кордоном. Відносин з дітьми вона не підтримує. Всі ці роки ОСОБА_1 постійно забезпечує дітей, в той час, коли матір повністю ухиляється від таких обов`язків. ОСОБА_2 самоусунулася від виховання своїх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Батько не звертався з позовом до суду про стягнення аліментів з матері на утримання синів. ОСОБА_2 не проявляє до дітей ніякої уваги, не цікавиться їхнім зростанням та розвитком, станом здоров`я, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримувала та й надалі не підтримує синів, не має жодного материнського інтересу та турботи. ОСОБА_2 свідомо не бажала та не бажає брати участь вихованні дітей, виявляти турботу про них, оскільки перешкод чи заборони щодо побачень з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їй ніхто не чинив. Фактично будь-які соціальні зв`язки у матері з дітьми втратилися. Через таке відношення матері і самі діти не мають жодних почуттів до неї.

На даний час позивач являється військовослужбовцем та проходить військову службу. Батько дбає про синів, повністю опікується потребами своїх дітей. У вихованні та догляді за дітьми батькові допомагає його матір (бабуся дітей), яка бере активну участь у забезпеченні їхніх щоденних потреб. За медичною допомогою у разі захворювання дітей звертається бабуся ОСОБА_7 . ОСОБА_3 навчався у Рудниківському ліцеї Заболотівської селищної ради у 9 класі. Батько та бабуся завжди цікавилися успішністю дитини. Батько телефонував, підтримував зв`язок зі школою. Мати ліцей не відвідувала, участі у шкільному житті дитини не брала. ОСОБА_4 навчається у Рудниківському ліцеї Заболотівської селищної ради у 7 класі та перебуває на інклюзивній формі навчання. Батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 завжди цікавляться успішністю дитини, часто відвідують ліцей. Батько телефонує підтримує зв`язок зі школою. Мати ліцей не відвідує, участі у шкільному житті дитини не бере. Матір не цікавиться життям синів, не виявляє бажання приймати участь у їхньому вихованні. Стан здоров`я позивача та дітей задовільний. Однак, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має проблеми зі здоров`ям. ОСОБА_2 ухиляється від спілкування з дітьми без поважних на це причин протягом значного періоду часу, свідомо не виконує свої обов`язки по вихованню синів, а тому позивач вважає, що є всі підстави для позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2026, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, повідомив, що мати не спілкується з дітьми з 2019 року. У 2021 році він вступив до лав ЗСУ, діти залишилися проживати з бабусею та дідусем, відповідачка не цікавилася дітьми і не цікавиться досі.

Представник позивача адвокат Атаманюк В.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Заболотівської селищної ради у судовому засідання повідомила, що підтримують рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2025 року позовну заяву адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог: орган опіки та піклування виконавчий комітет Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання та витребувано у органу опіки та піклування Заболотівської селищної ради письмовий висновок та рішення про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 грудня 2025 року на адресу суду від представника позивача Атаманюка В.М. надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза приміщенням суду.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року клопотання представника позивача адвоката Атаманюка В.М. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза приміщенням суду задоволено.

11 лютого 2026 року на адресу суду від третьої особи органу опіки та піклування Заболотівської селищної ради надійшов затверджений виконавчим комітетом Заболотівської селищної ради висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року від Адміністрації державної прикордонної служби України витребувано інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, за період 08.11.2017 по даний час.

27 березня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на запит суду щодо перетину кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, за період з 08.11.2017 по 26.03.2026.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2026 року від Адміністрації державної прикордонної служби України повторно витребувано інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, за період 15.01.2020 по даний час.

04 червня 2026 року надійшла відповідь на запит суду щодо перетину кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, за період 15.01.2020 по даний час.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Водночас, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, із врахуванням позиції позивача, представника позивача, представника третьої особи органу опіки та піклування, які не заперечували щодо розгляду справи за відсутності відповідача, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку провести заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що у відповідності до копії рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 22.02.2009, актовий запис № 1, розірвано (а.с. 10).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1. Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 9. Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Копіями витягу з реєстру територіальної громади № 2025/001936719 від 10.02.2025, № 2024/003065357 від 27.03.2024 та № 2023/004955287 від 03.07.2023 підтверджується, що батько ОСОБА_1 та його неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 зв., 7, 9).

Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-7) з реєстру Пенсійного фонду України підтверджують факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 (а.с. 12).

