Рішення № 137721562, 26.06.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/617/26

Провадження № 2/188/1936/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно за законом

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на трьох власників . На ? частину на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про правол власності від 06.06.1980 року, виданого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І., зареєстрованого в реєстрі № 1-2926; зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 р. в реєстровій книзі під № 4645. Друга половина зазначеного будинку належить на праві спільної часткової власності в порядку успадкування на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.06.1980 року, виданого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І., зареєстрованого в реєстрі № 1-2928; зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 р. в реєстровій книзі під № 4645, трьом власникам в рівних частках: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .

За своє життя 28.05.1993 року ОСОБА_6 склала заповіт на все своє майно на користь позивача і даний заповіт був посвідченим старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А., зареєстрованого в реєстрі № 2-3578.

Після смерті матері позивач звернувся до Лисичанської державно нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за рекомендацією нотаріуса передав Лисичанському міжміському бюро технічної інвентаризації технічний паспорт для внесення в нього змін або уточнень, але отримати назад документ від БТІ та свідоцтво про право на спадщину не встиг в зв`язку з початком бойових дій в Луганській області та виїздом з місця постійного проживання за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , і як внутрішньо переміщена особа з 22.09.2022 року зареєстрований в

АДРЕСА_2 .

Так як позивач проживав разом з матір`ю до дня ї смерті, він фактично прийняв спадщину. Його евакуація була терміновою, тому не було можливості зібрати всі документи, в т.ч. технічний паспорт із БП.

До 01.01.2013 року державну реєстрацію права власності на об`єкти

нерухомого майна, розташовані в м. Лисичанськ Луганської області, здійснювало Лисичанське міжміське Бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до чинного на той час законодавства право власності його та інших співвласників було зареєстровано Лисичанським міжміським Бюро

технічної інвентаризації.

Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі

факт, що зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій

території України, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Інформація щодо переміщення Лисичанське міжміське Бюро технічної

інвентаризації в інший населений пункт, та доказі евакуації реєстраційних справ щодо нерухомого майна з цих населених пунктів відсутні. Архіви БТІ та нотаріальної контори з м.Лисичанськ евакуйовані не були.

Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ

інформацію про зареєстровані до 01 січня 2013 року права на будь-який об`єкт нерухомого майна, що розташований в місті Лисичанськ.

Враховуючи, що в позивача збереглися оригінали правовстановлюючих документів на будинок: Свідоцтво про право власності від 06.06.1980 р. на ім`я ОСОБА_7 , Свідоцтво про право на спадщину від 06.06.1980 р. на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та його ОСОБА_9 , Заповіт від 28.05.1993 р., складений матір`ю на його користь, він звернувся до Другої кременчуцької державної нотаріальної контори з метою повторного відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва з мотивів відсутності у мене підтверджуючих документів щодо реєстрації права власності на 2/3 частини будинку.

Нотаріус спадкову справу відкрив, але у видачі свідоцтва відмовив,

незважаючи на наявність оригіналів правовстановлюючих документів з

реєстраційними посвідченнями БТІ, що підтверджується постановою від 13.12.2025 року. Підставою для відмови у реєстрації нотаріус зазначає відсутність документів, що дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи відсутність іншого , окрім судового , шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, він і звернувся до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на трьох власників . На ? частину на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.1980 року, виданого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І., зареєстрованого в реєстрі № 1-2926; зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 р. в реєстровій книзі під № 4645. Друга половина зазначеного будинку належить на праві спільної часткової власності в порядку успадкування на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.06.1980 року, виданого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І., зареєстрованого в реєстрі № 1-2928; зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 р. в реєстровій книзі під № 4645, трьом власникам в рівних частках: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .

За своє життя 28.05.1993 року ОСОБА_6 склала заповіт на все своє майно на користь позивача і даний заповіт був посвідченим старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А., зареєстрованого в реєстрі № 2-3578.

Після смерті матері позивач звернувся до Лисичанської державно нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за рекомендацією нотаріуса передав Лисичанському міжміському бюро технічної інвентаризації технічний паспорт для внесення в нього змін або уточнень, але отримати назад документ від БТІ та свідоцтво про право на спадщину не встиг в зв`язку з початком бойових дій в Луганській області .

Так як позивач проживав разом з матір`ю до дня її смерті, він фактично прийняв спадщину. Його евакуація була терміновою, тому не було можливості зібрати всі документи, в т.ч. технічний паспорт із БП.

До 01.01.2013 року державну реєстрацію права власності на об`єкти

нерухомого майна, розташовані в м. Лисичанськ Луганської області, здійснювало Лисичанське міжміське Бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив

чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Приписами чинної ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що

право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач надава достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтував свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно за законом - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , право

власності в порядку успадкування на 1/6 частину будинку

АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку жилою площею 30 кв.м., літньої кухні, сараю, на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.06.1980 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2928 від 06.06.1980 р., та зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 року за № 4645 (або 1/3 частина від 1/2 частини будинку, яка успадковувалась ним, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ).

Визнати за ОСОБА_1 , право

власності в порядку успадкування за заповітом, посвідченим 28.05.1993 року

старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Фесенко Р.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 2-3578, на 2/3 частки будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку жилою площею 30 кв.м., літньої кухні, сараю, які належали померлій ОСОБА_2 і складаються з 1/ 2 частки зазначеного будинку на підставі Свідоцтва про право власності на 1/ 2 частку, посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2926 від 06.06.1980 р., та зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 року за № 4645, та з 1/6 частки зазначеного будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.06.1980 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори Дятловою В.І. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2928 від 06.06.1980 р., та зареєстрованого Лисичанським міжміським бюро технічної інвентаризації 09.06.1980 року за № 4645.

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Місюра