Із довідки від 05.09.2025 № 195, виданої Заболотівською селищною радою, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 05.09.2025 № 121 вбачається, що ОСОБА_1 учасник бойових дій УБД, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 разом із своїми синами, яких виховує один, мама дітей не проживає разом з ними та участі у вихованні та побуті дітей не бере (а.с. 14).

Відповідно до копії довідки № 63/01-29 від 05.09.2025, виданої директором Рудниківського ліцею Заболотівської селищної ради, ОСОБА_4 , 2013 року народження, навчається у 7 класі та перебуває на інклюзивній формі навчання в Рудниківському ліцеї Заболотівської селищної ради. ОСОБА_9 та батько учасник бойових дій піклуються про здоров`я дитини, цікавляться навчанням, часто відвідують ліцей, беруть участь у батьківських зборах. Батько по можливості часто телефонує, та за своєї присутності по місцю проживання відвідує ліцей. Мати ліцей не відвідує, не бере участі у шкільному житті дитини (а.с. 15).

У відповідності до копії довідки № 64/01-29 від 05.09.2025, виданої директором Рудниківського ліцею Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 , 2009 року народження навчався у 9 класі Рудниківського ліцею Заболотівської селищної ради. ОСОБА_9 та батько учасник бойових дій завжди цікавилися успішністю у навчанні, часто відвідували ліцей. Батько по можливості часто телефонував. Мати ліцей не відвідувала, участі у шкільному житті дитини не брала (а.с. 16).

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 23.08.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діагноз легка розумова відсталість (а.с. 17).

Відповідно до довідок сімейного лікаря ОСОБА_10 від 05.09.2025 у випадку хвороби дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на огляд з ними приходила бабуся ОСОБА_7 , оскільки батько дітей тривалий час перебуває в зоні бойових дій (а.с. 18,19).

Із фототаблиць, долучених до позовної заяви, вбачається, що батько ОСОБА_1 проводить час з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 20-25).

Відповідно до відповіді державної прикордонної служби України від 17.03.2026 № 4795/1505/26 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетнула кордон України на виїзд ПП «Шегині» 06.08.2019 о 19:21 год, на в`їзд ПП «Шегині» 26.10.2019 о 11:34 год (а.с. 86).

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений органом опіки та піклування Заболотівської селищної ради та затверджений рішенням виконавчого комітету Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 30.01.2026 №1219-77/2026. У висновку вказано, що звернення ОСОБА_1 вмотивоване тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом останніх 4 років перебуває за кордоном. Відносин з дітьми жінка не підтримує. Всі ці роки батько самостійно забезпечує дітей. Всі питання щодо виховання синів позивач вирішує самостійно без участі матері. Відповідачка самоусунулася від виховання дітей, не надає матеріальної допомоги. Матір не проявляє до дітей ніякої уваги, не цікавиться їхнім зростанням та розвитком, станом здоров`я, успіхами у навчанні, не проявляє материнського інтересу та турботи. Батько дітей являється військовослужбовцем та проходить військову службу. У вихованні та догляді за дітьми допомагає його матір ОСОБА_7 . Служба у справах дітей управління соціальної політики Коломийської міської ради у своєму листі від 21 січня 2026 року № 16/02.10.9-32 повідомила, що працівниками відділу здійснено виїзд на місце проживання ОСОБА_2 у с. Воскресінці, однак поспілкуватися з нею не вдалося. За вказаною адресою проживає мама ОСОБА_11 , яка на контакт з працівниками відділу «Служби у справах дітей» не йшла, поводила себе агресивно, викрикувала нецензурними словами та тільки наголосила, що її дочка за кордоном та ніхто не в змозі позбавити її батьківських прав.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї від 11 грудня 2025 року № 61 дітям створено належні умови проживання для проживання. Діти доглянуті, одягнені відповідно до сезону. Батько здатний виконувати свої батьківські обов`язки належним чином. Працівниками відділу соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради 11 грудня 2025 року № 175/01-13 проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 . Встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також проживає бабуся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . У будинку створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Батько дітей є учасником бойових дій та на даний час проходить військову службу у ЗСУ. Вихованням дітей займається бабуся ОСОБА_7 , яка повідомила, що матір дітей не проживає із ними від моменту розірвання їх шлюбу з 2015 року. Близько 5 років проживає за межами території України (Польща, Чехія), фінансово не допомагає, зловживає алкогольними напоями, інколи телефонує ОСОБА_5 . ОСОБА_6 повідомив, що не пам`ятає матері, не спілкується з нею. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомив, що проживає з бабусею та дідусем у АДРЕСА_1 . Із матір`ю останній раз спілкувався в серпні 2025 року, вона ініціативу не проявляє до них з братом, не цікавиться їх життям, фінансово не допомагає, телефонує тільки в нетверезому стані, на даний час вона перебуває за кордоном. Також ОСОБА_12 зазначив, що бажає позбавити її батьківських прав. У телефонному режимі через застосунок вайбер відділом соціального забезпечення населення та захисту прав дітей Заболотівської селищної ради було направлено листа ОСОБА_2 від 12 січня 2026 року № 7/0/01-20 про подання своїх пропозицій у зв`язку з розглядом питання про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Заболотівської селищної ради. ОСОБА_2 повідомила, що заперечує щодо позбавлення батьківських прав відносно дітей. Повернутися на Україну не може, оскільки в неї немає житла, важко працює за кордоном, діти не відповідають на її дзвінки. На підставі викладено орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 65-66).

Неповнолітній син ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що з мамою не спілкується, у 2020 році мама телефонувала в нетверезому стані, після цього часу не телефонувала. Живе з батьком та молодшим братом. Батько служив в АТО, у 2022 році пішов на службу знову. За час проживання з мамою пам`ятає, що мати випивала, жодного хорошого моменту не пам`ятає.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_13 повідомила, що із позивачем є сусідами. ОСОБА_2 не має материнської любові, випивала, залишала дітей без своєї уваги. Коли батько дітей ОСОБА_1 був на війні, мати могла залишити дітей самих на 2 місяці. Менший син мами не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 повідомила, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом її чоловіка. Відповідач по справі зловживала спиртними напоями, залишала сім`ю та дітей. Від спілкування з дітьми їй відомо, що мама з дітьми не спілкується, не телефонує їм. Дітьми опікується батько.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 є відносини, які пов`язані із позбавленням батьківських прав (сімейні правовідносини) та стягненням аліментів.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов`язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст. 19 СК України.

За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (указані правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817гривні; для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має намір позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі того, що мати не спілкується з дітьми, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться їх життям, про їх фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає. Позивач повідомив суд, що проживає з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять і висновок органу опіки та піклування, згідно з яким третя особа вважає за доцільне позбавити матір батьківських прав. Згідно з висновком мати перебуває за кордоном, повертатися в Україну можливості не має, проти позбавлення її батьківських прав заперечує.

Керуючись правилами ч. 6 ст. 19 СК України, суд вважає висновок органу опіки та піклування, поданий суду на виконання ч. 5 ст. 19 СК України, не достатньо обґрунтованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідоме нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дітей.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем не надано.

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 нар

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у статті 164 Сімейного кодексу України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 06.05.2020 по справі № 753/2025/19 (ЄДРСРУ № 89209715).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Та обставина, що діти проживають з батьком, не свідчить безумовно про те, що матір не бажає приймати участь у вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Матеріальне забезпечення дітей батьком не може свідчити повною мірою про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2026 року в справі № 708/1440/24 (провадження № 61-14651св25) необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Враховуючи, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо дітей, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачкою її батьківськими обов`язками, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що разом із ним проживають та на його утриманні перебувають спільні із відповідачкою діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач несе витрати по їх утриманню, навчанню, створює гармонійні умови для проживання.

Обов`язок щодо утримання дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку покладається на обох батьків. Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідачка є працездатною особою, може надавати допомогу в утриманні своїх дітей, у зв`язку з чим визначає розмір аліментів 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними, необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей та є об`єктивними з огляду на принцип рівності батьків в утриманні дітей.

При цьому суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій, а також заявляти вимогу про участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів розпочати з 18 вересня 2025 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць належить допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат у справі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Із врахуванням того, що позов задоволено частково з відповідачки слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач як за позовну вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 19, 150, 151, 164-166 СК України та керуючись ст. 81, 89, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов адвоката Атаманюка Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог: орган опіки та піклування виконавчий комітет Заболотівської селищної ради про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 18 вересня 2025 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,80 грн.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свого батьківського обов`язку щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Заболотівської селищної ради, ЄРДПОУ 04355355, місце знаходження: пл. С. Бандери, 3, с-ще Заболотів, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК